ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
13 травня 2021 року Справа № 923/16/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б., за участю секретаря судового засідання Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України, м.Нова Каховка, м.Таврійськ
до відповідача-1: Акціонерного товариства "Херсонобленерго", м.Херсон
відповідача-2: Акціонерного товариства "Херсонобленерго" в особі Чаплинських розподільних електричних мереж, смт.Чаплинка Херсонської області
про зобов'язання вчинити певні ідї
за участю представників сторін:
від позивача: Балацька А.В., уповноважений з антикорупційної діяльності (паспорт ЕО 113830, виданий Центральним РВММУУМВС України в Миколаївській області 16.04.1996р.), довіреність № 18/22-20 від 09.01.2020р., довідка № 13/15 від 07.12.2020р., посадова інструкція від 15.07.2019р., наказ № 359 від 01.12.2020р.,
від відповідача-1: Анісімов В.В., адвокат (паспорт МР 449470, виданий Комсомольським РВ у м.Херсоні УДМС України в Херсонській області 13.02.2015р., довіреність № 07/016-21 від 18.12.2020р., свідоцтво ЧЦ № 000285 від 28.09.2018р.
від відповідача-2: не з'явився
Позивач управління Північно-Кримського каналу, м.Нова Каховка Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до відповідача-1 Акціонерного товариства "Херсонобленерго", м.Херсон та відповідача-2 Акціонерного товариства "Херсонобленерго" в особі Чаплинські розподільні електричні мережі про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 11.01.2021р. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків.
У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подану відповідну заяву і докази.
Ухвалою від 09.02.2021р. відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 11.03.2021р., встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.
02.03.2021р. відповідачем-1 АТ "Херсонобленерго" подано до суду відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 04.03.2021р. відзив АТ "Херсонобленерго" залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
Ухвалою від 11.03.2021р. підготовче засідання відкладено на 25.03.2021р.
Ухвалою від 23.03.2021р. відзив відповідача-1 АТ "Херсонобленерго" залишено без розгляду.
Ухвалою від 25.03.2021р. розгляд справи відкладено на 09.04.2021р.
Ухвалою від 09.04.2021р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 10.05.2021р., закрито підготовче провадження у справі №923/16/21, призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 29 квітня 2021 року.
В судовому засіданні 29.04.2021р. за клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 13.05.2021р.
В судове засідання з'явились представники позивача та відповідача-1.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 13.05.2021р. на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Позивач Управління Північно-Кримського каналу, м.Нова Каховка Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до відповідача-1 Акціонерного товариства "Херсонобленерго", м.Херсон та відповідача-2 Акціонерного товариства "Херсонобленерго" в особі Чаплинські розподільні електричні мережі про зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якої просить:
- визнати додаткову угоду № 1 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15741 від 27.12.2018 року із відповідачем-1 АТ "Херсонобленерго" укладеною в редакції, запропонованій позивачем;
- визнати протокол проведення переговорів між тендерним комітетом управління Північно - Кримського каналу та Акціонерним товариством "Херсонобленерго" в особі Чаплинські розподільні електричні мережі чинним, узгодженим у повному обсязі, у тому числі за істотними умовами закупівлі в редакції, запропонованій позивачем;
- спонукати відповідача-2 Акціонерне товариство "Херсонобленерго" в особі Чаплинські розподільні електричні мережі вчинити певні дії та укласти договір на закупівлю послуги з розподілу електричної енергії в рамках Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції, запропонованій позивачем.
За приписами Закону України "Про ринок електричної енергії", який набрав чинності 11.06.2017 року, суб'єкти господарювання, які одночасно проводили діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, повинні протягом 18 місяців з дня набрання чинності зазначеним Законом (тобто, до 11 грудня 2018 року) здійснити юридичне відокремлення діяльності з розподілу електричної енергії від інших видів діяльності вертикально інтегрованого суб'єкта господарювання (обленерго), у тому числі шляхом створення електропостачальника. Ліцензії на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом підлягають анулюванню.
НКРЕКП видало нові ліцензій на право провадження діяльності з розподілу електричної енергії відповідним суб'єктам господарювання. Відповідні рішення НКРЕКП передбачають:
1) видачу ліцензії на право провадження діяльності з розподілу електричної енергії відповідному суб'єкту господарювання, яка набирає чинності з 1 січня 2019 року;
2) анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом відповідного суб'єкта господарювання з 1 січня 2019 року.
На виконання вимог чинного законодавства АТ "Херсонобленерго", як оператор системи розподілу, з 01.01.2019р. надає виключно послуги з розподілу електричної енергії (згідно Постанови від 20.11.2018р. № 1469 "Про видачу АТ "Херсонобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом".
Нова модель системи договірних відносин на роздрібному ринку електричної енергії та порядок укладання договорів визначені Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312 (надалі за тексом рішення - ПРРЕЕ) з одночасною втратою чинності ПКЕЕ.
Правилами роздрібного ринку електричної енергії регулюються взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними Правилами роздрібного ринку електричної енергії.
Відповідно до ПРРЕЕ, для забезпечення споживання електричної енергії споживач укладає договори: 1) про надання послуг з розподілу електричної енергії споживачу із оператором системи розподілу; 2) про постачання електричної енергії споживачу із обраним електропостачальником або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (для побутових або малих не побутових споживачів).
Як слідує з матеріалів справи, 23.03.2020р. між управлінням Північно - Кримського каналу (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" (Постачальник) укладено договір №190 про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до умов договору, він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору.
Заявою-приєднанням від 23.03.2020р. позивач приєднався до договору про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно п.2.1, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Як стверджує позивач, Комерційною пропозицією, що є додатком 2 до договору, визначений строк оплати: по факту, упродовж 5 робочих днів з дня отримання акту та рахунку.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутній означений додаток №2 до договору "Комерційна пропозиція", водночас, за умовами п.5.9 договору сторони дійшли згоди про те, що оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.
Відповідно до п.2.2. Договору, обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Згідно п. п. 2.1.4. п. 2.1. ПРРЕЕ, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою договору, що є додатком 3 до цих Правил.
Пунктом 1.2. Типового договору встановлено, що умови Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312, та є однаковими для всіх споживачів.
Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
Так 27.12.2018 року між управлінням Північно - Кримського каналу (Споживач) та Акціонерним товариством "Херсонобленерго" (Оператор системи) було укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15741.
Заявою-приєднанням №15741 позивач приєднався до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 27.12.2018р. №15741.
За умовами п.2.1 Договору, Оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №309, та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №310, за об'єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.
Відповідно до п. 2.3. Договору, Споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги Оператора системи згідно з Додатком № 4 "Порядок розрахунків".
Згідно пункту 5.3. Договору, тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та терміни оплат послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків".
Так за умовами п.4 додатку 4 "Порядок розрахунків", споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати. Попередня оплата здійснюється до 3 числа розрахункового місяця. Сума попередньої оплати визначається на основі фактичних значень обсягу розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичне значення обсягу розподіленої електричної енергії якого за попередній період дорівнює 0 (або для нових споживачів), сума авансового платежу або попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу розподіленої електричної енергії на наступний період.
Відповідно до п.5 додатку 4, остаточний розрахунок за послуги з розподілу електричної енергії, та інших платежів згідно з умовами цього Договору, з врахуванням сум попередньої оплати, здійснюється на підставі рахунків, наданих Оператором системи розподілу. Оператор системи до 5 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, оформлює рахунок на остаточну оплату з урахуванням проведеної передоплати. Строк оплати рахунку становить 5 робочих днів з дня їх отримання. Датою отримання рахунку Споживачем вважається дата його особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом). Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.
Як стверджує позивач, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №15741 за своїм змістом не містить конкретизованих об'ємів надаваних послуг упродовж строку дії договору, ціни договору із зазначенням визначеної до щомісячної сплати вартості послуг упродовж строку дії договору.
З метою приведення умов Договору №15741 від 27.12.2018р. у відповідність до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу № 190 від 23.03.2020р., позивач листом від 13.07.2020 року № 11/541-20 направив на адресу Акціонерного товариства "Херсонобленерго" додаткову угоду про внесення змін до Договору в частині оплати вартості наданих послуг, а саме, запропоновано пункти 4, 5 викласти у наступній редакції:
"п.4 Розрахунки проводяться на основі фактичних значень обсягу розподіленої енергії за звітний період по факту наданих послуг, шляхом оплати Споживачем після пред'явлення Оператором системи розподілу рахунка на оплату послуг та акту прийому - передачі послуг. Оплата рахунка має бути здійснена Споживачем у строк визначений у рахунку, який не може бути менше 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п'яти) банківських днів від дати, зазначеної в акті прийому - передачі послуг, (щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем).
п.5. Датою отримання рахунку та акту прийому - передачі послуг Споживачем вважається дата його особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом). Строк оплати рахунку та акту прийому - передачі послуг становить 5 банківських днів з дня їх отримання. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово."
Управління Північно-Кримського каналу зазначає, що на день подання позовної заяви відповіді від відповідача-1 не отримано, у зв'язку з чим позивач вважає бездіяльність АТ "Херсонобленерго" безпідставною, байдуже відношення до захисту державних економічних інтересів та проявом дискримінаційного відношення відносно до управління Північно-Кримського каналу.
За таких обставин позивач вважає свої права та інтереси порушеними, зазначає, що укладений договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №15741 від 27.12.2018р. не породжує для управління Північно-Кримського каналу обов'язку сплати грошових кошів за надані послуги з розподілу електричної енергії на користь АТ "Херсонобленерго", а конкретизує виключно технічні питання з надання таких послуг та на день подання позовної заяви є чинним і обов'язковим до виконання сторонами.
Через невизначеність істотних умов щодо порядку розрахунку за основним договором, управління Північно-Кримського каналу не має правової змоги захистити свої права та інтереси в частині проведення переговорної процедури із закупівлі послуг з розподілу електричної енергії в рамках Закону України "Про публічні закупівлі" на поточний бюджетний період (рік), учасником якої має стати Акціонерне товариство "Херсонобленерго" в особі Чаплинські розподільні електричні мережі.
Щодо решти позовних вимог позивач зазначає, що 31.03.2020р., з урахуванням вимог ст. 35 Закону України "Про публічні закупівлі", управління Північно-Кримського каналу направило відповідачу-2 запрошення для участі у переговорній процедурі, протоколи проведення переговорів між тендерним комітетом позивача та проекти договорів. Предметом закупівлі є послуга з розподілу електричної енергії, ДК 021:2015 65310000-9; строк надання послуг - до 31 грудня 2020 року; розрахунок за послуги з розподілу електричної енергії проводиться по факту надання послуг.
Відповідач-2 - Акціонерне товариство "Херсонобленерго" в особі Чаплинські розподільні електричні мережі є філією (відокремленим підрозділом) Акціонерного товариства "Херсонобленерго". Одним з видів діяльності відповідача-2 є розподілення електроенергії (КВЕД 35.13).
Оскільки Договір №15741 від 27.12.2018р. про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладений із відповідачем-1, є технічно-базовою основою для укладення фінансового договору на закупівлю послуги з розподілу електричної енергії, то одночасно 01.04.2020 року позивач направив на адресу відповідача-1 повідомлення про намір проведення переговорної процедури закупівлі із відповідачем-2
Відмова відповідача-1 мотивується незгодою з такою істотною умовою запропонованого договору на розподіл електричної енергії, як строк оплати послуг за фактом і вимагає проведення 100 % передплати.
Численне листування між сторонами по справі бажаних результатів не дало. Посилання позивача щодо укладення відокремленими підрозділами АТ "Херсонобленерго" договорів з іншими неприбутковими бюджетними організаціями, із оплатою отриманих послуг по факту, відповідачами до уваги не приймались.
Вважаючи такі відмови безпідставними, позивач у справі направив відповідний запит до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) та Антимонопольний комітет України.
Листом від 06.07.2020р. позивач отримав відповідь від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 5921/20/7-20.
У своєму листі НКРЕКП посилається на норми Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312. Зокрема, пунктом 4.29. Правил встановлено, що порядок оплати споживачем послуг оператора системи та послуг постачальника послуг комерційного обліку мають відповідати порядку розрахунків, визначеному в укладеному договорі про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору).
Позивач вважає, що узгоджені дії відповідачів є незаконними, порушують антимонопольне законодавство, мають дискримінаційний характер (всупереч вимогам Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 року № 1470), не відповідають положенням, передбачених Кодексом системи розподілу, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, Закону України "Про публічні закупівлі" та Бюджетного кодексу України, чим порушують права та інтереси позивача.
За твердженням управління Північно-Кримського каналу, безпідставно відмовляючи в укладені додаткової угоди до Договору №15741 від 27.12.2018р. та проведені переговорної процедури із закупівлі послуг з розподілу електричної енергії із наступним укладенням фінансового договору, відповідачі порушують вимоги нормативно-правової бази в частині обов'язковості укладення договору, права та інтереси позивача, що і зумовило звернення до суду із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з істотних умов договору.
Як зазначено вище, 27.12.2018р. між АТ "Херсонобленерго" і управлінням Північно-Кримського каналу було укладено Договір про надання послуг із розподілу електричної енергії №15741, яким було надано доступ до розподільчих мереж, визначено порядок розрахунків та передбачено проведення попередньої оплати за надані послуги.
При цьому, договір було підписано уповноваженими представниками обох сторін без жодних зауважень.
Разом з цим, звертаючись до суду із вимогою про визнання додаткової угоди № 1 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №15741 укладеною в редакції позивача, останній, фактично, просить змінити умови діючого між сторонами договору.
Обґрунтовуючи вимогу в цій частині позивач зазначає, що відповідно до п.4.29 Правил роздрібного ринку електричної енергії порядок оплати споживачем послуг оператора системи та послуг постачальника послуг комерційного обліку мають відповідати порядку розрахунків, визначеному в укладеному договорі про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору).
Тобто, за твердженням позивача, порядок розрахунків споживача з оператором системи за договором про постачання послуг з розподілу (передачі) має відповідати порядку розрахунків, визначеному в діючому договорі споживача з електропостачальником.
З огляду на викладене суд звертає увагу на те, що підстави для зміни або розірвання договору визначені статтями 651, 652 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частинах перших цих статей, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
За приписами частини другої статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання іншою стороною договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин. Вказана норма не формулює підстав, за наявності яких у сторони виникає право на розірвання договору, а лише передбачає якими способами можуть встановлюватися такі підстави.
Статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни та розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини друга-четверта статті 188 ГК України).
Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій.
Право сторін (на вимогу заінтересованої сторони) на внесення змін до договору у судовому порядку у випадку істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, передбачено частиною другою статті 652 ЦК України.
Для прийняття судом рішення про зміну договору відповідно до частини другої статті 652 ЦК України у справі має бути встановлена наявність одночасно наступних умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Частина 4 цієї статті передбачає, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
З наведеного слідує, що передбачена ст. 652 ЦК України можливість зміни договору може мати місце за наявності таких умов:
- істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору;
- одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 вказаної статті,;
- доведення позивачем та встановлення судом винятковості даного випадку, тобто тієї обставини, що розірвання укладеного договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Отже, за змістом наведених законодавчих положень зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.
Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.
При цьому закон пов'язує можливість внесення змін до договору у судовому порядку не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України.
Таким чином, звертаючись з позовом про внесення змін до договору у зв'язку з істотною зміною обставин, позивач повинен за допомогою належних та допустимих доказів довести наявність усіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.
Проаналізувавши викладені обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, правові підстави позову, суд констатує, що позивач у позовній заяві взагалі не вказує про наявність одночасно усіх чотирьох умов, визначених ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України, за яких можливе внесення змін до договору та не надав доказів, які це підтверджують.
Також, крім названих вище чотирьох умов, за яких можливе внесення змін до договору, для його зміни додатково необхідна ще одна з таких умов (винятковий випадок): а) розірвання договору суперечить суспільним інтересам або б) розірвання договору потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Суд зауважує, що позивач у позовній заяві взагалі не навів винятковий випадок, з якими законодавець пов'язує можливість примусу сторони договору до продовження дії цього договору на змінених умовах, у випадку, якщо розірвання договору суперечить суспільним інтересам або розірвання договору потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах позивача.
При цьому, на момент укладення Договору №15741 та на час звернення з даним позовом до суду не змінилась редакція п.4.29. Правил роздрібного ринку електричної енергії.
Тобто, після укладення Договору №15741 ніякої зміни обставин не відбулось.
За наведених обставин суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами одночасного існування умов, передбачених частинами 2, 4 статті 652 Цивільного кодексу України, які є необхідними для внесення змін до договору, враховуючи, що як на момент укладення договору так і на час звернення з даним позовом до суду не відбулось зміни обставин.
Укладаючи договір з визначеними умовами, позивач повинен був врахувати його умови та об'єктивно оцінити можливість його виконання без внесення до нього змін протягом дії цього договору.
Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Що стосується решти позовних вимог в частині визнання протоколу проведення переговорів між тендерним комітетом управління Північно - Кримського каналу та Акціонерним товариством "Херсонобленерго" в особі Чаплинські розподільні електричні мережі чинним, узгодженим у повному обсязі, у тому числі за істотними умовами закупівлі в редакції, запропонованій позивачем та спонукання відповідача-2 Акціонерне товариство "Херсонобленерго" в особі Чаплинські розподільні електричні мережі вчинити певні дії та укласти договір на закупівлю послуги з розподілу електричної енергії в рамках Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції, запропонованій позивачем, суд звертає увагу на наступне.
За приписами ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обв'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
В свою чергу, позивачем не наведено, якими пунктами договору або нормами чинного законодавства передбачено можливість зобов'язання відповідача укласти договір на закупівлю послуги з розподілу електричної енергії та вчиняти із цим пов'язані дії, в даному випадку підписувати протоколи.
Крім того, суд враховує, що наведені вимоги є похідними від першої вимоги позивача, у задоволенні якої відмовлено за необґрунтованістю.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що решта позовних вимог також не підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Пункт 3 частини першої статті 129 Конституції України пов'язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов'язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.
Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, вказані вище аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову, не приймаються судом, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Враховуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
2. Судові витрати в сумі 6306,00 грн. судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників Згідно п.п. 17.5 пункту 17 Розділу "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повне рішення складено і підписано - 24.05.2021р.
Суддя М.Б. Сулімовська