Ухвала від 21.05.2021 по справі 909/995/19

Справа № 909/995/19 (909/307/21)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.05.2021 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вх. 7873/21 від 20.05.2021) про відвід судді у справі

за позовом: Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України", вул. Антоновича, буд. 51,м. Київ,03150

до відповідачів: 1. Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" вул. Є. Петрушевича, буд.1,м. Івано-Франківськ,76004

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Еспо-Транс" вул. Микитина, 16, м. Івано-Франківськ, село Угорники,77492

про визнання договору позики та договору іпотеки недійсними

ВСТАНОВИВ

09.04.2021 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява АТ ДАК "Автомобільні дороги України" до відповідачів Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Еспо-транс" про визнання договору позики від 23.12.2020 та договору іпотеки від 25.12.2020. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2021 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 25.05.2021 .

20.05.2021 на електронну пошту суду від представника позивача надійшла заява від 19.06.2021 № 3/16-10/1433 про відвід судді, у якій заявлений відвід мотивував тим, що суддя Шкіндер П.А. при вирішенні даної справи суддя може виявляти упереджене ставлення до позивача як юридичної особи, так як суддею розглядалась та задоволена 06.04.2021 ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/995/19 заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСПО-ТРАНС» (вх.3515/21 від 09.03.2021) про надання дозволу на звернення стягнення предмету іпотеки. 21.04.2021 ухвалою Західного апеляційного господарського суду у справі № 909/995/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» №3/16-10/1009 від 13.04.2021 (вх. № 01-05/995/21 від 16.04.2021) на вищевказану ухвалу, а також зупинено дію ухвали до розгляду апеляційної скарги компанії.

На думку заявника, такі дії судді Шкіндер П.А.. свідчать про допущення суддею істотних порушень норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливлює учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, а також порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши заяву позивача про відвід судді Шкіндер П.А., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлені положеннями ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. Так, згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Відповідно до ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судовою практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що у цієї вимоги (вимога щодо "незалежності") є два аспекти, суб'єктивний та об'єктивний.

Так, у рішенні у справі "Кііскінен проти Фінляндії" Європейський суд з прав людини наводить наступні стандарти.

По-перше, суд має бути суб'єктивно незалежним, тобто у жодного із членів трибуналу не має бути персональних упереджень або необ'єктивності. Персональна неупередженість презюмується, якщо немає доказів про протилежне. По-друге, трибунал має також бути неупередженим із об'єктивної точки зору, тобто ним мають надаватися достатні гарантії відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у цьому відношенні (рішення у справі "Кііскінен проти Фінляндії").

Згідно із об'єктивним критерієм, особливо необхідно визначити, поза межами особистої поведінки суддів, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви у неупередженості суддів (рішення у справах "Клейн та інші проти Нідерландів", "Агрокомплекс проти України").

Як видно з практики Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії", "Ветштайн проти Швейцарії").

Тобто, у кожній окремій справі необхідно з'ясовувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справах "Пуллар проти Сполученого Королівства", "Газета "Україна-центр" проти України").

Натомість, жодних належних та допустимих доказів наявності обставин, які б свідчили про упередженість та необ'єктивність судді при здійснені правосуддя в розумінні ст.35 ГПК України в ході розгляду даної заяви про відвід не встановлено. Посилання заявника на упередженість судді під час розгляду справи є безпідставними оскільки всі аргументи відповідача щодо відводу судді Шкіндер П.А.. зводяться до незгоди сторони з процесуальними рішеннями судді у іншій справі.

Поряд з тим, як зазначалося за висновком Європейського суду з прав людини, у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Варто зауважити, що при вирішенні питання відносно наявності у конкретній справі обґрунтованих причин для побоювань, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальною у такому випадку є відповідь на питання чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Газета "Україна-центр" проти України").

Проаналізувавши наведені заявником обставини, суд приходить до висновку, що за своєю суттю всі аргументи позивача щодо відводу судді Шкіндер П.А. - є незгодою сторони з процесуальними діями (рішеннями) судді.

Суд звертає увагу заявника, що за правилами частини 4 статті 35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Враховуючи наведене, доводи викладені у заяві АТ ДАК "Автомобільні дороги України" про відвід судді Шкіндер П.А. мають суб'єктивний для заявника характер, є незгодою з процесуальними рішеннями судді та не свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості або об'єктивності судді, а відтак вказаний відвід є необґрунтованим.

Згідно із ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Оскільки судове засідання у справі призначено на 25.05.2021 року, а заява позивача про відвід судді Шкіндер П.А. надійшла до суду 20.05.2021, таку заяву необхідно передати для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

На основі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 35, 38, 39, 228, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

зупинити провадження у справі, заяву про відвід судді Шкіндер П.А. передати в установленому порядку для вирішення заяви по суті.

Повний текст ухвали складено 24.05.2021

Суддя Шкіндер П.А.