номер провадження справи 4/47/21
24.05.2021 Справа № 908/863/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
За позовом Комунального підприємства “Водоканал”, (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61)
до відповідача Житлово-будівельного кооперативу № 301 “Запоріжсталь-26”, (69123, м. Запоріжжя, вул. Маршала Судця, буд. 9)
про стягнення 31136,78 грн.
31.03.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. № 1747/21/9 від 243.03.2021 (вх. № 916/08-07/21 від 31.03.2021) Комунального підприємства “Водоканал”, м. Запоріжжя до Житлово-будівельного кооперативу № 301 “Запоріжсталь-26”, м. Запоріжжя про стягнення 31136,78 грн. заборгованості за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 880 від 01.01.2006, в тому числі 30538,73 грн. основного боргу, 167,11 грн. пені, 137,35 грн. 3 % річних і 293,59 грн. інфляційних втрат.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 31.03.2021 справу № 908/863/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду від 05.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/863/21, присвоєно справі номер провадження 4/47/21, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заявлені позивачем вимоги, викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст. ст. 525, 526, 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 230, 232, 629 ГК України, умов договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації №880 від 01.01.2006 на підставі яких позивач просить позов задовольнити, стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 301 “Запоріжсталь-26” 30538,73 грн. основного боргу, 167,11 грн. пені, 137,35 грн. 3 % річних і 293,59 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою-підприємцем) фізичної особи-підприємця.
В листі Міністерства юстиції України від 23.01.2018 № 1028/8.4.3/Ін-18 надано роз'яснення, що згідно статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Відповідно до ст. 6 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Житлово-будівельного кооперативу № 301 “Запоріжсталь-26” (код ЄДРПОУ 20519193) є: 69123, м. Запоріжжя, вул. Маршала Судця, буд. 9, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
Ухвала суду від 05.04.2021 про відкриття провадження у справі № 908/863/21, яка направлялася на зазначену адресу відповідача, повернулася на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв'язку: “За закінченням встановленого строку зберігання”.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).
В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що судом вжито необхідних заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 05.04.2021 у справі №908/863/21 відповідачу запропоновано подати відзив у строк не пізніше 23.04.2021.
При цьому судом враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, свою позицію у спорі не повідомив, обґрунтованих заперечень проти позову не висловив.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки судом належним чином виконано обов'язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 24.05.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
01.01.2006 між Комунальним підприємством “Водоканал”, (позивач у справі) та Житлово-будівельним кооперативом № 301 “Запоріжсталь-26” (відповідач у справі) укладений договір № 880 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації (далі - Договір).
До вказаного Договору між сторонами були укладені та підписані наступні додаткові угоди: № 1/15/09/2011 від 15.09.2011, № 1/07/12/2016 від 07.12.2016, № 1/1/06/2015 від 01.06.2015, № 1/29/09/2014 від 29.09.2014, № 1/19/12/2014 від 19.12.2014, № 1 від 13.07.2007.
Додатковою угодою № 1/15/09/2011 від 15.09.2011 до Договору сторони дійшли згоди назву договору викласти в редакції: “Про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації”.
Відповідно до п. 1.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 1/07/12/2016 від 07.12.2016) Водоканал забезпечує Абоненту водопостачання на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по наступним майданчикам: через мережі централізованого водопостачання та водовідведення: вул. М. Судця, 9.
При цьому умовами пункту 1.1. Договору передбачено, що сторони керуються Законом України “Про питну воду та питне водопостачання” від 10 січня 2002 року № 2918-111, діючими “Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України”, затвердженими наказом Держжиткомгоспа України від 1 липня 1994 року № 65, далі за текстом цього Договору “Правила користування…”, “Правилами приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України”, затвердженими наказом Держбуду України від 19.02.2002 року № 37, далі за текстом цього Договору “Правила приймання…”, “Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скидання промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів”, зареєстрованою Міністерством юстиції України 26 квітня 2002 р. № 402/6690, далі за текстом цього Договору “Інструкція…”, “Правилами приймання стічних вод підприємств у систему каналізування міста Запоріжжя”, затверджених рішенням виконавчого комітету міської ради № 167 від 29.05.2003 року, далі за текстом цього Договору “Правила приймання …м. Запоріжжя”, “Правилами експлуатації та технічними вимогами до приладів обліку питної, технічної води, промислових та госпфекальних стоків” від 20.12.1993 р., далі за текстом цього Договору “Правила експлуатації…”, “ДСанПін 2.2.4-171.-10 “Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною”, ДБН 360-92, СНіП 2.04.02-84, “Правилами технічної експлуатації систем комунального водопостачання і каналізації населених пунктів України” КДП 204-12 Укр. 242-95.
Умовами п. 2 Договору визначено, що Договір укладається з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін. Відносини сторін до укладання нового Договору регулюються даним Договором.
Заяви сторін про наміри припинення Договору в матеріалах справи відсутні, відтак вказаний договір вважається продовженим в силу умов розділу 2 Договору.
Згідно підпункту 3.1.1. п. 3.1. Договору Водоканал зобов'язався забезпечити Абоненту подачу питної води з напором в точці підключення вводу Абонента до мереж Водоканалу р - 2,5 кГс/см2 і якістю у відповідності з “ДСанПіН 2.2.4-171.-10 “Гігієнічні вимоги до води питної призначеної для споживання людиною” в точці підключення вводу Абонента до мереж Водоканалу згідно розподілу зон обслуговування та балансової належності, а також приймання стоків в кількості, вказаній в цьому Договорі, з забрудненнями, не перевищуючими допустимі концентрації.
Підпунктом 3.2.1. Договору передбачений обов'язок Абонента, а саме: своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з цим Договором та нормативними документами, вказаними в п. 1.1. цього Договору.
Умовами п. 3.2.9. Договору сторони визначили, що відповідальними особами (особами їх заміщаючими) за водопостачання Абонента, зберігання пломб на водолічильних вузлах, вводах та водопровідних мережах Абонента, забезпечення безпечних умов праці при проведенні робіт по зняттю показників облікових приладів, огляду водолічильних вузлів, вводів водопроводу, водопровідних та каналізаційних мереж і споруд Абонента, підписання усіх видів актів, виконання приписів представників Водоканалу, Абонент призначає: голову Сверлінова Володимира Леонідовича, бухгалтера ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 5.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 1/15/09/2011 від 15.09.2011) основним документом на оплату є акт-рахунок. Акти за воду та водовідведення виписуються Абоненту представником Водоканалу при наявності особистого посвідчення 16-18 числа поточного місяця. Протягом 2-х робочих днів на підставі даних, зазначених у акті Абоненту виписується акт-рахунок. На протязі 3-х банківських днів з дня виписки акта-рахунку Абонент зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, вказану в акті-рахунку. Якщо Абонент відмовляється підписати акт та акт-рахунок, вони підписуються представником Водоканалу, а в акті та акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову. Документи пересилаються Абоненту поштою. Оформлений таким чином акт-рахунок є обов'язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення.
На виконання умов договору в період з грудня 2020 року по лютий 2021 року КП “Водоканал” надав відповідачу послуги з водопостачання на загальну суму 33 398, 39 грн., що підтверджується Актами та Актами-рахунками, а саме:
- Акт - рахунок № 80422 від 17.12.2020 за грудень 2020 р. на суму 11 139, 54 грн.,
- Акт - рахунок № 811207 від 18.01.2021 за січень 2021 р. на суму 10315, 15 грн. ;
- Акт - рахунок № 817917 від 18.02.2021 за лютий 2021 р. на суму 11 943, 70 грн.
Акти-рахунки складені у присутності представника Споживача та підписані ним без зауважень.
Відповідач частково оплатив надані послуги у розмірі 2859, 66 грн., що підтверджується виписками по рахунках, копії яких наявні в матеріалах справи.
Таким чином, станом на час вирішення справи заборгованість за надані послуги з питного водопостачання та водовідведення становить 30 538, 73грн.
Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 880 від 01.01.2006 належним чином та в повному обсязі не виконав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, за ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач доказів погашення заборгованості суду не наддав, свою правову позицію у справі не висловив.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 30538, 73грн. основного боргу, документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 6.2 Договору встановлено, що у випадку прострочення сплати наданих Водоканалом послуг в термін, зазначений в п.п. 5.1., 5.2. цього Договору, Абонент зобов'язаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати, але в будь-якому разі пеня не може перевищувати 100% загальної суми боргу, згідно Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення платежів за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” № 686-ХІV від 20.05.1999.
За невиконання грошових зобов'язання за Договором позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 167,11 грн., яка розрахована за період з 23.12.2020 по 15.03.2021.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” №2189-VIII від 09.11.2017 до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Частиною 1 ст. 26 вказаного Закону передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
17.03.2020 був прийнятий Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 533-ІХ (який набрав чинності 18.03.2020).
Пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 533-ІХ встановлено до 1 липня 2020 року зупинити дію пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 7 та частини першої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
17.03.2020 був прийнятий Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 530-ІХ (який набрав чинності 17.03.2020).
Відповідно до п.п. 4 п. 3 Перехідних положень Закону України № 530-ІХ на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 760 від 26.08.2020 внесено зміни до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020, а саме слово “ 31 серпня” замінено цифрами і словом “ 31 жовтня”.
Постановою Кабінету Міністрів України № 956 від 13.10.2020 внесено зміни до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020, а саме слово “ 31 жовтня” замінено цифрами і словом “ 31 грудня”.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” та від 22 липня 2020 р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.
Враховуючи те, що послуга з водопостачання є житлово-комунальною послугою, в період з 23.12.2020 по 15.03.2021, за який позивач нарахував пеню в даній справі, на території України діяв карантин відповідно до вищевказаних постанов Кабінету Міністрів України, з огляду на норму, передбачену п.п. 4 п. 3 Перехідних положень Закону України №530-ІХ, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 167,11 грн. не підлягають задоволенню, оскільки за вказаний період забороняється нарахування пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення 293,59 грн. інфляційного нарахування, за період з грудня 2020 по лютий 2021, на суму основного боргу та 137,35 грн. 3 % річних, за період з 23.12.2020 по 15.03.2021.
Розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат судом перевірені та визнані такими, що виконані правильно.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 293,59 грн. інфляційного нарахування на суму основного боргу та 137,35 грн. 3 % річних за порушення строків оплати за Договором заявлені до стягнення правомірно та підлягають задоволенню судом.
На підставі вищевикладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Комунального підприємства “Водоканал” до Житлово-будівельного кооперативу № 301 “Запоріжсталь-26” задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 301 “Запоріжсталь-26”, (69123, м. Запоріжжя, вул. Маршала Судця, буд. 9, код ЄДРПОУ 20519193) на користь Комунального підприємства “Водоканал” (69002, м.Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61, код ЄДРПОУ 03327121) 30538 (тридцять тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн. 73 коп. заборгованості, 137 (сто тридцять сім) грн. 35 коп. 3 % річних, 293 (двісті дев'яносто три) грн. 59 коп. інфляційного нарахування та 2257 (дві тисячі двісті п'ятдесят сім) грн. 82 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення складено “24” травня 2021р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н. Г.Зінченко