№ 201/2187/15-ц
провадження 2-зз/201/60/21
24 травня 2021 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі - Храмцевич Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ), треті особи: моторне (транспортне) страхове бюро України (02002, Україна, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) та страхове товариство з додатковою відповідальністю “Гарантія” (04050, Україна, м. Київ, вул. Глибочицька, 17-д), про стягнення матеріальної та моральної шкоди і витрат,
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 10 лютого 2015 року звернулися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , треті особи: МТСБУ та страхове товариство з додатковою відповідальністю “Гарантія”, про стягнення матеріальної та моральної шкоди і витрат.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2015 року по справі вжито заходи забезпечення позову.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2018 року позовні вимоги - відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2016 року скасовано та позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди і витрат - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 263621,98 грн., завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 15 грудня 2014 року на перехресті вулиці Шевченко і вулиці Карла Лібнехта у м. Дніпропетровську, за участі автомобілів «Nissan Note», державний номер НОМЕР_4 та «Infiniti FX 35», державний номер НОМЕР_5 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн..
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3254,80 грн.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2019 року розглянуто касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 , яку задоволено частково, а саме: рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2017 року у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 263 621,98 грн - скасувати, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2016 року у цій частині - залишено в силі.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2017 року у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн - залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_1 18 травня 2021 року звернулася до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову.
Частиною 1 стаття 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Особи, які брали участь у справі, у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому з урахувань зазначеного суд вважає можливим розглядати питання про скасування заходів забезпечення позову за відсутності цих осіб.
Згідно ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно ч. 8 ст. 158 ЦПК України якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Перевіривши матеріали справи і заяви, надані та добуті докази, суд вважає можливим скасувати у повному обсязі вжиті заходи забезпечення позову по справі, а саме: заборону вчинення будь-яких дій, направлених на відчуження, припинення, перехід та виникнення права власності на рухоме майно, а саме: автомобілів: 1) марки Mersedes-Benz Vito, держномер НОМЕР_6 , 208 року випуску, № двигуна НОМЕР_7 (2148 см/куб), № кузова НОМЕР_8 , № шасі VIN код WDF 63960313400748, колір - білий; 2) Nissan Note, держномер НОМЕР_4 , 2013 року випуску, № двигуна HR 16352761C (1598 см/куб), № кузова НОМЕР_9 , № шасі VIN код НОМЕР_10 , колір - сірий, що належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
В зв'язку з вище наведеним вказане рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що заява є мотивованою та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Не може суд прийняти до уваги будь-які заперечення інших осіб щодо зазначеного, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об'єктивно нічим не підтверджені.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вказаного клопотання, оскільки воно ґрунтується на вимогах закону та є передбачені законом підстави для його задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 258, 259, 260-261, 353 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову - задовольнити.
Скасувати у повному обсязі вжиті заходи забезпечення позову по справі, а саме: заборону вчинення будь-яких дій, направлених на відчуження, припинення, перехід та виникнення права власності на рухоме майно, а саме: автомобілів: 1) марки Mersedes-Benz Vito, держномер НОМЕР_6 , 208 року випуску, № двигуна НОМЕР_7 (2148 см/куб), № кузова НОМЕР_8 , № шасі VIN код WDF 63960313400748, колір - білий; 2) Nissan Note, держномер НОМЕР_4 , 2013 року випуску, № двигуна HR 16352761C (1598 см/куб), № кузова НОМЕР_9 , № шасі VIN код НОМЕР_10 , колір - сірий, що належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 )., що вжито ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2015 року.
Ухвала набрала законної сили 24 травня 2021 року.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя - О.А. Антонюк