Справа №173/276/21
Провадження №2/173/395/2021
18 травня 2021 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого судді - Петрюк Т.М.
при секретареві - Рудовій Л.В.
за участю: позивача - ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного провадження, в залі суду, в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам'янської районної ради Дніпропетровської області про виплату заробітної плати, -
11.02.2021 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , з позовом про виплату заробітної плати до відповідача Кам'янської районної ради Дніпропетровської області
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12.02.2021 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін на 22.03.2021 року.
22.03.2021року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного провадження з викликом сторін, яке задоволене ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22.03.2021 року. Справа призначена до розгляду на 18.05.2021 року
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України..
18.05.2021 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Згідно заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 15 146,73 грн., та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04.01.2021 року до повного розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. В період з 03.12.2019 року він працював на посаді водія у складі апарату Верхньодніпровської районної ради.
Рішенням Кам'янської районної ради № 11-02/VІІІ від 22.12.2020 року було прийнято почати процедуру реорганізації Верхньодніпровської районної ради шляхом приєднання до Кам'янської районної ради.
Розпорядженням голови Кам'янської районної ради № 02-р від 24.12.2020 року «Про попередження працівників виконавчих апаратів Верхньодніпровської, Криничанської та П'ятихатської районних рад, про наступне вивільнення у порядку ст.. 49-2 КЗпП України» працівників, в тому числі і позивача було попереджено про наступне вивільнення та не запропоновано іншої ніякої роботи..
29.12.2020 року позивач подав заяву про його звільнення з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою заробітної плати, вихідної допомоги та проведення повного розрахунку в день звільнення відповідно до чинного законодавства.
04.01.2021 року позивач знаходився на роботі та відпрацював останній день і згідно розпорядження Голови Кам'янської районної ради № 01-р «ос» від 29.12.2020 року був звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
В день звільнення заборгованість позивачеві по заробітній платі не була виплачена в повному обсязі також не була виплачена вихідна допомога, тобто не був проведений повний розрахунок з позивачем.
20.01.2021 року позивач отримав довідку № 32-вих від 20.01.2021 року, згідно якої заборгованість по заробітній платі, вихідній допомозі та компенсації 11 днів невикористаної щорічної відпустки складає 14884 грн. 87 коп. та довідку № 33-вих від 20.01.2021 року, згідно якої заборгованість по заробітній платі за один робочий день в січні місяці складає 261 грн. 86 коп. Всього заборгованість згідно вказаних в довідках сум складає 15 146 грн., 73 коп., що й стало підставою подання ним даної позовної заяви.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подавши заяву про відкладення розгляду справи. Проте зазначені представником відповідача причини неявки в судове засідання суд визнає неповажними. Відзив на позовну заяву відповідач не надав.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносин
Як встановлено в судовому засіданні з 03.12.2019 року позивач працював на посаді водія у складі апарату Верхньодніпровської районної ради, що підтверджується записом в трудовій книжці.
Рішенням Кам'янської районної ради № 11-02/VІІІ від 22.12.2020 року було прийнято почати процедуру реорганізації Верхньодніпровської районної ради шляхом приєднання до Кам'янської районної ради, що підтверджується копією рішення.
Розпорядженням голови Кам'янської районної ради № 02-р від 24.12.2020 року «Про попередження працівників виконавчих апаратів Верхньодніпровської, Криничанської та П'ятихатської районних рад, про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 КЗпП України» працівників, в тому числі і позивача було попереджено про наступне вивільнення та не запропоновано іншої ніякої роботи, що підтверджується копією розпорядження та списку до нього.
29.12.2020 року позивач подав заяву про його звільнення з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою заробітної плати, вихідної допомоги та проведення повного розрахунку в день звільнення відповідно до чинного законодавства.
04.01.2021 року позивач знаходився на роботі та відпрацював останній день і згідно розпорядження Голови Кам'янської районної ради № 01-р «ос» від 29.12.2020 року був звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується копією розпорядження.
В день звільнення з позивачем не було проведено повного розрахунку по заробітній платі та інших належних при звільнені виплат, тобто не був проведений повний розрахунок.
20.01.2021 року позивач отримав довідку № 32-вих від 20.01.2021 року, згідно якої його заборгованість по заробітній платі, вихідній допомозі та компенсації 11 днів невикористаної щорічної відпустки складає 14884 грн. 87 коп., та довідку № 33-вих від 20.01.2021 року згідно якої заборгованість по заробітній платі за один робочий день в січні місяці складає 261 грн. 86 коп. Всього заборгованість згідно в казаних вдовідках сум складає 15 146 грн., 73 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненним працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ч. 3, 6 ст, 43 Конституції України - Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Судом встановлено, що при звільнені позивача з роботи з Верхньодніпровської районної ради, з позивачем не було проведено розрахунку в день звільнення належних при звільненні виплат.
Загальна заборгованість відповідача, який є правонаступником всіх прав та обов'язків Верхньодніпровської районної ради, перед позивачем складає 15 146 грн., 73 коп.
Доказів того, що на час розгляду справи з позивачем проведений розрахунок належних при звільненні сум, відповідачем суду не надано. З чого суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.
Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку суд виходить з наступного:
Відповідно до положень ч.1 ст. 117 КЗпП України - В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» -
Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» - При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 ( 100-95-п ) (з наступними змінами і доповненнями).
Згідно з п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Обов'язок власника або уповноваженого ним органом, передбачений ст.117 Кодексу законів про працю України, щодо виплати працівнику середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку є саме випадком збереження середньої заробітної плати.
Згідно п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Так як на час розгляду спору позивачеві не виплачена заробітна плата, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку з моменту звільнення по час ухвалення рішення суду.
Відповідно до довідки про розмір отримуваної позивачем заробітної плати № 4/0/2-21 від 06.01.2021 року судом встановлено, що в листопаді і грудні 2020 року (два повних місяці роботи перед звільненням) позивачеві нарахована заробітна плата в сумі: 14 925.25 грн. + 6 681.05 грн. = 21 606 грн. 30 коп.
В листопаді і грудні місяці 2020 року було 43 робочих днів. Таким чином середній заробіток позивача складатиме: 21 606 грн. 30 коп. : 43 днів = 502 грн. 47 коп. х 94 днів (кількість днів з моменту звільнення до ухвалення рішення суду) = 47 232 грн. 18 коп.
Таким чином за період з 05.01.2021 року по 18.05.2021 року середній заробіток позивача складає: 47 232 грн. 18 коп. Дана сума і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України - суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
На підставі чого суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості із заробітної плати за один місяць.
Виходячи з того, що позовні вимоги позивача задоволені та відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 908.00 грн., відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Кам'янської районної ради Дніпропетровської області про виплату заробітної плати - задовольнити.
Стягнути з Кам'янської районної ради Дніпропетровської області (юридична адреса: пр. Свободи, 2/1 м. Кам'янське Дніпропетровської області, 51925, код ЄДРПОУ 43995432) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі в сумі 15 146 (п'ятнадцять тисяч сто сорок шість ) грн. 73 коп. і середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 05.01.2021 року по 18.05.2021року в сумі 47 232 (сорок сім тисяч двісті тридцять дві) грн. 18 коп., з відрахуванням передбачених законом податків та зборів
Стягнути з Кам'янської районної ради Дніпропетровської області юридична адреса: пр.. Свободи,2/1 м. Кам'янське Дніпропетровської області, 51925, код ЄДРПОУ 43995432 ) судовий збір на користь держави в сумі 908.00 ( дев'ятсот вісім ) грн. 80 коп.
Рішення допустити до негайного виконання в межах платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського Апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.
Повний текст рішення виготовлений 23.05.2021 року.
Суддя Петрюк Т.М.
Направлене до ЄДРСР: 24.05.2021 року
Дата набрання законної сили: 23.06.2021 року