номер провадження справи 35/42/21
24.05.2021 Справа № 908/673/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Топчій О.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький проектний інститут» (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, б. 4, кв. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 41486029)
до відповідача Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, б. 1-А, ідентифікаційний код юридичної особи 37573513)
про стягнення коштів
15.03.2021 до Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький проектний інститут» з позовом до відповідача Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про стягнення заборгованості за договором №ДР-158 на здійснення технічного нагляду від 17.11.2020 у розмірі 2 809,71 грн.
15.03.2021 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/673/21, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.
Ухвалою суду від 22.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/673/21, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №ДР-158 на здійснення технічного нагляду від 17.11.2020 щодо оплати наданих послуг на суму 2 809,71 грн.
Ухвалою суду від 22.03.2021 відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження їх заперечень проти позову або його визнання.
Ухвала суду від 22.03.2021 про відкриття провадження у справі №908/673/21, направлена на адресу відповідача. Про отримання 25.03.2021 ухвали суду від 22.03.2021 відповідачем свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 22.04.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 24.05.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
17.11.2020 між Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському району - Замовник та ТОВ «Запорізький проектний інститут» - Виконавець укладено Договір № ДР-158 на здійснення технічного нагляду, за умовами п. 1.1. якого Виконавець зобов'язується за плату надати Замовникові роботи зі здійснення технічного нагляду під час виконання робіт по об'єкту: «Капітальний ремонт встановлення дитячого майданчика за адресою вул. Дніпровське шосе, буд. 24 м. Запоріжжя» (ДК 021:2015 код 71247000-1 Нагляд за будівельними роботами), а Замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані Виконавцем роботи та оплатити їх на умовах і в порядку, зазначених у цьому договорі.
Вартість робіт, у редакції Додаткової угоди № 01 від 29.12.2020 до Договору, є динамічною та складає 2 809,71 грн.
Згідно п. 2.4. Договору розрахунки здійснюються у національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку Замовника на поточний рахунок Виконавця протягом 10 робочих днів з моменту підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт.
Згідно п. 4.1. Договору роботи Виконавця за цим Договором вважаються наданими належним чином після підписання обома Сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт.
Виконавець повністю виконав покладені на нього завдання: здійснив технічний нагляд під час виконання робіт по об'єкту: «Капітальний ремонт встановлення дитячого майданчика за адресою вул. Дніпровське шосе, буд. 24 м. Запоріжжя» (ДК 021:2015 код 71247000-1 Нагляд за будівельними роботами), що підтверджуються підписаним між Сторонами Актом здачі-приймання виконаних робіт № 41 від 15.12.2020.
Таким чином, згідно змісту Договору, у відповідача за результатами підписання 15.12.2020 Акту здачі-приймання виконаних робіт № 41 виник обов'язок здійснити оплату наданих послуг у строк до 30.12.2020.
17.02.2021 позивачем було нарочно надано відповідачу претензію щодо сплати заборгованості.
19.02.2021 відповідачем надано відповідь на претензію від 16.02.2021, згідно з якою відповідач підтверджує, що всі свої зобов'язання перед Замовником, передбачені Договором № ДР-158 на здійснення технічного нагляду від 17.11.2020 ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ» виконало належним чином та у визначені строки. Однак, у визначені договором строки оплати здійснити неможливо внаслідок відсутності фінансування наприкінці 2020 року.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати наданих послуг стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Як передбачено ст. 902 ЦКУ України, виконавець повинен надати послугу особисто.
Позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року №01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду» встановлює, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з приписами статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1 статті 1 ЦК), що регулюються актами цивільного законодавства України, то з огляду на положення частини 2 статті 617 ЦК та частини 2 статті 218 ГК відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за договором.
Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у наступних постановах: від 05 червня 2018 року по справі № 927/584/17; від 06 червня 2018 року по справі № 916/2456/17; від 22 травня 2018 року по справі № 927/498/17.
Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка за статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» повинна застосовуватися судами разом з Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань ( пункти 20 та 23).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30 листопада 2004 року констатовано, зокрема, порушення національними судами пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції та статті 1 Першого протоколу №1 до Конвенції, та зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, в той же час відповідачем заборгованість визнана.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 2 809,71 грн підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Крім того, 14.05.2021 від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
До позовної заяви було додано ордер АР №1040130 від 15.03.2021 та належним чином завірену копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001097 від 29.09.2015.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу та з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з аналізу вказаних статей суд дійшов висновку про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.
Відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою ними послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Предметом договору про надання правничих послуг від 21.10.2020, укладеного між позивачем та АО «Коляда Котелевський» є надання правничих послуг щодо стягнення на користь Клієнта з Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району основної заборгованості за договором № ДР-158 від 17.11.2020.
Відповідно до п. 1.4. договору, від імені Адвокатського об'єднання правничі послуги клієнту буде безпосередньо надавати адвокат цього об'єднання - Котелевський Костянтин Володимирович, що має усі без виключення і обмежень повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені Клієнта, його процесуальні права та обов'язки, підписує усі документи від імені та в інтересах Клієнта.
Відповідно до п. 6.1. договору, за послуги, передбачені п. 1.2 цього договору клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар), розмір якої визначається виходячи з кількості витраченого часу з розрахунку 250 гривень за одну годину часу, що витрачений для надання правничої допомоги.
Приписами п. 6.3. передбачено, що факт надання послуг та їх вартість фіксується шляхом підписання сторонами Акту виконаних робіт (наданих послуг), що є частиною цього договору
За змістом п. 6.4. договору, оплату за надані правничі послуги, клієнт здійснює протягом 20 робочих днів після винесення рішення Господарським судом Запорізької області на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг).
13.05.2021 ТОВ «Запорізький проектний інститут» та АО «Коляда Котелевський» підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) за договором від 12.02.2021 про надання правничих послуг на суму 1 000,00 грн.
В пункті 4 Акту зазначено, що вартість наданих послуг у розмірі 1000,00 грн клієнт оплачує на підставі виставленого рахунку протягом 20 робочих днів після винесення Господарським судом Запорізької області рішення по справі, що узгоджується з вищенаведеним п. 6.4. договору.
Тобто, на момент подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу вартість наданих послуг у розмірі 1000,00 грн ще не сплачена, однак сторони погодили обов'язок оплати цієї суми в майбутньому.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в абз. 3 п. 6.5. постанови від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 зробила висновок, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки мас бути сплачено.
Будь-яких заперечень щодо стягнення витрат на правничу допомогу або клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від відповідача не надходило.
Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Запорізький проектний інститут» про стягнення з Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району заборгованості у розмірі 2 809,71 грн задоволено, відтак суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, б. 1-А, ідентифікаційний код юридичної особи 37573513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький проектний інститут» (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, б. 4, кв. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 41486029) заборгованість за договором №ДР-158 на здійснення технічного нагляду від 17.11.2020 у розмірі 2 809,71 грн (дві тисячі вісімсот дев'ять гривень 71 коп.), судовий збір у розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.), витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн (одна тисяча гривень 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 24 травня 2021 року.
Суддя О.А. Топчій