Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 травня 2021 р. Справа№200/615/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Кудрявцеві О.Ю.,
розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості, -
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Василенко Оксану Михайлівну, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області щодо невиплати заборгованості з пенсії у розмірі 84 800,83 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з пенсії в сумі 84 800,83 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в Бахмутсько-Лиманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області на підставі електронної пенсійної справи, отримує пенсію, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», шляхом зарахування коштів на банківський рахунок.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 8 вересня 2017 року № 219/4153/17 адміністративний позов позивача до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково, а саме: визнана неправомірною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати позивачу пенсії за період з 1 березня 2017 року та зобов'язано Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити виплату належної позивачу пенсії з 1 березня 2017 року.
На підставі даного рішення відповідач поновив виплату пенсії позивачу з 1 березня 2017 року.
В вересні 2018 року позивач не отримав свою чергову пенсії з не відомих йому причин.
У телефонному режимі спеціаліст Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомила позивачеві, що виплата пенсії йому була зупинена та було рекомендовано звернутися знову до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про поновлення виплати пенсії.
Після даного звернення позивачу було поновлено виплату пенсії з травня 2019 року.
Однак, борг по пенсії за період 1 вересня 2018 року по 30 квітня 2019 року позивачу сплачено не було.
Вважає, що бездіяльність відповідача щодо не виплати пенсії в сумі 84 800,83 грн є протиправною.
На переконання позивача не виплата йому пенсії є порушенням гарантованого Конституцією України права громадянина на соціальний захист, яке включає, зокрема, і право на матеріальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія повинна бути виплачена за минулий час без обмежень будь-яким строком (а.с. 1-4).
Ухвалою суду від 20 січня 2021 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання позивачем належного документа про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову в розмірі 908,00 грн (а.с. 14-15).
Ухвалою суду від 11 березня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 23).
Ухвалою суду від 12 квітня 2021 року вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27 квітня 2021 року та зобов'язано відповідача надати суду додаткові докази (а.с. 27-28).
19 квітня 2021 року судом отримано від відповідача відзив на позов позивача, в якому управління зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, обґрунтовуючи це наступним.
З 1 вересня 2018 року у зв'язку із триманням в порядку обміну інформації із належних органів про те, що позивач, будучи внутрішньо переміщеною особою, тривалий час був відсутній за місцем проживання, що надало обґрунтовані підстави вважати, що він повернувся до постійного місця проживання, виплату пенсії позивачеві було зупинено.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати йому пенсії та з травня 2019 року виплату пенсії йому поновлено.
Пенсія за період з 1 вересня 2019 року по 30 квітня 2019 року позивачеві нарахована у розмірі 84 800,83 грн, але виплата нарахованої суми пенсії, як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, буде здійснена після отримання належного фінансування (а.с. 33-36).
Ухвалою суду від 27 квітня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 19 травня 2021 року о 16-00 год.
19 травня 2021 року сторони у судове засідання не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
У позовній заяві позивач разом із позовними вимогами заявив клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач заяв з приводу неявки в підготовче засідання представника управління суду не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 9 цієї ж статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання, беручи до уваги клопотання позивача про розгляд справи без його участі, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні за відсутності сторін.
Згідно ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та внутрішньо переміщеною особою, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , є пенсіонером та має право на отримання пенсії за віком згідно посвідчення Серії НОМЕР_2 від 21 квітня 2010 року, перебуває на обліку в Бахмутсько-Лиманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецькій області (а.с. 6-8).
Відповідач, Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецькій області, код ЄДРПОУ 42172734, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, у спірних правовідносинах здійснює публічно-владні управлінські функції і є належним відповідачем у справі (а.с. 33).
Як встановлено судом позивач перебуває на обліку у відповідача як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію за віком (а.с. 7, 33-40).
Відповідно до матеріалів справи у період з 1 вересня 2018 року по 30 квітня 2019 року пенсія позивачу не виплачувалась; за поясненням відповідача виплата пенсії була призупинена у зв'язку із отриманням про те, що позивач, будучи внутрішньо переміщеною особою, тривалий час був відсутній за місцем проживання, що надало обґрунтовані підстави вважати, що він повернувся до постійного місця проживання та рішення відповідача про таке призупинення.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фактичних підстав призупинення такої виплати.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1). Докази суду надають учасники справи […] (ч. 4). Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень […] (ч. 5). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2). Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч. 6).
Враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів правомірності призупинення виплати позивачу пенсії з вересня 2018 року, суд вважає таке призупинення неправомірним.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії та з травня 2019 року таку виплату було поновлено (а.с. 33-40).
У відповідь на адвокатський запит позивача відповідач надав відповідь (вих. № 0574-02-8/19878 від 15 грудня 2020 року), в якій зазначено, що виплата пенсії за період з 1 вересня 2018 року по 30 квітня 2019 року, яка складає 84 800,83 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 365, обліковується у відповідача буде здійснена після отримання відповідного фінансування (а.с. 9-10).
Факт нарахування та не виплати позивачу пенсії за період з 1 вересня 2018 року по 30 квітня 2019 року підтверджується наданим суду протоколом та відзивом відповідача на адміністративний позов (а.с. 33-40).
Будучи не згодним із не виплатою йому відповідачем заборгованості з пенсії за період з 1 вересня 2018 року по 30 квітня 2019 року, позивач звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закон № 1058-IV).
Відповідно ст. 5 цього Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 1788-ХІІ, Закон України "Про пенсійне забезпечення") пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII, Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), який набрав чинності 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.
Згідно з п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 1 жовтня 2014 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 8 червня 2016 року, далі - Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та абз. 6 цього пункту.
Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.
Так, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136, яка набрала чинності 4 березня 2016 року, затверджено Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Порядок № 136).
Згідно з п. 9 Порядку № 136 у разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.
Відповідно до п. 12 Порядку № 136 розпорядник бюджетних коштів та/або інший орган, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, на підставі отриманої від Мінфіну рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфіну протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення.
8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності 14 червня 2016 року, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.
Пунктом 4 цього Порядку установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються […] територіальними органами Пенсійного фонду України […] за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Також цією ж постановою визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, як вже зазначено судом вище, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, яка містить в собі перелік випадків, у випадку настання яких здійснюється припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, передбачає крім перерахованих в ній конкретних випадків ще й "інші випадки, передбачені законом".
За загальним правилом закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури виключно парламентом (Верховною Радою України) та регулює найважливіші суспільні відносини.
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи та встановлені обставини справи, враховуючи, що відповідачем не доведено існування "інших випадків, передбачених законом", ніж ті, які перераховані у ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для припинення (призупинення) виплати пенсії позивачу з 1 вересня 2018 року.
Як наслідок, позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати йому заборгованості з пенсії за період з 1 вересня 2018 року до 30 квітня 2019 року - підлягають задоволенню.
При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності коштів на виплату заборгованості, оскільки відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 8 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 195 року, прийнята Радою Європи, згідно з якою користування правами та свободами, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЧ як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 7 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 3 грудня 2010 року у справі № 21- 44а10).
Така правова позиція підтримана і Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з пенсії за спірний період у розмірі 84 800,83 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Верховний суд України 6 жовтня 2015 року ухвалив постанову по справі № 608/1189/14-а, де зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право (право на отримання пенсії).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року по справі № 21-1465а15, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже, позовні вимоги позивача і в цій частині підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно до квитанції № 29 від 13 січня 2021 року та квитанції № 3 від 20 січня 2021 року позивачем за подання даного позову було сплачено судовий збір на загальну суму 1 816,00 грн (а.с. 5, 20).
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь позивача суму судового збору в розмірі 1 816,00 грн.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42172734; місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії в розмірі 84 800,83 грн, яка виникла за період з 1 вересня 2018 року до 30 квітня 2019 року.
Стягнути з Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42172734; місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість з пенсії за період з 1 вересня 2018 року до 30 квітня 2019 року в розмірі 84 800 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот) грн 83 коп.
Стягнути з Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42172734; місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 00 коп.
Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивні частини складені та підписані 19 травня 2021 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 21 травня 2021 року.
Суддя Н.П. Волгіна