справа №176/2053/20
провадження №1-кс/176/113/21
24 травня 2021 року Слідчий суддя Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянув матеріали погодженого з прокурором Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2 клопотання старшого слідчого відділення № 5 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.06.2019 року за № 12019040220000465,
З матеріалів клопотання витікає, що ОСОБА_4 12.06 2019 року приблизно о 11 год. 35 хв., знаходився на пішохідній доріжці поряд з магазином «ЦветОК» неподалік будинку №40 по вул. І.Богуна, в м. Жовті Води Дніпропетровської області, де побачив потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який тримав у руках грошові кошти у сумі 1000 (одна тисяча) гривень двома купюрами номіналом по 500 грн. кожна.
В цей час у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел направлений на відкрите викрадення грошових коштів, що належать потерпілому ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_4 знаходився на пішохідній доріжці поряд з магазином «ЦветОК» неподалік будинку №40 по вул. І.Богуна, в м. Жовті Води Дніпропетровської області, підійшов з-заду до потерпілого ОСОБА_5 та вихопив грошові кошти у сумі 1000 гривень двома купюрами номіналом по 500 гри кожна, які потерпілий тримав у правій руці.
Одразу після викрадення вищевказаних грошових коштів, ОСОБА_4 побіг у бік двору будинку АДРЕСА_1 , тим самим зник з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на свою користь, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 , матеріального збитку, на загальну суму 1000 (одна тисяча) гривень.
Тим самим, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти власності, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Слідчий, звертаючись з клопотанням про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу, зазначає, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у міжнародному розшуку, однак, доданих до клопотання даних недостатньо для підтвердження цих обставин.
Частиною 6 статті 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.
При цьому, законодавче поняття «міжнародний розшук» нормативно не визначено. Ні в чинному КПК України, ні в Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність» не передбачено положень, які б регламентували порядок оголошення особи у міжнародний розшук та здійснення міжнародного розшуку.
Нормами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Національну поліцію» (Міжнародне співробітництво поліції) передбачено, що взаємовідносини у сферах діяльності поліції з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями базуються на міжнародних договорах, а також на установчих актах та правилах міжнародних організацій, членом яких є Україна.
Україна з 1992 року є членом Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу.
Підпунктами 32 та 33 пункту 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року №877 передбачено, що Національна поліція здійснює представництво та забезпечує виконання зобов'язань України в Міжнародній організації кримінальної поліції - Інтерполі та Європейському поліцейському офісі (Європолі); організовує взаємодію правоохоронних та інших державних органів України з Інтерполом, Європолом, а також компетентними органами інших держав з питань, що належать до сфери діяльності Інтерполу та Європолу.
Отже, вбачається, що підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ Інтерполу.
Зі змісту ст. 60 Статуту Комісії з контролю за файлами Інтерполу (розміщений на офіційному вебсайті Інтерполу) вбачається, що суб'єктом, який оголошує в міжнародний розшук, є Генеральний секретаріат Інтерполу. Компетентні правоохоронні органи запитуючої держави є лише ініціаторами, які діють через відповідний Робочий апарат НЦБ Інтерполу. Моментом оголошення особи в міжнародний розшук є саме прийняття Генеральним секретаріатом Інтерполу рішення циркулярного повідомлення, що відображається в інформаційній базі Інтерполу. Початком міжнародного розшуку є направлення відповідного повідомлення до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу від усіх країн-учасниць.
Сам по собі факт внесення до обліків Генерального Секретаріату Інтерполу відомостей звернення слідчого органу про публікацію картки щодо особи не є свідченням оголошення її в міжнародний розшук, оскільки матеріали, якими слідчий орган підтверджує оголошення особи в міжнародний розшук, мають містити повідомлення безпосередньо з Інтерполу, довідки або витягу з його бази даних.
Правила Інтерполу щодо обробки інформації, затверджено в поточній редакції на 80-й сесії Генеральної асамблеї Інтерполу Резолюцією від 30.06.2012 року (розміщені на офіційному вебсайті Інтерполу https://www.interpol.int) регулюють питання моменту оголошення особи у міжнародний розшук. Зокрема, ст. 77 згаданих Правил передбачає, що отримання запитів від Національних бюро Інтерполу та прийняття їх до розгляду не означає автоматичну видачу картки щодо конкретної особи, а відомості про прийняття запитів до розгляду не можна плутати з реальним оголошенням особи у розшук.
Із вищевикладеного слідує, що моментом оголошення особи в міжнародний розшук є саме прийняття Генеральним секретаріатом Інтерполу рішення циркулярного повідомлення, що відображається в інформаційній базі Інтерполу. Початком міжнародного розшуку є направлення відповідного повідомлення до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу від усіх країн-учасниць. При цьому особа вважається оголошеною в міжнародний розшук лише за наявності відповідних підтверджуючих документів (довідка, витяг із бази даних Інтерполу; надіслання запиту про розшук та прийняття його до виконання іншою державою, яка не є членом Інтерполу; надіслання запиту про розшук до іншої держави на підставі двосторонньої угоди тощо).
Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України №3/1/2/5/2/2 від 09.01.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 54/1858 від 26.02.1997 року затверджено Інструкцію про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідування злочинів.
Ця Інструкція, як зазначено в її п. 1.1, визначає порядок використання правоохоронними органами України можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні (надалі - НЦБ) для співробітництва з Генеральним секретаріатом Інтерполу та правоохоронними органами зарубіжних держав під час здійснення діяльності, пов'язаної із попередженням, розкриттям та розслідуванням злочинів, які мають транснаціональний характер або виходять за межі України.
Згідно підпунктів 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3 п. 1.3 Інструкції підрозділом, на який безпосередньо покладається організація виконання функцій Міністерства внутрішніх справ України як Національного центрального бюро Інтерполу, є робочий апарат Укрбюро Інтерполу. НЦБ забезпечує співробітництво правоохоронних органів України та зарубіжних країн як у цілому, так і в окремих напрямках боротьби із злочинністю і надає можливості для: підготовки та надсилання ініціативних запитів за кордон; підготовки та надсилання відповідей на запити зарубіжних правоохоронних органів; обміну оперативно-розшуковою, оперативно-довідковою та криміналістичною інформацією про підготовку і вчинення злочинів та причетних до них осіб, а також архівною та, в окремих випадках, процесуальною інформацією.
Запити до НЦБ надсилаються, як правило, через підрозділи Укрбюро Інтерполу в головних управліннях МВС України в Криму, м. Києві та Київській області, управліннях МВС України в областях та м. Севастополі (п. 1.8 Інструкції).
За п. 1.13 Інструкції НЦБ відмовляє повністю або частково у виконанні запитів: які не стосуються компетенції Інтерполу; які пов'язані із злочинами політичного, військового, релігійного чи расового характеру; виконання яких призведе до порушення: а) суверенітету та безпеки України; б) законодавства України чи держави, куди надсилається запит; в) прав людини; якщо вони оформлені з порушенням вимог цієї Інструкції; якщо вони надійшли від відомств, установ та організацій, що відповідно до законодавства України не є правоохоронними органами; якщо вони надійшли від фізичних осіб.
Відповідно до підп. 2.1.4 п. 2.1 Інструкції запити з питань розкриття і розслідування злочинів у сфері економіки і фінансів, а також причетних до них осіб, що надсилаються до НЦБ Інтерполу для подальшого скерування правоохоронним органам зарубіжних держав, повинні містити такі відомості: а) конкретні факти, які є підставою для звернення до правоохоронних органів зарубіжних держав: наявність кримінальної справи, її номер, дата і стаття кримінального закону, за якою вона порушена, орган, що провадить розслідування; заведена оперативно-розшукова справа, її номер, перевірка оперативної або іншої інформації, номер оперативного повідомлення або відповідного документа; б) анкетні дані особи, щодо якої робиться запит; за наявності кримінальної справи процесуальний стан цієї особи, якщо обвинувачений - який, ким і коли обраний запобіжний захід; в) обставини злочину або характер наявних відомостей із зазначенням способу вчинення конкретних злочинних діянь обвинуваченими або підозрюваними особами.
Відповідно до підпунктів 4.1.2 та 4.1.1 п. 4.1 Інструкції використовуючи систему міжнародного розшуку в межах Інтерполу, правоохоронні органи України мають можливість: одержати інформацію про місцеперебування за кордоном та рід занять розшукуваних осіб: підозрюваних у вчиненні злочинів, звинувачуваних, засуджених, які ухиляються від кримінальної відповідальності чи відбування покарання з подальшою їх екстрадицією (видачею); встановити контроль за діяльністю та пересуванням осіб, які переховуються від правоохоронних органів за межами України.
Міжнародний розшук з використанням каналів та можливостей Інтерполу ведеться, зокрема, у випадку наявності вірогідних даних про виїзд розшукуваної особи в інші країни, якими можуть бути: наявність у такої особи закордонного паспорта, повідомлення органів Держкомкордону України про реєстрацію перетинання нею кордону, поштове листування, пояснення свідків тощо (підп. 4.2.1 п. 4.2 Інструкції).
Міжнародному розшукові з ініціативи правоохоронних органів України підлягають особи, які виїхали за межі України і ухиляються від кримінальної відповідальності та відбуття покарання за злочини, за які згідно з чинним законодавством або судовим вироком, що набув законної сили, передбачене (призначене) покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше шести місяців (підп. 4.3.1 п. 4.3 Інструкції).
У пункті 4.4 Інструкції зазначено, що підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ. У запиті повинна бути викладена повна та об'єктивна інформація про події, факти на розшукуваних осіб, у тому числі (згідно підп. 4.4.18) який запобіжний захід обраний стосовно розшукуваної особи. Якщо є санкція на тримання цієї особи під вартою, ким і коли вона видана.
Згідно підп. "б" підп. 4.5.2 п. 4.5 інструкції у разі розшуку підозрюваної, обвинуваченої або засудженої особи, яка переховується за кордоном, у запиті додатково відтворюється позиція заходів, які з точки зору ініціатора розшуку доцільно вжити щодо розшукуваної особи у разі виявлення її на території іноземної держави. Такими заходами, як правило, можуть бути: затримання та арешт розшукуваної особи з наступною її екстрадицією. У цьому разі ініціатор розшуку в запиті до НЦБ гарантує, що при затриманні та арешті розшукуваної особи на території іншої держави до її компетентних органів буде обов'язково надіслано клопотання про екстрадицію цієї особи. Якщо країна, де вірогідно може перебувати розшукувана особа, невідома, то в запиті гарантується звернення з клопотанням про екстрадицію до будь-якої країни або вказується коло чи конкретний перелік країн, яким обмежується гарантоване звернення з клопотанням про екстрадицію.
НЦБ вивчає одержані матеріали, при потребі запитує в ініціатора додаткові відомості і, за прийнятими Інтерполом правилами, надсилає запит до Генерального секретаріату Інтерполу або в Національне центральне бюро Інтерполу відповідної країни (п. 4.6 Інструкції).
Про здійснений запит НЦБ письмово інформує ініціатора, який після цього зобов'язаний негайно повідомляти нові відомі факти щодо розшукуваних для коригування розшукових заходів за кордоном (п. 4.7 Інструкції).
За п. 4.9 Інструкції після одержання даних про місцеперебування розшукуваної особи за кордоном НЦБ: доводить одержану інформацію до відома ініціатора розшуку; повідомляє Генеральну прокуратуру України, а також прокуратуру Автономної Республіки Крим, міст Києва, Севастополя чи відповідної області (якщо кримінальна справа щодо розшукуваної особи знаходиться в провадженні слідчих прокуратури), Головне слідче управління МВС України (якщо розслідування в кримінальній справі провадять слідчі органів внутрішніх справ) або ГУКР МВС України (в разі розшуку засудженої особи) чи інші правоохоронні органи або їх структурні підрозділи за підслідністю.
Разом з тим, дані про надіслання правоохоронними органами будь яких матеріалів щодо ОСОБА_4 до НЦБ Інтерполу в Україні, після оголошення останнього у міжнародний розшук, відсутні.
Виходячи з викладеного, слідчий суддя вважає постанову старшого слідчого відділення Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 29 січня 2021 року про оголошення ОСОБА_4 у міжнародний розшук, формальною.
Згідно з абз. 7 п. 6 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511?550/0/4?13 від 04.04.2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», факт перебування підозрюваного, обвинуваченого в міжнародному розшуку підтверджується відповідними відомостями, серед яких названо довідку, витяг із бази даних Інтерполу тощо.
Особа вважається оголошеною в міжнародний розшук лише тоді, коли Інтерпол опублікував щодо неї «червону картку» (що означає розшук підозрюваного, обвинуваченого, засудженого для екстрадиції).
Слідчий суддя наголошує, що для розгляду клопотання про обрання такого запобіжного заходу необхідні докази оголошення особи в міжнародний розшук - тобто публікація «червоної картки».
За таких обставин, за відсутності належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 дійсно набув статусу міжнародно розшукуваної особи, слідчий суддя не вбачає правових підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до останнього без його участі, як це визначено ч. 6 ст. 193 КПК України, а тому вважає, що дане клопотання слід повернути слідчому без розгляду.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, ч. 6 ст. 193, ст. 369-372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого відділення № 5 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2 у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.06.2019 року за № 12019040220000465, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, повернути цьому слідчому без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1