Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 травня 2021 р. Справа№200/3475/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мозгової Н.А.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради про визнання протиправними дій та стягнення щорічної разової допомоги, -
30.03.2021 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: АДРЕСА_1 ), звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (код ЄДРПОУ: 25954290, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вул.Василівська, 11) про визнання протиправними дії, які полягають у не нарахуванні та невиплаті, як учаснику бойових дій в повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України від 25.12.1998 року №367-XIV «Про внесення змін до Закону України Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік в сумі 6800, 00 грн., що становить п'ять мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України від 25.12.1998 року №367-XIV «Про внесення змін до Закону України Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням попередньо виплаченої суми цієї допомоги.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є учасником бойових дій. У 2020 році він отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у сумі 1390,00 грн. Вважає, що в результаті протиправної бездіяльності відповідача позивачем недоотримано разову грошову допомогу до 5 травня, тому звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 05.04.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на адміністративний позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказав, що виплата разової грошової допомоги у 2020 році здійснювалась на підставі постанови КМУ від 19.02.2020 року №112. Вказаною постановою передбачена виплата разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році учасникам бойових дій у розмірі 1390 грн. Щодо стягнення витрат на правову допомогу зазначив, що до позовної заяви було додано лише договір про надання правової допомоги та довідка про підтвердження сплати правової допомоги, однак не надано ні акту виконаних робіт, ні розрахунок погодинної вартості правової допомоги, ні доказів про сплату гонорару адвокату.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с.7-8).
Відповідач, Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (код ЄДРПОУ:25954290) є суб'єктом владних повноважень.
Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с.9).
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивачу було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік для учасників бойових дій у розмірі 1390 грн.
Не погодившись із діями відповідача щодо не нарахування та невиплати йому, як учаснику бойових дій, в повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України від 25.12.1998 року №367-XIV «Про внесення змін до Закону України Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон №3551).
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону №3551 (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину п'яту статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року.
В подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31 березня 2015 року, № 141 від 02 березня 2016 року, № 233 від 05 квітня 2017 року, № 170 від 14 березня 2018 року, № 237 від 20 березня 2019 року та № 112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» №112 від 19 лютого 2020 року (набрала чинності 25 лютого 2020 року) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій - 1390 гривень.
Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-IX від 14 листопада 2019 року установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році становить 8190,00 грн. (1638,00грн х 5).
З урахуванням того, що відповідачем було виплачено позивачу разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік для учасників бойових дій у розмірі 1390,00 грн., залишок невиплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік становить 6800,00 грн.
Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд доходить висновку про те, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу як учаснику бойових дій разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням положень ч.2 ст.9 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу, як учаснику бойових дій, в повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій, стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», враховуючи висновки, викладені в рішенні Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 року в загальному розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч.6-7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у відзиві на адміністративний позов заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не надано доказів про оплату гонорару адвокату.
Судом встановлено, що 30.03.2021 року між адвокатом Мізюком С.В. та позивачем укладено Договір №106 про надання правової допомоги.
У п.1 Договору вказано, що адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу у Донецькому окружному адміністративному суді.
У п.3 Договору вказано, що обсяг і вартість наданої правової допомоги визначається у відповідному розрахунку, який є невід'ємним додатком до цього Договору і свідчить про виконання Сторонами своїх зобов'язань (а.с.12).
Розрахунком суми за надання правової допомоги, який є додатком до Договору №106 від 30.03.2021 року встановлено розмір грошової суми за надання правової допомоги у сумі 2000,00 грн. У п.3 зазначено про те, що, підписуючи цей розрахунок, сторони підтверджують, що адвокат отримав, а клієнт передав зазначені грошові кошти (а.с.13).
Щодо розрахунку суми за надання правової допомоги, який є додатком до Договору №106 від 30.03.2021 року, суд враховує правовий висновок, який викладено у постанові Верховного суду від 16.04.2020 року по справі №727/4597/19 про те, що адвокат може видати клієнту (а не зобов'язаний) на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Таким чином, суд доходить до висновку, що розрахунок суми за надання правової допомоги, який є додатком до Договору №106 від 30.03.2021 року підтверджує факт отримання коштів адвокатом Мізюком С.В. від позивача.
Водночас, оскільки предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує складних правових досліджень (загалом судова практика у аналогічних спорах є сталою), вивчення великого обсягу фактичних даних та аналізу первинних документів, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним, суд приходить до висновку, що сума витрат, що підлягає стягненню, повинна становити 1000,00 грн.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат відсутній.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (код ЄДРПОУ: 25954290, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вул.Василівська, 11) про визнання протиправними дії, які полягають у не нарахуванні та невиплаті, як учаснику бойових дій в повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України від 25.12.1998 року №367-XIV «Про внесення змін до Закону України Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік в сумі 6800, 00 грн., що становить п'ять мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України від 25.12.1998 року №367-XIV «Про внесення змін до Закону України Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням попередньо виплаченої суми цієї допомоги - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (код ЄДРПОУ: 25954290, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вул.Василівська, 11), яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 (РНОКПП: АДРЕСА_1 ), як учаснику бойових дій, в повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (код ЄДРПОУ: 25954290, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вул.Василівська, 11) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: АДРЕСА_1 ) недоплачену щорічну разову допомогу до 5 травня за 2020 рік відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», враховуючи висновки, викладені в рішенні Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 року в загальному розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради (код ЄДРПОУ: 25954290, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вул.Василівська, 11) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Повний текст судового рішення складено та підписано 24.05.2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Н.А. Мозговая