29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"24" травня 2021 р. Справа № 924/299/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали справи
за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ
до фізичної особи-підприємця Копецького Андрія Володимировича, м. Хмельницький
про стягнення грошей
(за правилами спрощеного позовного провадження)
без виклику сторін
встановив:
Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла через неналежне виконання договору від 19.02.20 року в розмірі 77 550, 80 грн., з яких: 75 625, 42 грн. заборгованість за кредитом, 525, 38 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 1 400 грн. заборгованість за відсотками у вигляді комісії.
Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає про порушення відповідачем умов договору щодо строків повернення кредиту та сплати відсотків. Позивач же, свої умови договору виконав у повному обсязі.
Заперечуючи проти доводів відповідача, вказаних у відзиві, позивач зазначає, що останні є необґрунтованими, оскільки згідно чинного законодавства такі фактори, як порушення зобов'язань контрагентами, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язань товарів, і відсутність у боржника коштів, до надзвичайних та невідворотних обставин (непереборна сила) не відносяться. Також зазначено, що позивач не заявляв вимог щодо стягнення неустойки, а тому заперечення відповідача з цього приводу не повинні прийматись судом.
Позивач про відкриття провадження у справі за його позовом повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у справі поштовим повідомленням про вручення йому ухвали суду від 25.03.21 (з відповідними відомостями), а також поданням ним відповіді на відзив.
Відповідач у письмовому відзиві зазначає наступне.
У позові належить відмовити, оскільки відповідач намагався дотримуватись виконання прийнятих на себе зобов'язань. Однак, через поширення коронавірусної хвороби, підприємницька діяльність відповідача зазнала змін, яких відповідач не міг передбачити в момент укладення договору. Отже, невиконання зобов'язань відповідача сталося внаслідок дії непереборної сили, яка згідно ст. 617 ЦКУ та ст. 218 ГКУ є підставою до звільнення від відповідальності.
Матеріалами справи встановлено.
19.02.20 позивач (банк) та відповідач (клієнт) підписали (відповідач електронним підписом) заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг „КУБ". Про підписання даної заяви позивачем свідчить скріплений печаткою підпис останнього на заяві. Підписання заяви відповідачем в електронному вигляді підтверджується наявною у справі випискою з електронної системи перевірки підписів, де вказано, що : підписувач та електронна печатка - Копецький А.В.; результат перевірки - підпис вірний; час накладення - 19.02.20.
З огляду на те, що заява підписана обома сторонами та містить умови кредитування, встановлює права та обов'язки сторін, відповідальність, порядок розрахунків, строк дії, остання містить всі ознаки письмового договору. Також, у заяві вказано, що вона та умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом.
Згідно розділу 1 договору (заяви) банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни (п. 1.1.); розмір кредиту - 100 000 грн. (п. 1.2.); строк кредиту - 12 місяців з дати видачі коштів клієнту (п. 1.3.). Згідно п. 1.4 договору проценти за користування кредитом: перші 6 місяців 1, 6% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1, 4% від початкового розміру кредиту (в т. ч. при достроковому погашенні кредиту). Проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитним договором: 4% від суми простроченої заборгованості (п. 1.5).
Згідно п. 3.2.8.1. договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий „Кредит КУБ" (послуга) для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлений договором термін. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги „КУБ", а також в системі Приват - 24.
Згідно п. 3.2.8.3. договору надання кредитів у рамках послуги здійснюється на умовах повернення кредиту. Повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві (п. 3.2.8.3.1.).
За п. 3.2.8.3.2. за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно п. 3.2.8.6.2.). У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитним договором клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому тарифами (п. 3.2.8.3.3.). У разі порушення строку повернення кредиту клієнт зобов'язаний сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які в відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦКУ встановлюються за домовленістю сторін у розмірі 4% в місяць від простроченої суми заборгованості (п. 3.2.8.3.4).
Згідно п. 3.2.8.5.2 договору клієнт зобов'язується оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно п. 3.2.8.3.2. За п. 3.2.8.5.3. клієнт зобов'язаний повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п. 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., 3.2.8.5.14, 3.2.8.6.2, а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.
В силу розділу 3.2.8.9. договору: за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п. 3.2.8.1, 3.2.8.3. договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному у п. 3.2.8.3.2.; нарахування процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на початковий розмір кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується; сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у заяві; розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в заяві, кожного місяця, на наступний день після отримання клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту.
Додатком № 1 до договору (заяви) є графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом.
Згідно виписки банку з 19.02.20 по 23.02.21 з рахунку відповідача заборгованість останнього за кредитом складає 75 625, 42 грн. Згідно виписки банку за такий же період по рахунку відповідача (щодо нарахування процентів) заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість становить 525, 38 грн. Згідно виписки з рахунку відповідача за період з 19.02.20 по 23.02.21 (щодо комісії) заборгованість по відсотках у вигляді комісії складає 1 400 грн.
Також у справу надано акт звірки розрахунків між сторонами, який підписаний лише позивачем.
Дослідивши наявні у справі заяви по суті спору та подані докази, давши їм оцінку в сукупності при аналізі норм діючого законодавства, що регулює спірні відносини, суд врахував таке.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір, який за своєю правовою природою є кредитним. При цьому, сторони визначили права та обов'язки, які є обов'язковими для них.
В відповідності із ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.
З позовних матеріалів вбачається, що позивач на виконання умов кредитного договору від 19.02.20 надав відповідачу кредит у розмірі 100 000 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача за період з 19.02.20 по 23.02.21 (арк. справи № 25). Так, у першій графі даної виписки вказано: 19.02.20 видача кредиту КУБ згідно договору Копецькому А.В. 100 000 грн.
Згідно пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. кредитного договору відповідач зобов'язаний повернути кредит, оплатити щомісячні проценти за користування кредитом та здійснити інші платежі, передбачені договором у терміни і в сумах, встановлених договором. Згідно п. 3.2.8.3.1.2. та 1.3. договору строк користування кредитом становить 12 місяців з дати видачі коштів клієнту. Згідно п. 3.2.8.3. договору надання кредитів у рамках послуги здійснюється на умовах повернення кредиту. Повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві (п. 3.2.8.3.1.). При цьому, в додатку № 1 до договору сторони визначили графік погашення основної суми боргу по кредиту, погашення якого передбачає розбивку суми кредиту на 12 місяців по 8 333, 34 грн. за місяць.
Таким чином, станом на 19.02.21 вся сума отриманого кредиту відповідачем мала бути повернута позивачу. Проте, докази повного повернення у справі відсутні. Крім того, з банківської виписки, яка відображає залишок заборгованості вбачається наявність заборгованості по кредиту на суму 75 625, 42 грн.
Отже, доводи позивача щодо наявності заборгованості за кредитом документально підтверджені.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що невиконання зобов'язань відповідача сталося внаслідок дії непереборної сили (встановлення карантину через поширення COVID-19), яка згідно ст. 617 ЦКУ та ст. 218 ГКУ є підставою до звільнення від відповідальності.
Досліджуючи зазначені обставини, необхідно вказати, що приписами частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" обставини непереборної сили визначено як форс-мажорні обставини, що є надзвичайними та невідворотними обставинами, які об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Перелік обставин, які можуть вважатися форс-мажорними, визначено частиною другою статті 14-1 цього Закону, однак, такий перелік не є вичерпним.
Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 15.06.18 у справі № 915/531/17, від 26.05.20 у справі № 918/289/19, від 17.12.20 у справі № 913/785/17, де зроблено висновок про те, що:
- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгво-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подати відповідні докази в разі виникнення спору.
Враховуючи вказані висновки Верховного Суду, сам лише факт введення карантину через поширення COVID-19 не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання кредитного договору, оскільки те, що форс-мажорними зазначені обставини стали саме для даних спірних правовідносин (за розглядуваним кредитним договором) має бути доведено окремими доказами.
Відповідач, зазначивши про запровадження на території України карантинних заходів, не надав, однак, жодних матеріалів на підтвердження впливу даного карантину на його господарську діяльність. Таким чином, відповідні доводи не можуть прийматись до уваги, як такі, що підтверджують наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання умов договору.
Також суд зазначає, що згідно п. 3.2.8.3.2. договору за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно п. 3.2.8.6.2.). У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитним договором клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому тарифами (п. 3.2.8.3.3.). При цьому, строки та суми процентних платежів також встановлені в графіку погашення процентів по кредиту, який є додатком № 1 до договору.
Як вбачається з матеріалів справи, останні не містять доказів належної оплати процентів у зазначені періоди. Крім того, з наявних у справі виписок банку вбачається наявність заборгованості за відсотками, нарахованих на прострочену заборгованість в розмірі 525, 38 грн. та наявність заборгованості за відсотками у вигляді щомісячних виплат (комісії) в розмірі 1 400 грн.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що строки повернення кредиту і сплати процентів пропущено (докази повної оплати відсутні), у відповідача виникла заборгованість, розмір якої підтверджується документально.
При цьому, як встановлено вище, юридичних підстав для припинення чи зміни зобов'язань за кредитним договором немає (відсутність доказів впливу карантину на господарську діяльність відповідача), а тому, вищевказані зобов'язання підлягають виконанню у повному обсязі, незалежно від обставин, на які посилається відповідач.
Отже, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені поданими матеріалами та підлягають задоволенню. Судові витрати, в зв'язку з цим, покладаються на відповідача, як то передбачено ст. 129 ГПКУ.
Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 148, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з Копецького Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ВПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 75 625, 42 грн. (сімдесят п'ять тисяч шістсот двадцять п'ять грн. 42 коп.) заборгованості за кредитом, 525, 38 грн. (п'ятсот двадцять п'ять грн. 38 коп.) заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 1 400 грн. (одна тисяча чотириста грн. 00 коп. ) заборгованості за відсотками у вигляді комісії та 2 270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп. ) судових витрат.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ст. 256 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК).
Суддя Ю.В. Гладюк
Віддрук. 3 прим.:
1- до справи
2 - АТ КБ "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50)
3 - ФОП Копецький А.В. ( АДРЕСА_1 )
Всім рекомендованим з повідомленням