Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 травня 2021 р. Справа№200/3193/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Зеленов А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії -
24 березня 2021 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить суд:
- визнати неправомірним рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24 лютого 2021 року № б/н про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії та скасувати його;
- зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області з урахуванням висновків суду у справі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 19 лютого 2021 року із зарахуванням до спеціального (пільгового) страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періодів: з 06.01.1987 по 19.03.1987 (02 місяця 14 днів); з 25.06.1987 по 29.06.1987 (05 днів); з 01.07.1987 по 15.05.1989 (01 рік 10 місяців 15 днів); з 21.08.1989 по 28.08.1989 (08 днів); з 20.11.1991 по 26.01.1993 (01 рік 02 місяця 07 днів); з 02.03.1993 по 03.04.1993 (01 місяць 02 дні); з 11.06.1993 по 25.06.1993 (15 днів); з 06.09.1993 по 08.09.1993 (03 дні); з 08.01.1994 по 30.01.1994 (23 дні); з 13.06.1994 по 27.06.1994 (15 днів).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.02.2021 він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням №б/н від 24.02.2021 відповідач відмовив позивачу в призначені пенсії через відсутність в нього необхідного пільгового стажу 8 років. З рішенням відповідача № б/н від 24.02.2021 про відмову в призначенні пенсії не погоджується та вважає його таким, що підлягає скасуванню.
У строк, встановлений судом, через відділ документообігу та архівної роботи суду, відповідачем надано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому останній не погоджується з позовом. В обґрунтування заперечень зазначив, що періоди роботи з 06.01.1987 по 19.03.1987, з 25.06.1987 по 29.06.1987, з 14.08.1989 по 28.08.1989, з 20.11.1991 по 26.01.1993, з 02.03.1993 по 03.04.1993, з 11.06.1993по 25.06.1993, з 0.09.1993 по 08.09.1993, з 08.01.1994 по 30.01.1994, з 13.06.1994по 27.06.1994 до пільгового стажу не зараховано, так як спуски в шахту не підтверджені відповідними довідками.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті8 Закону Україна «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011 -XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Оскільки Селидівський гірський технікум не відноситься до професійно-технічних навчальних закладів, а період роботи з 25.06.1987 по 29.06.1987 на підприємстві Селидівське шахтобудівельне управління не підтверджено уточнюючою довідкою, вважає, що підстав для зарахування часу проходження військової служби до пільгового стажу у відповідача не було.
Відповідно до наданих документів, страховий стаж заявника складає 27 років 11 місяців 15 днів. В тому числі стаж підземної роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за ст. 14-25 - шахтарі складає 04 роки 04 місяці 19 днів.
За таких обставин ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку згідно п. 2 ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 08 років.
Право на пенсію за нормами п. 2 ч. 3 ст. 114 Закону №1058 заявник набув за наявним пільговим стажем в 56 років.
Управління вважає, що не порушило прав позивача, діяло в межах наданих йому законами та нормативно-правовими актами та не порушив вимоги чинного законодавства
На підставі зазначеного, просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі/а.с.28-31/.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи /а.с.25/.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 21 грудня 1995 року Селидівським МВ УМВС України в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області - орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач 19.02.2021 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Рішенням Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24 лютого 2021 року №б/н, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку за нормами ч.3 ст.114 Закону №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Рішення про відмову в призначенні пенсії обґрунтовано тим, що періоди роботи позивача з 06.01.1987 по 19.03.1987, з 25.06.1987 по 29.06.1987, з 14.08.1989 по 28.08.1989, з 20.11.1991 по 26.01.1993, з 02.03.1993 по 03.04.1993, з 11.06.1993по 25.06.1993, з 0.09.1993 по 08.09.1993, з 08.01.1994 по 30.01.1994, з 13.06.1994по 27.06.1994 не зараховано до пільгового стажу, так як спуски в шахту не підтверджені відповідними довідками.
Крім того, відповідачем не зараховано до пільгового стажу позивача період строкової військової служби з 01.07.1987 по 15.05.1989.
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п.2 ч.3 ст.114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991№1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону №1788-XII має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків №1 або №2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.
Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі №686/19687/14а.
Щодо відмови відповідача у зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 06.01.1987 по 19.03.1987 (02 місяця 14 днів); з 25.06.1987 по 29.06.1987 (05 днів); з 01.07.1987 по 15.05.1989 (01 рік 10 місяців 15 днів); з 21.08.1989 по 28.08.1989 (08 днів); з 20.11.1991 по 26.01.1993 (01 рік 02 місяця 07 днів); з 02.03.1993 по 03.04.1993 (01 місяць 02 дні); з 11.06.1993 по 25.06.1993 (15 днів); з 06.09.1993 по 08.09.1993 (03 дні); з 08.01.1994 по 30.01.1994 (23 дні); з 13.06.1994 по 27.06.1994 (15 днів), з підстав відсутності довідок про спуски в шахту, суд зазначає наступне.
В трудовій книжці НОМЕР_3 позивача містяться наступні записи щодо спірних періодів праці:
- з 06.01.1987 по 19.03.1987 позивач проходив виробничу практику учнем підземного прохідника на Селидівському шахтобудівельному управлінні треста «Селидіввуглестрой»;
- з 25.06.1987 по 29.06.1987 позивач працював учнем прохідника підземного 4 розряду з повним робочим днем у шахті в Об'єднанні «Селидовуголь» тресту «Селидоввуглестрой «Селидловського шахтобудівельного управління», звільнений у зв'язку із призовом в Радянську армію;
- з 14.08.1989 по 28.08.1989 позивач працював учнем прохідника підземного 4 розряду з повним робочим днем у шахті в Об'єднанні «Селидовуголь» тресту «Селидоввуглестрой «Селидловського шахто будівельного управління», звільнений у зв'язку зі вступом до вищого навчального закладу;
- з 06.08.1991 по 26.01.1993 позивач працював прохідником підземного 5 розряду з повним робочим днем у шахті в Об'єднанні «Селидовуголь» тресту «Селидоввуглестрой «Селидловського шахтобудівельного управління»;
- 02.03.1993 по 23.05.1996 позивач працював на посаді прохідника підземного 5 розряду з повним робочим днем у шахті та гірничого майстра на дільниці вентиляції та техніки безпеки у виробничому об'єднанні «Селидовуголь» шахта «Селидівська», з 01.04.1995 року шахту «Селидівську» приєднано до шахти «Україна».
Записи в трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58.
Посилання відповідача на відсутність довідки про спуски в шахту за періоди з 06.01.1987 по 19.03.1987, з 25.06.1987 по 29.06.1987, з 14.08.1989 по 28.08.1989, з 20.11.1991 по 26.01.1993, з 02.03.1993 по 03.04.1993, з11.06.1993по 25.06.1993, з 0.09.1993 по 08.09.1993, з 08.01.1994 по 30.01.1994, з 13.06.1994по 27.06.1994, суд вважає безпідставним, оскільки трудовою книжкою та про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки від 14.01.2021, довідкою про спуски в шахту/а.с.33/ підтверджується, що позивач у зазначені періоди виконував підземні роботи з повним робочим днем під землею, а довідки про які зазначає відповідач повинні надаватися лише у тих випадках, коли у в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах і, в даному випадку, не є обов'язковими для надання відповідачу для підтвердження пільгового стажу.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд зазначає, що відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування періоду роботи позивача з 06.01.1987 по 19.03.1987, з 25.06.1987 по 29.06.1987, з 14.08.1989 по 28.08.1989, з 20.11.1991 по 26.01.1993, з 02.03.1993 по 03.04.1993, з 11.06.1993 по 25.06.1993, з 0.09.1993 по 08.09.1993, з 08.01.1994 по 30.01.1994, з 13.06.1994 по 27.06.1994 до пільгового стажу.
Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періоду строкової військової служби з 01.07.1987 по 15.05.1989 суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у періоди між звільненням з роботи 29 червня 1987 року та призову у військову службу 1 липня 1987 року, а також у період після завершення служби 15 травня 1989 року та влаштуванням на роботу 14 серпня 1989 року не працював на інших роботах, окрім тих, що дають право на зарахування пільгового стажу за Списком №1(шахтарі).
Суд звертає увагу, що до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство чинне на момент їх виникнення.
Судом встановлено, що позивач з 1 липня 1987 року по 15 травня 1989 року проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії.
Дана обставина підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 та відповідним записом в трудовій книжці серії НОМЕР_5 /а.с.10, 35-36/
Відповідно Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Таким чином, суд звертає увагу, що до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство чинне на момент їх виникнення.
На період проходження позивачем військової служби діяло "Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій", затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі по тексту - Положення).
Пунктом "к" частини 1 пункту 109 вказаного вище Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.
При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти "а" та "б" пункту 16), та пенсії у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" та "л", дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.
Безпосередньо, до періоду військової служби позивач проходив виробничу практику учнем прохідника підземного в Селидівському шахтобудівельному управлінні та після служби в армії працював учнем підземного прохідника з повним робочим днем у шахті на ВО «Селидовуголь», що відповідає Списку №1 та підтверджено відповідними записами в трудовій книжці. Період служби в Радянській армії з 1 липня 1987 року по 15 травня 1987 року повинен бути зарахований відповідачем не тільки до загального стажу але й до пільгового стажу за Списком №1.
Таким чином, строк військової служби ОСОБА_1 в Збройних Силах СРСР дорівнюється за вибором позивача до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду, у зв'язку з чим відповідач діяв неправомірно не зарахувавши даний період до пільгового страхового стажу позивача.
Нормами статті 2 КАС України встановлено, що адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, серед іншого, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України- людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані КонституцієюУкраїни та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Відповідно до положень частини першої, третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Разом з цим, суд зазначає, що статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Згідно частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий та пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 24.02.2021 №б/н про відмову в призначенні пенсії позивачу та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19.02.2021 про призначення пенсії з зарахуванням до пільгового стажу певних періодів роботи позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що відповідно до вимог частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно норм статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
5) як розподілити між сторонами судові витрати;
6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;
7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Норми статті 245 КАС України визначають повноваження суду при вирішенні справи. Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Рішення суду, згідно положень статті 246 КАС України, складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.
У вступній частині рішення зазначаються:
1) дата і місце його ухвалення;
2) найменування суду;
3) прізвище та ініціали судді або склад колегії суддів;
4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання;
5) номер справи;
6) ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи;
7) вимоги позивача;
8) прізвища та ініціали представників учасників справи та прокурора.
В описовій частині рішення зазначаються:
1) стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача;
2) заяви, клопотання учасників справи;
3) інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
У мотивувальній частині рішення зазначаються:
1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;
2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;
3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову;
4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;
5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;
6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування;
7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.
У резолютивній частині рішення зазначаються:
1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог;
2) розподіл судових витрат;
3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження;
4) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
Суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.
Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією Приватбанк від 19.03.2021 №0.0.2058032758.1 за подання до суду адміністративного позову до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення незаконним та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, судовий збір у розмірі 908,00грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Героїв праці, 6, м. Селидове, 85400, ЄДРПОУ 41247274) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24 лютого 2021 року № б/н про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області з урахуванням висновків суду у справі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 19 лютого 2021 року із зарахуванням до спеціального (пільгового) страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періодів:з 06.01.1987 по 19.03.1987 (02 місяця 14 днів);з 25.06.1987 по 29.06.1987 (05 днів); з 01.07.1987 по 15.05.1989 (01 рік 10 місяців 15 днів);з 21.08.1989 по 28.08.1989 (08 днів);з 20.11.1991 по 26.01.1993 (01 рік 02 місяця 07 днів); з 02.03.1993 по 03.04.1993 (01 місяць 02 дні); з 11.06.1993 по 25.06.1993 (15 днів); з 06.09.1993 по 08.09.1993 (03 дні); з 08.01.1994 по 30.01.1994 (23 дні); з 13.06.1994 по 27.06.1994 (15 днів).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім гривень) 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Героїв Праці, 6, м. Селидове, 85400, ЄДРПОУ 41247274).
Рішення прийнято в порядку спрощеного позовного провадження. Повний текст рішення виготовлено та підписано 24 травня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов