Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 травня 2021 р. Справа№200/5423/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Стойки В.В.
при секретарі - Дідевич І.О.
за участю:
представника позивача - Кододової А.В.
представника відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Донецької області (в. Італійська, 59, м. Маріуполь, ЄДРПОУ 43142826) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (м. Харків, в. Ярослава Мудрого, б. 16, ЄДРПОУ 43315445) про визнання протиправною та скасування постанови, -
Головне управління ДПС у Донецької області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2020 по справі №200/3126/20-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, Покрово-Добропільського управління ГУ ДПС у Донецькій області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволені.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 по справі №200/3126/20-а апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишено без задоволення, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2020 - без змін.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Буселом В.О. від 13.01.2021 ВП №64119949 відкрито виконавче провадження.
У той же час Головним управлінням ДПС у Донецькій області, з метою належного виконання своїх зобов'язань за виконавчим листом №200/3126/20-а від 28.12.2020, було сформовано та подано до Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області електронний висновок про повернення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування за період з 2017 по 2019 роки в розмірі 26539,30грн.
Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області листом №00-12/551 від 11.02.2021 (вх.. №13861/6 від 17.02.2021) повідомило, що Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6 не передбачено надання до органу Казначейства висновку про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску. Відповідно до пункту 8 Порядку орган Казначейства перераховує зазначені кошти на рахунок платника на підставі розрахункового документу органу Державної податкової служби України. Виходячи із зазначеного, головне управління повертає без виконання Висновок про повернення ФОП ОСОБА_1 без виконання.
На підставі викладених обставин Головне управління ДПС у Донецькій області, вважає що зобов'язання за виконавчим листом №200/3126/20-а від 28.12.2020 виконано в повному обсязі, постанова про накладення штрафу від 13.04.2021 ВП№ 64119949 на суму 5100,00 грн. є протиправною та просить її скасувати.
Ухвалою суду від 06.05.2021 року позов було залишено без руху.
Ухвалою суду від 14.05.2021 року було відкрито провадження по справі та призначено судове засідання у справі на 19.05.2021 року об 13-00 год.
Ухвалою суду від 19.05.2021 року було відмовлено у клопотанні відповідача про залучення про залучення в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи на 24.05.2021 року.
18.05.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно змісту якого зазначив, що 13.01.2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа (АСВП № 64119949). Постанову боржником отримано 21.01.2021 (згідно коду поштового відправлення № 8431306111133). 14.02.2021 на адресу відділу надійшла заява від боржника № 1124/5/05-99-04-28-28 від 28.01.2021, якою повідомлено, що листом від 26.01.2021 № 1684/6/05-99-04-28-28 направлено висновок до Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області. 24.03.2021 на адресу відділу надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця, в якій боржник зазначає, що рішення суду боржником не виконано та державним виконавцем відділу не виконані вимоги статті 63 Закону України «Про виконавче провадження». У своєї скарзі стягувач вимагає провести виконавчі дії в порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження». У зв'язку з невиконанням рішення суду на адресу боржника Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826) рекомендованим листом 01.04.2021 направлено вимога державного виконавця № 52013. Вимогу боржником отримано 05.04.2021 (згідно коду поштового відправлення № 8431306208055). Керуючись ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», 13.04.2021 державним виконавцем винесено постанова про накладення штрафу № 64119949 від 13.04.2021 року у сумі 5100,00 грн. та надано новий строк для виконання (десять робочих днів). Станом на 17.05.2021 боржником вимог виконавчого листа не виконано. Документів, підтверджуючих виконання рішення суду або причин невиконання, до відділу не надано.
Разом з відзивом відповідачем було надано пояснення в якому зазначається, що на аркуші 2 та 4 позовної заяви зазначено, що начебто Головним управлінням ДПС у Донецькій області було сформовано та направлено до ГУ ДКС України в Донецькій області електронний висновок про повернення ОСОБА_1 ЄСВ за період з 2017 по 2019 роки в розмірі 26539,30грн. Натомість, Лист № 26.01.2021 №1684/6/05-99-04-28-28, який Головним управлінням ДПС у Донецькій області було названо "Висновок" та направлено до ГУ ДКС України в Донецькій області, було останнім повернуто без виконання, оскільки він не відповідає вимогам вищевказаних нормативних актів. Електронний висновок Головним управлінням ДПС у Донецькій області до ГУ ДКС України в Донецькій області взагалі не направлявся. На аркуші 3 та 4 позовної заяви зазначено про неможливість складення висновку через начебто наявність податкового боргу та відсутності в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року у справі № 200/3126/20-а вимоги щодо коригування щоквартальних нарахувань по ЄСВ за 2017-2019 роки. Натомість, у відзиві на адміністративний позов у справі № 200/3126/20-а від 13.04.2020р. Головне управлінням ДПС у Донецькій області на стор.3 саме вказує, що заборгованість по єдиному внеску станом на 01.04.2020 відсутня. Також, під час судового розгляду та станом на дату винесення рішення 21.07.2020 р. Головним управлінням ДПС у Донецькій області не повідомляло суд про наявність боргу у ОСОБА_1 чи необхідність коригування щоквартальних нарахувань по ЄСВ за 2017- 2019 роки, неможливість сформувати та подати електронний висновок про повернення ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування за період з 2017 по 2019 року в розмірі 26539,30грн., або інші обставини, що унеможливлюють виконання рішення.
За приписами частини 4 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився про місце, дату та час був повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2020 по справі №200/3126/20-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, Покрово-Добропільського управління ГУ ДПС у Донецькій області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволені.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо невжиття заходів для повернення помилково сплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 2017 по 2019 роки в розмірі 26 539,30грн.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Донецькій області відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 11 лютого 2019 року №60. сформувати та подати до відповідного управління (відділення) Державної казначейської служби України електронний висновок про повернення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування за період з 2017 по 2019 роки в розмірі 26539,30грн.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 по справі №200/3126/20-а апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишено без задоволення, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2020 - без змін.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Буселом В.О. від 13.01.2021 ВП №64119949 відкрито виконавче провадження.
Як вбачається з матеріалів справи висновок№1684/6/05-99-04-28-28 від 26.01.2021 Головного управління ДПС у Донецькій області було направлено на адресу Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області. Про направлення такого висновку на адресу Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області було повідомлено державного виконавця листом від 28.01.2021 №1124/5/05-99-04-28-28
Листом №00-12/551 від 11.02.2021 (вх.. №13861/6 від 17.02.2021) Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області повідомило, що Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6 не передбачено надання до органу Казначейства висновку про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску. Відповідно до пункту 8 Порядку орган Казначейства перераховує зазначені кошти на рахунок платника на підставі розрахункового документу органу Державної податкової служби України. Виходячи із зазначеного, головне управління повертає без виконання Висновок про повернення ФОП ОСОБА_1 .
24.03.2021 на адресу відділу примусового виконання рішень надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця, в якій боржник зазначає, що рішення суду боржником не виконано та державним виконавцем відділу не виконані вимоги статті 63 Закону України «Про виконавче провадження». У своєї скарзі стягувач вимагає провести виконавчі дії в порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».
У зв'язку з невиконанням рішення суду на адресу боржника Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826) рекомендованим листом 01.04.2021 направлено вимога державного виконавця № 52013. Вимогу боржником отримано 05.04.2021 (згідно коду поштового відправлення № 8431306208055). Керуючись ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».
13.04.2021 державним виконавцем винесено постанова про накладення штрафу № 64119949 від 13.04.2021 року у сумі 5100,00 грн. та надано новий строк для виконання (десять робочих днів).
Згідно листа № 6866/5/05-99-04-28-28 від 05.04.2021, Головне управління ДПС у Донецькій області повідомляє Відділ примусовго виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що рішення суду не виконано. Пропонує закрити справу або звернутися до суду щодо зміни способу виконання.
06.05.2021 на адресу Головного управління ДПС у Донецькій області рекомендованим листом направлено вимогу державного виконавця № 7562/02.-50/, в якій державний виконавець виманає виконати рішення суду по справі за виконавчим листом №200/3126/20-а та надати документи, підтверджуючі виконання.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
Згідно з Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60 «Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 08.04.2019 № 370/33341 передбачено для повернення платежів, належних державному бюджету, місцевим бюджетам та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами.
Формування висновку для повернення платникам помилково та/або надміру сплачених коштів єдиного внеску здійснюється підрозділом, відповідальним за ведення обліку платежів та складання звітності на підставі заяви платника (далі - Заява) з відміткою про підтвердження повернення коштів підрозділом, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, згідно абз.5 п.7 Наказу Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6 «Про затвердження Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.02.2016 №193/28323 (далі - Порядок).
Процедуру повернення єдиного внеску платникам визначає Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6, на підставі заяви, заповненою належним чином за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку та завірених копій платіжних доручень або квитанцій.
Умови та порядок примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404 (далі по тексту - Закон №1404).
Статтею 1 Закону №1404 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404 примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 1 статті 18 Закон №1404, встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1404, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Приписами частини 1 статті 28 Закону № 1404 визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відповідно до ст. 63 Закон №1404, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Приписами ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
За невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (стаття 76 Закону України "Про виконавче провадження").
Отже, обов'язковою складовою притягнення боржника або його повноважної особи законодавець встановлює вину цієї особи, а саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними в розумінні наведених норм статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Частиною 1 статті 13 Закону №1404 визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Частиною 3 статті 18 Закону 1404 визначені права виконавця під час здійснення виконавчого провадження, зокрема: державний виконавець проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Частиною 4 статті 18 Закону "Про виконавче провадження" передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Інструкцією з організації примусового виконання рішень затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 яка розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначено наступне.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (пункт 6 Інструкції).
Відповідно до пункту 9 Інструкції, вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.
Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв'язку або вручається виконавцем особі, яка зобов'язана вчинити дії.
У вимозі виконавця обов'язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім'я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання (пункт 12 Інструкції).
Відповідно до пункту 8 Інструкції, акт це документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.
Суд зазначає, що Законом № 1404 передбачено, що державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, проводить перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та приймає відповідне рішення в рамках виконавчого провадження.
Передумовою для прийняття постанови про накладення штрафу є проведення перевірки виконавчого провадження, щодо виконання рішення боржником, суд зазначає, що державний виконавець повинен пересвідчитись чи отримав боржник постанову про відкриття виконавчого провадження, чи сплив строк визначений на виконання рішення боржником визначений постановою про відкриття виконавчого провадження а також пересвідчитись у поважності причин у разі невиконання рішення боржником. За результатами чого державний виконавець складає вимогу про виконання боржником виконавчого документа з визначенням строку виконання рішення, а також складає акт в якому зазначаються суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.
З аналізу положень статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" можна зробити висновок, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення, потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Така сама, правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 по справі № 821/1568/16.
Отже, державний виконавець зобов'язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.
Поважними в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем не виконаний виконавчий лист №200/3126/20-а. Жодних документів щодо реального виконання виконавчого документа позивачем до суду не надано.
Інших доказів, крім направлення висновку до Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, щодо здійснення позивачем дій направлених на виконання рішення суду матеріали справи не містять.
Доводи позивача про відсутність його вини та умислу на навмисне невиконання рішення суду, не знайшли свого підтвердження у даній справі через відсутність будь-яких доказів реальної спроби такого виконання.
Окрім того Головним управління ДКСУ у Донецькій області в листі про повернення висновку Головного управління ДПС у Донецькій області фактично не відмовлено у поверненні ОСОБА_1 єдиного соціального внеску, а лише зазначено недоліки, які необхідно усунути.
При цьому, зазначені Головним управлінням ДКСУ у Донецькій області недоліки не були усунуті відповідачем.
Інші аргументи, наведені на обґрунтування позову, не спростовують обов'язку позивача з приводу виконання рішення суду, яке набуло законної сили.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 139 КАС України, враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 287, 295-297 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Донецької області (в. Італійська, 59, м. Маріуполь, ЄДРПОУ 43142826) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (м. Харків, в. Ярослава Мудрого, б. 16, ЄДРПОУ 43315445) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Стойка