Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
24 травня 2021 р. Справа №200/6118/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1
до відповідача: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, місцезнаходження: АДРЕСА_2
про: стягнення з Військова частина Національної гвардії України НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 не нараховану і не виплачену компенсацію за чотирнадцять днів додаткової відпустки у грошовому вимірі відповідно до розмірів грошового забезпечення, що було на день звільнення, стягнення з Військова частина Національної гвардії України НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації за двадцять вісім невикористаних днів відпустки починаючи з вересня 2016 року і до винесення судом судового рішення.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військова частина Національної гвардії України НОМЕР_1 про стягнення з Військова частина Національної гвардії України НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 не нараховану і не виплачену компенсацію за чотирнадцять днів додаткової відпустки у грошовому вимірі відповідно до розмірів грошового забезпечення, що було на день звільнення, стягнення з Військова частина Національної гвардії України НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації за двадцять вісім невикористаних днів відпустки починаючи з вересня 2016 року і до винесення судом судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За правилами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення його прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Так, предметом цього адміністративного спору разом з іншим є стягнення з Військова частина Національної гвардії України НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації за двадцять вісім невикористаних днів відпустки починаючи з вересня 2016 року і до винесення судом судового рішення.
Слід зазначити, що спірні відносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №815/2681/17, у постанові від 22 січня 2020 року у справі №620/1982/19 та в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року в справі №560/3339/19.
Частиною 5статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У позовній заяві позивач зазначає, що у період з лютого 2016 року по вересень 2016 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України. Позивач зазначає, що на день звільнення (вересень 2016 року) відповідач не виплатив йому грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, які надаються військовослужбовцям учасникам бойових дій згідно вимог ст. 16 п. 2 Закону України «Про відпустки», про що він дізнався лише у квітні 2016 року.
Суд зазначає, що в вересні 2016 року позивач звільнений з військової служби, проте до суду з цим позовом позивач звернувся лише в травня 2021 року. Таким чином, суд приходить висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації за двадцять вісім невикористаних днів відпустки починаючи з вересня 2016 року і до винесення судом судового рішення.
Клопотання про поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом позивачем не подано та не вказано поважних причин пропуску цього строку.
Суд не приймає твердження позивача про те, що про порушення свого права він дізнався у квітні 2021 року, оскільки матеріалами позовної заяви вказана обставина не підтверджена.
Відповідно до ч. 1, 2ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене позивачу необхідно подати клопотання про поновлення строку звернення до суду вказавши підстави для поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Приписами частини 4 статті 161 КАС України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивач у позовній заяві посилається на те, що у період з лютого 2016 року по вересень 2016 року проходив службу по контракту у Військовій частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, однак до матеріалів справи не долучено жодного доказу, які б підтверджували, що позивач у проходив службу у Військовій частини НОМЕР_1 та у вересні 2016 року був звільнений з військової служби.
Суд вказує на те, що до матеріалів справи долучений витяг з наказу Командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 16.06.2017 року № 131, відповідно до якого ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, проте вказаний наказ не має відношення до даних правовідносин з Військовою частиною НОМЕР_1 .
З огляду на вказані обставини позивачу необхідно надати суду докази проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 та наказ про виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 .
Крім того, позивачем до позовної заяви долучені копії документів, однак відповідні копії є нечитабельні, в зв'язку з чим, суд не має можливості встановити усі обставини для вирішення питання про відкриття провадження.
З огляду на вищевикладене, позивачу необхідно надати суду належним чином оформлені копії додатків до позовної заяви та відповідні копії додатків для направлення судом відповідачу.
В зв'язку з вищенаведеним, суд вважає, що позивачем не дотримані вимоги ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення з Військова частина Національної гвардії України НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 не нараховану і не виплачену компенсацію за чотирнадцять днів додаткової відпустки у грошовому вимірі відповідно до розмірів грошового забезпечення, що було на день звільнення, стягнення з Військова частина Національної гвардії України НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації за двадцять вісім невикористаних днів відпустки починаючи з вересня 2016 року і до винесення судом судового рішення - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків шляхом надання суду вмотивованого клопотання про поновлення строків звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів на підтвердження обставин викладених у клопотанні, доказів проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 та наказ про виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , належним чином оформлені копії додатків до позовної заяви та відповідні копії додатків для направлення судом відповідачу. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду цього Кодексу.
Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.В. Олішевська