ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.03.2021Справа № 910/17051/20
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ"
доДержавного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу"
простягнення 2 161 045 грн 76 коп.
Представники сторін:
від позивача:не з'явились
від відповідача:Похиленко А.В. - представник за довіреністю
03.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ" з вимогами до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" про стягнення 2 161 045 грн 76 коп. заборгованості за договором поставки від 04.03.2019 № Д-ТО-19-01039, в тому числі: 1 415 599 грн 67 коп. основного боргу, 241 016 грн 60 коп. пені та 504 429 грн 49 коп. 36 % річних.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки від 04.03.2019 № Д-ТО-19-01039 неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 1 415 599 грн 67 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 241 016 грн 60 коп. пені та 504 429 грн 49 коп. 36 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2020 відкрито провадження у справі № 910/17051/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.12.2020.
23.11.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.
03.12.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
У підготовчому засіданні 03.12.2020 судом оголошено перерву до 14.01.2021.
23.12.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив.
У підготовчому засіданні 14.01.2021 судом оголошено перерву до 01.02.2021.
15.01.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
01.02.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 01.02.2021 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.02.2021.
У судовому засіданні 11.02.2021 судом оголошено перерву до 18,03.2021.
04.03.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли оригінали документів, доданих до позовної заяви для огляду.
Представник позивача у судове засідання 18.03.2021 для розгляду справи по суті не з'явився, клопотання про відкладення судового засідання не подав.
У судове засідання 18.03.2021 з'явився представник відповідача та надав пояснення, відповідно до яких заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У судовому засіданні 18.03.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази, суд
04.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ" (постачальник за договором) та Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (покупець за договором) укладено договір поставки № Д-ТО-19-01039 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити товар.
Відповідно до пунктів 2.2., 2.3., 2.6. договору сторони домовились, що товар поставляється партіями. Найменування, асортимент, ціна та кількість товару в кожній партії визначаються сторонами в окремих специфікаціях до цього договору, що є його невід'ємними частинами.
На кожну окрему партію товару сторони складають окрему специфікацію.
Загальна кількість товару по договору визначається на підставі всіх первинних документів, складених протягом терміну дії договору.
Згідно з пунктами 3.1., 3.2., 3.4. договору ціна товару визначається у специфікаціях.
Загальна вартість товару, що поставляється по цьому договору (сума договору), визначається на підставі всіх специфікацій до цього договору, складених протягом терміну його дії.
Ціна товару виражається в національній валюті України - гривні.
Пунктом 3.5. (3.5.1., 3.5.2., 3.5.3., 3.5.4., 3.5.5., 3.5.6.) договору сторони домовились, що грошовий еквівалент всіх грошових зобов'язань покупця по цьому договору визначається в іноземній валюті, за курсом іноземної валюти, визначеним сторонами.
Якщо сторони не погодять інше в специфікації, ціна товару в національній валюті, визначається за курсом продажу долару США на міжбанківській валютній біржі на дату, що передує даті підписання специфікації. Курс продажу підтверджується даними веб-сайту http://minfin.com.ua/currencv/mb та зазначається в специфікації.
У разі недоступності інформації на веб-сайті http://minfin.com.ua/currencv/mb про курс іноземної валюти, сторони застосовують курс продажу долару США, установлений будь-яким банком України на вибір постачальника на відповідний день.
У разі, якщо курс продажу долару США на день оплати буде вище, ніж курс продажу долару США на дату підписання специфікації, сума, що підлягає оплаті, визначається за наступною формулою:
S = (А1 / А2) * В
S - ціна товару в гривні на момент оплати (сума, яка підлягає оплаті);
В - ціна товару в гривні на дату підписання специфікації;
А2 - курс продажу долару США до гривні на час закриття торгів, що склався на міжбанківському валютному ринку України на попередній банківський день до дати підписання специфікації.
А1 - курс продажу долару США до гривні на час закриття торгів, що складеться на міжбанківському валютному ринку України на попередній банківський день до дати зарахування коштів від покупця на рахунок постачальника.
У разі порушення покупцем строків виконання грошового зобов'язання, А1 визначається як найбільший курс продажу долару США, що був встановлений протягом періоду з останнього дня, погодженого сторонами строку виконання грошового зобов'язання до дня оплати включно.
Після оплати повної вартості товару (закриття розрахунків за договором) постачальник надає покупцю необхідні документи (розрахунок вартісних показників, коригуючі податкові накладні) для проведення коригувань вартісних показників накладних, що були оформлені на дату поставки товару.
Сторони домовились, що при застосуванні еквіваленту іноземної валюти визначення розміру грошових зобов'язань покупця до моменту їх виконання може здійснюватися необмежену кількість раз в таких випадках: складання рахунку, складання первинних документів, складання коригуючих первинних документів, виставлення вимог, претензій, складання позовів, в інших випадках визначення розміру грошових зобов'язань покупця та зміненої в зв'язку із застосуванням еквіваленту іноземної валюти ціни товару.
Остаточний розмір грошових зобов'язань при застосуванні еквіваленту іноземної валюти покупця визначається в день їх виконання та в подальшому не підлягає перегляду.
Сторони можуть не застосувати еквівалент іноземної валюти та/або визначити інший порядок його застосування, в тому числі, іншу валюту та/або інший порядок визначення курсу іноземної валюти, про що домовляються окремо.
У пункті 3.6. договору сторони домовились, що ціна товару, визначена в специфікації в національній валюті, змінюється відповідно до розміру грошових зобов'язань покупця, визначених в еквіваленті іноземної валюти. Зміна ціни, в такому разі, погоджена сторонами шляхом підписання цього договору і не потребує додаткового погодження. Підставою для коригування ціни та складання коригуючих первинних документів є цей договір.
Пунктами 4.1., 4.2., 4.3., 4.4., 4.8. договору встановлено, що усі платежі по цьому договору здійснюються в національній валюті України - гривні.
Сума, що підлягає сплаті покупцем у гривнях, визначається за визначеним сторонами курсом іноземної валюти на день платежу.
Якщо сторони не погодять інших строків оплати, покупець зобов'язаний оплатити поставлений йому товар протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки товару.
Сторони можуть погодити оплату товару на умовах часткової або повної попередньої оплати. Товар, який оплачується на умовах, відмінних від попередньої оплати (відстрочення або розстрочення платежу), є таким, що проданий в кредит.
Виставлення рахунку є необов'язковим, але покупець має право запросити у постачальника рахунок на оплату, в якому визначена сума оплати в національній валюті. У разі виставлення постачальником рахунку, оплата по ньому має бути здійснена в день виставлення такого рахунку, в іншому випадку оплата здійснюється на підставі договору в розмірі, визначеному згідно його умов. При здійсненні оплати на підставі рахунку, покупець зобов'язується зазначати в реквізитах платіжного документа «призначення платежу» разом з договором номер та дату рахунку.
Умовами пунктів 5.1., 5.3., 5.4., 5.5. договору передбачено, що якщо сторони не погодять іншого, постачальник поставляє товар по цьому договору на умовах EXW - склад постачальника за адресою: Черкаська обл., Шполянський район, с. Лебедин, вул. Заводська, 17 (Інкотермс 2010), шляхом надання товару в розпорядження покупця.
Датою поставки товару є дата передачі товару покупцю.
Постачальник електронною поштою повідомляє покупця про готовність товару до передання та дату поставки товару.
Покупець зобов'язується не пізніше ніж на наступний день за днем повідомлення постачальником про дату поставки товару надати постачальнику такі документи: копія довіреності на отримання товару, оформленої відповідно до вимог нормативно-правових актів України; повідомлення покупця про транспортний засіб, що буде наданий для навантаження товару, яке повинне містити інформацію про державний номер та марку автомобіля, прізвище ім'я та по-батькові водія, реквізити водійського посвідчення, мобільний телефон водія. В разі ненадання або несвоєчасного надання покупцем зазначених в цьому пункті документів, постачальник має право не поставляти товар до моменту їх отримання від покупця.
Відповідно до пунктів 7.5., 7.7. договору поставка товару оформлюється первинним документом, підписаним обома сторонами. Підписанням первинного документа сторони засвідчують, що зазначений в ньому товар переданий постачальником та прийнятий покупцем, в кількості, асортименті та за ціною узгодженими сторонами, зовнішні ознаки якості товару та його упаковка відповідають умовам договору.
Сторони погодили, що підписаний ними первинний документ підтверджує передачу товару постачальником та прийняття його покупцем. Підписанням первинного документу сторони засвідчують досягнення згоди та відсутність будь-яких спорів та/або претензій відносно кількості, асортименту товару та/або явних недоліків товару по якості, які можна виявити при передачі та прийманні товару.
Цей договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами, дата якого зазначена в преамбулі договору, та діє до 31.12.2019, а в частині невиконаних зобов'язань, які винили протягом дії цього договору, до повного їх виконання сторонами (пункт 12.1. договору).
Специфікацією № 1 сторони домовились про поставку товару (насіння соняшнику та кукурудзи) на суму 1 537 163 грн 40 коп. з ПДВ до 30.03.2019.
Відповідно до пункту 2 специфікації загальна кількість товару складає 125 пакунків та 250 мішків. Загальна вартість товару з ПДВ складає еквівалент 57 250 USD, що станом на 04.03.2019 складає 1 537 163 грн 40 коп. з ПДВ.
У пункті 3 специфікації сторони у зобов'язанні визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті - долар США USD. Сторони домовилися, що курсом іноземної валюти є курс продажу USD, що складається на час закриття торгів на міжбанківському валютному ринку України та підтверджується даними веб-сайтуhttp://minfin.com.ua/currencv/mb/archive/usd/. У разі, якщо курс продажу USD на день оплати буде вище, ніж курс продажу USD на дату підписання специфікації, сума, що підлягає оплаті, визначається за наступною формулою:
S = (А1 / А2) * В
S - ціна товару в гривні на момент оплати (сума, яка підлягає оплаті);
В - ціна товару в гривні на дату підписання специфікації;
А2 - курс продажу USD до гривні на час закриття торгів, що склався на міжбанківському валютному ринку України на попередній банківський день до дати підписання специфікації - 01.03.2019 (становить - 26,8500 грн за 1 USD).
А1 - курс продажу USD до гривні на час закриття торгів, що складеться на міжбанківському валютному ринку України на попередній банківський день до дати зарахування коштів від покупця на рахунок постачальника.
У разі порушення покупцем строків виконання грошового зобов'язання, А1 визначається як найбільший курс продажу USD, що був встановлений протягом періоду з останнього дня, погодженого сторонами строку виконання грошового зобов'язання до дня оплати включно.
За умовами пункту 4 специфікації оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: 100 % від загальної вартості товару, що становить еквівалент 57 250 USD до 30.10.2019. Вартість товару в гривнях визначається відповідно до пункту 3 даної специфікації.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки від 04.03.2019 № Д-ТО-19-01039 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 1 537 163 грн 40 коп., що підтверджується підписаною між сторонами та скріпленою печаткою сторін належним чином засвідченою копією видатковою накладною від 17.04.2019 № 8052.
Відповідно до платіжних доручень від 17.12.2019 № 1101 на суму 100 000 грн 00 коп. та від 23.12.2019 № 1103 на суму 100 000 грн 00 коп. відповідач частково оплатив поставлений позивачем товар.
Також, на підтвердження постачання товару позивачем долучено до матеріалів справи податкову накладну від 17.04.2019 та квитанцію про її реєстрацію від 03.05.2019 № 1.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує про відсутність у нього оригіналів документів, які були додані до позовної заяви, зокрема, договору поставки від 04.03.2019 № Д-ТО-19-01039. Крім того, відповідач зазначає, що Харківській філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" не надавався дозвіл на укладення спірного договору, а у директора відсутні повноваження на її підписання, тоді як відповідно до норм положення про договірну роботу Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", всі договори, які укладаються філіями, сума яких перевищує 20 000 грн в обов'язковому порядку повинні отримати погодження від підприємства. Таким чином, за твердженнями відповідача, керівник підприємства на надавав повноваження директору філії на укладення спірного договору, вищий орган управління підприємства на надавав повноваження директору філії на укладення спірного договору, а також спірний правочин не схвалено підприємством. Окрім того, відповідач вказує, що в матеріалах справи відсутні належні докази отримання відповідачем товару (копія довіреності на отримання товару, інформація про транспортний засіб, що був наданий для навантаження товару, інформація про державний номер та марку автомобіля тощо).
Наведені у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача відхиляються судом з огляду на наступне.
Щодо відсутності у відповідача оригіналу договору поставки від 04.03.2019 № Д-ТО-19-01039 суд зазначає, що на вимогу суду позивачем було долучено до матеріалів справи оригінали документів, доданих до позовної заяви, у тому числі договору поставки від 04.03.2019 № Д-ТО-19-01039, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з оригіналами необхідних документів.
Твердження відповідача про те, що Харківській філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" не надавався дозвіл на укладення спірного договору, а у директора відсутні повноваження на його підписання відхиляються судом, оскільки спірний договір не визнано не дійсним у встановленому законом порядку, товар було поставлено, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною, а також частково оплачено, що підтверджується платіжними дорученнями. Відтак, даний правочин було схвалено відповідачем. У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Більше того, виходячи з підстав та предмету позову, суд у даній справі не досліджує питання дійсності правочину. При цьому, відповідачем не надано доказів на підтвердження своїх доводів, що вказаний правочин не було схвалено підприємством.
Поряд із цим, позивачем на спростування доводів відповідача про відсутність повноважень у директора філії на підписання спірного договору долучено до матеріалів справи копію довіреності від 13.03.2019 № 125/03-19, відповідно до якої Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі генерального директора Карпляка Романа Григоровича уповноважує директора Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" Алексєєнка Дмитра Валерійовича на укладання договору від 13.03.2019 № Д-ТО-19-01039 з ПАТ «Лебединський насіннєвий завод» на суму 1 386 132,90 грн для чого йому надано необхідний обсяг повноважень. Також, позивачем надано погодження від 13.03.2019 № 2/11-6.1/390-19 на укладення спірного договору.
Однак, суд критично оцінює вказані докази, оскільки договір було укладено 04.03.2019, тоді як довіреність та погодження на його укладення - 13.03.2019.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки від 04.03.2019 № Д-ТО-19-01039 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 1 415 599 грн 67 коп.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором поставки від 04.03.2019 № Д-ТО-19-01039 та факту наявності заборгованості за отриманий товар у розмірі 1 415 599 грн 67 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 415 599 грн 67 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 241 016 грн 60 коп. пені та 504 429 грн 49 коп. 36 % річних.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 9.3. договору у випадку порушення однією із сторін строків виконання грошових зобов'язань по цьому договору на строк понад 10 (десять) календарних днів, сторона, яка допустила порушення, зобов'язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення, нараховану на суму порушеного зобов'язання за кожний день порушення.
У пункті 9.5. договору зазначено, що строк нарахування штрафних санкцій (пені, неустойки тощо) за договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України чи іншими нормами нормативно-правових актів і за згодою сторін санкції нараховуються за весь період порушення до моменту повного виконання відповідного зобов'язання.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 9.3 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 9.4. договору визначено, що якщо товар проданий постачальником покупцю в кредит, то в разі порушення покупцем строку оплати товару, покупець зобов'язується сплатити постачальнику проценти за користування грошовими коштами в розмірі 36 % річних, нарахованих на ціну товару, строк оплати якого порушено, за кожний день порушення.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Частина друга статті 536 цього Кодексу - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Частиною другою статті 625 ЦК України конкретизовано визначений статтями 536 та 693 цього Кодексу обов'язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов'язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на таке обмеження законодавця щодо розміру трьох процентів річних, суд вказує, що частиною другою статті 625 ЦК України передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором, та обмеження свободи сторін в укладенні договору на предмет визначення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами згідно із статтями 693, 536, 625 ЦК України.
Таким чином, згідно з визначенням поняття неустойки, що передбачено статтею 549 ЦК України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.
Отже, проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами пункту 9.4. укладеного між сторонами у справі договору поставки нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов'язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18.
З огляду на зазначене, суд вважає, що визначені сторонами у пункті 9.4. договору проценти, з урахуванням положень статті 549 ЦК України, є пенею.
Відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 504 429 грн 49 коп. 36 % річних, яка фактично є пенею, оскільки позивачем поряд із цим було заявлено до стягнення 241 016 грн 60 коп. пені на підставі пункту 9.3. договору, що було задоволено судом.
Суд зазначає, що стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі пунктів 9.3. та 9.4., а саме за порушення строків виконання грошових зобов'язань на строк понад 10 днів (пункт 9.3.) та за порушення покупцем строку оплати товару, проданого в кредит (пункт 9.4.), призведе до подвійного стягнення пені, що, на думку суду, є не припустимим та призведе до надмірного тягаря для відповідача, оскільки фактично є одним видом відповідальністі за одне й те саме правопорушення.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором поставки від 04.03.2019 № Д-ТО-19-01039, вимоги позивача про стягнення з відповідача 241 016 грн 60 коп. пені визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача, вимоги позивача про стягнення з відповідача 504 429 грн 49 коп. 36 % річних визнаються судом не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (вул. Олени Теліги, 8, м. Київ, 04112, ідентифікаційний код 37884028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ" (вул. Нахімова, 63-А, м. Шпола, Шполянський район, Черкаська обл., 20603, ідентифікаційний код 30709487) 1 415 599 (один мільйон чотириста п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 67 коп. основного боргу, 241 016 (двісті сорок одна тисяча шістнадцять) грн 60 коп. пені та витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 849 (двадцять чотири тисячі вісімсот сорок дев'ять) грн 24 коп.
3. В іншій частині заявлених позовних вимог про стягнення 504 429 грн 49 коп. 36 % річних відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено 24.05.2021 у зв'язку із перебуванням судді Плотницької Н.Б. з 22.03.2021 по 23.04.2021 на лікарняному, а з 26.04.2021 по 21.05.2021 - у відпустці.
Суддя Н.Б.Плотницька