18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
22 квітня 2021 року м. Черкаси справа № 925/1665/20
Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Г.М. Скиби, за участю секретаря судового засідання Л.В.Романенко, за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду розглянув справу за позовом фізичної особи-підприємця Тарабаріної Марини Олександрівни, АДРЕСА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_2 )
до фізичної особи-підприємця Драч Людмили Анатоліївни, АДРЕСА_3
за участю третьої особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ювента», м. Черкаси, бульв. Шевченка, 305, кв. 84
про стягнення 61900,00 грн безпідставно отриманих коштів,
без участі повноважних представників сторін.
Фізична особа-підприємець Тарабаріна Марина Олександрівна звернулась в господарський суд Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця Драч Людмили Анатоліївни про стягнення 61900,00 грн безпідставно набутих коштів та відшкодування судових витрат.
Короткий опис руху справи:
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.02.2021 відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 10:00 год. 02.03.2021.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02.03.2021 підготовче засідання відкладено на 24.03.2021.
01.03.2021 відповідач подав відзив на позов. Вимоги заперечив повністю та вказує на існування договірних відносин поставки та оплати обладнання. На замовлення позивача обладнання було поставлено відповідачеві, який хоче стягнути вартість обладнання з незрозумілих причин.
02.03.2021 Третя особа письмово заперечила існування письмових договірних відносини з позивачем. Пропозиція постачання обладнання, на яку посилається позивач - є загальною комерційною пропозицією ТОВ «Ювента» на сайті в мережі Інтернет з загальним доступом, але не може бути доказом укладання договору з позивачем.
09.03.2021 Позивач надав відповідь на відзив. Позовні вимоги підтримує. Стверджує, що відправником товару є ТОВ «Фірма «Ювента», а не ФОП Драч Л.А.
23.03.2021 позивач подав письмові пояснення та заяву про розгляд справи без участі представника за наявними в матеріалах справи документами та повідомив, що оригінали документів у позивача відсутні.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.03.2021 підготовче засідання закрито, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 22.04.2021.
21.04.2021 позивач подав клопотання про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами.
В судовому засіданні:
Відповідач представника в судове засідання не направив.
Третя особа представника в судове засідання не направила.
Інших доказів не подано.
Сторони не змогли вирішити спір в позасудовому порядку. Сторони не змінили предмет чи підставу позову.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 20.04.2021 підписані вступна та резолютивна частини рішення суду без його проголошення.
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
22.10.2020 між ФОП Тарабаріною Мариною Олександрівною та ТОВ «Фірма «Ювента» укладено договір в спрощеній формі про поставку товару, згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ювента» зобов'язалось за замовленням фізичної особи-підприємця Тарабаріної Марини Олександрівни виготовити та поставити товар на загальну суму 61900,00 грн:
- центрифуга віджимна (1 штука);
- плита електрична 2-комфорочна ПЕ-2 (1 штука), що підтверджується скріншотами електронного листування (а.с. 18-25).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ювента» направило комерційну пропозицію від 22.10.2020 та рахунок №Л/166 б/д 2020 року на оплату на суму 61900,00 грн. (а.с. 29-30).
27.10.2020 на підставі рахунку №Л/166 б/д 2020 року позивач здійснив оплату через платіжну банківську систему «Приват 24 для бізнесу» в розмірі 61900,00 грн., що підтверджується копією вихідного платежу №207 від 27.10.2020 та платіжним дорученням №207 від 27.10.2020 на суму 61900,00 грн (а.с. 31-32).
Відповідно до квитанції про прийом вантажу №23401299033 від 02.11.2020 та акту отримання вантажу №А-04800000039448 від 05.11.2020, представником фізичної особи-підприємця Тарабаріної Марини Олександрівни - Тарабаріним Анатолієм Модестовичем, що діє на підставі довіреності від 23.06.2020, - отримано товар: центрифуга віджимна (1 штука) (а.с. 33-35).
05.11.2020 позивачем та його представником складено Акт огляду про невідповідність поставленого товару «Центрофуга (машина віджимна) серії МВ» від 05.11.2020.
23.11.2020 товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ювента» отримано направлений 12.11.2020 позивачем Акт огляду про невідповідність поставленого товару «Центрофуга (машина віджимна) серії МВ» від 05.11.2020, повідомлення «Про виклик представників постачальника для участі в прийманні продукції та складання двостороннього акту» від 11.11.2020, та претензію від 11.11.2020, що підтверджується поштовою накладною №8420602654913 та описом вкладення (а.с. 44-53).
Позивач стверджує, що ТОВ «Фірма «Ювента» не направило свого представника для участі в прийманні продукції та складання двостороннього акту. Отриманий товар «Центрофуга (машина віджимна) серії МВ» - позивачем не повернуто.
Позивач стверджує, що помилково перерахував кошти в розмірі 61900,00 грн по рахунку №Л/166 б/д 2020 року, оскільки ФОП Драч Людмила Анатоліївна не є стороною укладеного договору поставки від 22.10.2020.
Як стверджує Позивач, Відповідач ФОП Драч Людмила Анатоліївна зберігає безпідставно отримані кошти в сумі 61900,00 грн.
12.11.2020 Позивачем було направлено на адресу Відповідача вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів.
Відповідач дану вимогу отримав 16.11.2020, що підтверджується відміткою в рекомендованому поштовому повідомленні №8420602654921 (а.с. 54-56).
Третя особа письмово заперечила наявність договірних відносин з Позивачем. Пропозиція постачання обладнання, на яку посилається позивач - є загальною комерційною пропозицією товариства «Ювента», але не може бути доказом укладання договору з Позивачем.
Відповідач на підтвердження походження поставленого товару Позивачеві надав копії Договору купівлі-продажу товарів №118/86/94 від 27.10.2020, специфікації та накладні до договору між відповідачем та третьою особою (а.с. 118-123). Вимоги заперечив повністю та вказує на існування договірних відносин з позивачем Поставки та оплати обладнання.
Інших доказів, пояснень та документів суду сторонами не подано.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Сторони за договором є суб'єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно з ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Суд погоджується з доводами учасників, що їх волевиявлення та дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Між сторонами виникли та існують договірні відносини поставки на підставі строкового оплатного двостороннього консенсуального договору, укладеного між сторонами у спрощений спосіб.
Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.
Позивач підтвердив виконання зобов'язання за договором поставки, отриманий товар не повернув.
Суд вважає, що волевиявлення та дії сторін були направлені на настання певних юридичних наслідків.
Згідно з ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
У статті 193 ГК України закріплено положення про те, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, Відповідач підтверджує виконання зобов'язання перед Позивачем за відносинами поставки товару.
Третя особа заперечує будь-які договірні відносини з позивачем.
Відповідно ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Також особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Дані положення цивільного кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та інших елементів кондикційного зобов'язання. З огляду на ст. 1212 ЦК України суб'єктами в кондикційному зобов'язанні є, з одного боку, власник майна (титульний володілець), який у зобов'язанні має право вимоги та виступає кредитором, а з іншого, - набувач майна, який виступає боржником, але станом на час вирішення по суті кондикційної вимоги може й не володіти майном у натурі, адже ч. 2 ст. 1213 ЦК України передбачає обов'язок набувача в разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодувати його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Особливістю матеріального об'єкта кондикційного зобов'язання є його універсальність - таким об'єктом може бути будь-яке майно: як індивідуально-визначене, так і визначене родовими ознаками, у тому числі й грошові кошти.
Відповідно до частини третьої статті 651, частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.
В даному випадку товар передано та отримано замовником, грошові кошти (вартість) за товар сплачені продавцеві. Тобто умови договору виконані, договір є припиненим внаслідок належного виконання, але замовник намагається повернути гроші за товар з надуманих підстав. До цих відносин не можуть бути застосовані приписи ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до приписів ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини в суспільстві.
Суд зазначає, що позивач не доводить належними та допустимими первинними доказами порушення свого права, підставу порушення, ким та в чому саме.
Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення «Агрокомплекс проти України» №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення «Серявін проти України» №4909/04 від 10.02.2010, рішення «Трофімчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія А, №303-А, п. 29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення «Желтяков проти України» №4994/04 від 09.09.2011).
Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано неналежний, в розумінні вимог ст. 16 ЦК України, спосіб захисту його порушеного права, тому в позові належить відмовити за безпідставністю, необгрунтованістю та недоведеністю вимоги.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Позивача та не стягувати.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд
В задоволенні позову фізичної особи-підприємця Тарабаріної Марини Олександрівни, АДРЕСА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_2 ) ідентифікаційний номер ЄДРПОУ НОМЕР_1 , номер рахунку в банку невідомий
до фізичної особи-підприємця Драч Людмили Анатоліївни, АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер ЄДРПОУ НОМЕР_2 , номер рахунку в банку невідомий
про стягнення 61900,00 грн безпідставно отриманих коштів - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення або через господарський суд Черкаської області.
Повне рішення складено 14.05.2021.
Суддя Г.М. Скиба