номер провадження справи 5/51/21
24.05.2021 Справа № 908/750/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авітонс" (69001, м. Запоріжжя, вул. Дивногорська, буд. 4; код ЄДРПОУ 42495783)
До відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964)
про стягнення 137 495,76 грн.,
Без виклику учасників справи,
22.03.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Авітонс" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості за договором поставки продукції № 585(6)19УК/53-121-01-19-08805 від 18.11.2019 на суму 137 495,76 грн.
22.03.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 24.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/750/21 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 20.04.2021, запропоновано сторонам виконати певні процесуальні дії.
07.04.2021 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив № 28-22/8005 від 05.04.2021 (вх. № 7142/08-08/21 від 07.04.2021) на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Крім цього, 07.04.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання № б/н, б/д (вх. № 7145/08-08/21 від 07.04.2021) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до розміру, який відповідає вимогам ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що шістдесятий день з дня відкриття провадження у справі № 908/750/21 припадає на вихідний день - 23.05.2021 (неділя), то відповідно до ч. 4 ст. 116 ГПК України, останній день строку є перший після нього робочий день - 24.05.2021.
Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 18.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авітонс" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) укладено договір поставки продукції № 585(6)19УК/53-121-01-19-08805, на виконання умов якого ТОВ «Авітонс» здійснено поставку товару на адресу ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" за видатковою накладною № 1 від 10.02.2019 на суму 126 889,20 грн., в т.ч. ПДВ - 24 980,00 грн., підписаною відповідачем та склепленою печатками. Вимоги від відповідача протягом строку прийняття по кількості та якості Товару (14 днів) не поступало. Крім того, на виконання п.3.2. Договору, Позивач у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснив реєстрацію податкової накладної № 4 від 10.02.2020, що підтверджується відповідною квитанцією. Однак, відповідач не здійснив оплату за отриманий товар, у зв'язку з чим станом на 27.03.2020 у відповідача перед позивачем існує заборгованість в розмірі 126 889,20 грн. У зв'язку з простроченням відповідачем виконання свого зобов'язання щодо оплати за отриманий товар, позивач нарахував 3% річних за період з 27.03.2020 по 23.02.2021 на суму 3 475,39 грн. та інфляційні втрати за період з квітня 2020 по січень 2021 в сумі 7 131,17 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 530, 549, 552, 624, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 232, 265 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву зазначивши, що відносно оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ, пунктом 3.2 договору визначена додаткова умова - після отримання відповідачем від позивача податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку. При цьому, відповідно до пункту 4.4 Договору, позивач зобов'язаний надати відповідачу податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси відповідача pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mgv.npp.zp.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Також у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про укладення між сторонами додаткової угоди № 1 від 03.02.2020 до договору, згідно якої строк поставки товару лютий 2020. Договір укладений між позивачем та відповідачем, тобто сторони, в тому числі і позивач, досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі, щодо строків і порядку оплати за поставлений товар. У рамках договору позивач 10.02.2020 здійснив поставку товару відповідно до видаткової накладної № 1 від 10.02.2020 на суму 126 889,20 грн., тобто виконав зобов'язання в частині поставки товару у повному обсязі. У пунктах 3.2. та 3.3. договору сторони розмежували строки оплати вартості товару та сплати ПДВ за договором, і встановили, що розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку. Позивач не надав належні докази виконання п. 4.3. договору в частині надання податкової накладної на суму 21 148,20 грн. та докази, які підтверджують виникнення обов'язку ВП ЗАЕС зі сплати суми ПДВ по договору 585(6)19УК/53-121-01-19-08805. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.
Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.
24.05.2021 судом прийнято рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авітонс» (постачальник, позивач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (покупець, відповідач) укладено договір поставки продукції № 585(6)19УК/53-121-01-19-08805 (договір).
Згідно п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію: пожежний кран-комплект HW25/65, вогнегасник ОП-6(з) та вогнегасник аерозольний ВВПА-500 (далі - Товар) на загальну суму - 149 880,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 24 980,00 грн.
Відповідно до п. 1.2. договору, строк поставки продукції: листопад-грудень 2019.
Пунктом 1.3. договору передбачено, що покупець має право зменшити обсяг закупівлі з урахуванням фактичного обсягу своїх видатків.
Розділом 3 договору сторони визначили умови та порядок оплати.
Вартість договору без урахування ПДВ - 124 900,00 грн., крім того ПДВ - 24 980,00 грн. Загальна вартість договору з урахуванням ПДВ - 149 880,00 грн (п. 3.1. договору).
Пунктом п. 3.2. договору визначено, що розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції. Оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Згідно п .3.3. договору, у випадку ненадання Постачальником Покупцю у встановлений законодавством строк електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, Покупець має право в односторонньому порядку зменшити вартість договору, передбачену п. 3.1 цього Договору на суму ПДВ.
Відповідно до п. 4.1. договору, поставка продукції відбувається на умовах DDP м. Енергодар згідно Інкотермс 2010, місце поставки: вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область.
Строк поставки продукції відбувається в строк згідно з п. 1.2. договору (п. 4.2).
Згідно п. 4.3. договору, отримувач вантажу - ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом». Продукція, що поставляється, повинна супроводжуватись наступними документами:
а) видаткова накладна - 3 шт.;
б) копія сертифікату якості або іншого подібного документу;
в) податкова накладна (в ел.вигляді).
Пунктом 4.4. договору визначено, що постачальник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну України № 1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси Покупця pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mqw.nPD.zp.ua протягом строку, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною Постачальник надає Покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН. Постачальник зобов'язаний вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання товару, що постачається за Договором, згідно з вимогами «Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 №8».
Відповідно до п. 7.1. договору, у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.
Сплата штрафу та (або) неустойки не звільняє винну сторону від виконання договірних зобов'язань (п. 7.12).
Пунктами 9.1 та 9.2 договору передбачено, що всі спори, які можуть виникнути з даного договору або з приводу договору, сторони вирішують шляхом переговорів. Досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов'язковий.
Постачальник є платником податку на прибуток на загальній системі оподаткування (п. 10.7).
Покупець є платником податку на прибуток на загальній системі оподаткування (п. 10.8).
Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з дати укладання (п. 11.1).
Доказів розірвання вказаного договору або визнання його недійсним сторонами суду не надано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що станом на 20.05.2021 договір поставки продукції № 585(6)19УК/53-121-01-19-08805 від 18.11.2019 є чинним.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Авітонс" поставлено, а Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" отримано товар на загальну суму 126 889,20 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи підписаною та скріпленою печатками обох сторін видатковою накладною № 1 від 10.02.2020 (дата отримання відповідачем - 10.02.2020) сума без ПДВ - 105 741,00 грн., ПДВ - 21 148,20 грн., всього з ПДВ - 126 889,20 грн. (а.с. 14)
Відповідна продукція отримана повноважним представником відповідача - Смоліною на підставі довіреності, про що міститься відповідний підпис повноважної особи скріплений печаткою відповідача на зазначеній видатковій накладній.
Вказані обставини також визнані відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Таким чином, ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» було зобов'язано на виконання договору поставки продукції № 585(6)19УК/53-121-01-19-08805 від 18.11.2019 сплатити на користь ТОВ «Авітонс» грошові кошти у розмірі 126 889,20 грн. протягом 45 (сорок п'яти) календарних днів з дати поставки продукції, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
На підставі викладеного та керуючись п. 3.2. договору, останній 45-ий день строку оплати за видатковою накладною № 1 від 10.02.2020 (дата отримання відповідачем - 10.02.2020) на суму 126 889,20 грн. припадає на 26.03.2020;
Однак, в порушення умов договору поставки продукції № 585(6)19УК/53-121-01-19-08805 від 18.11.2019 відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, внаслідок чого станом на 18.03.2021 сума основної заборгованості відповідача за договором № 585(6)19УК/53-121-01-19-08805 від 18.11.2019 становить 126 889,20 грн.
Крім цього, в матеріалах справи міститься підписаний та скріплений печатками обох сторін акт взаємних розрахунків по стану за період з 01.01.2020 по 22.04.2020 за договором № 585(6)19УК/53-121-01-19-08805 від 18.11.2019, згідно якого станом на 22.04.2020 заборгованість ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» на користь ТОВ «Авітонс» складає 126 889,20 грн. (а.с. 18).
У зв'язку з порушенням строків оплати за отриманий товар, позивачем нараховано 3 % річних за загальний період з 27.03.2020 по 27.02.2021 у розмірі 3 475,39 грн. та інфляційні витрати за період з квітня 2020 по січень 2021 включно на суму 7 131,17 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.
За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання п. 4.1. договору поставив відповідачу товар на умовах DDP м. Енергодар, Інкотермс 2010 на склад отримувача вантажу: Запорізьке відділення ВП "Складське господарство" (склад) м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133 склад.
Вказаний товар без жодних зауважень щодо кількості та якості прийнятий відповідачем, що підтверджується видатковою накладною № 1 від 10.02.2020 на суму 105 741,00 грн., ПДВ 20% 21 148,20 грн., разом із ПДВ - 126 889,20 грн., яка підписана та скріплена печатками обох сторін (а.с. 14).
У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив, що ним отримано вказаний товар на загальну суму 126 889,20 грн. (а.с. 34).
На виконання п. 3.2. договору, позивач здійснив реєстрацію податкової накладної № 4 від 10.02.2020 у Єдиному реєстрі податкових накладних 28.02.2020 на суму 105 741,00 грн., ПДВ 20% 21 148,20 грн., усього 126 889,20 грн., про що свідчить квитанція № 3 (а.с. 17).
Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 р. на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.
Отже, позивачем при постачанні товару відповідачу за видатковою накладною № 1 від 10.02.2020 на суму 126 889,20 грн. податкова накладна складена 10.02.2020, квитанція про реєстрацію податкової накладної отримана позивачем та відповідачем у лютому 2020.
Посилання відповідача, що позивач не довів надання відповідачу та отримання ним зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної, як передбачено умовами договору, а отже, і відсутні підстави для визнання строку ПДВ за договором таким, що настав, судом до уваги не приймається, оскільки на виконання п. 4.4 договору позивач здійснив реєстрацію податкової накладної № 4 від 10.02.2020 у Єдиному реєстрі податкових накладних 28.02.2020 на суму 105 741,00 грн., ПДВ 20% 21 148,20 грн., усього 126 889,20 грн., про що свідчить квитанція № 3 (а.с. 17).
Доводи відповідача про те, що у п. 3.2. договору сторони розмежували строки оплати вартості товару та сплати ПДВ за договором, і встановили, що вартість продукції за договором сплачується протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції, а сума ПДВ сплачується після отримання відповідачем від позивача податкової накладної, є безпідставними, з огляду на наступне.
Положення договору, які визначають його ціну (вартість товару), що підлягає сплаті покупцем за поставлений товар, не розділяють вартість самого товару та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз положень договору дає змоги суду дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 3.1. договору включається у загальну ціну товару, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю поставленого товару.
Крім цього, згідно з наданими позивачем доказами, ним у визначений законом строк оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні за здійсненою поставкою, що підтверджується квитанцією № 3 від 28.02.2020 про реєстрацію документу.
Суд зазначає, що зауваження в п. 3.2 договору щодо оплати покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товарів, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню. Належними та допустимими доказами поставки товару є видаткові накладні, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання господарських зобов'язань.
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 р. на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт дотримання Позивачем умов договору щодо реєстрації податкової накладної.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що включене до змісту Договору положення про обов'язок постачальника направити покупцю копію податкової накладної само по собі не свідчить, навіть у випадку не направлення постачальником податкової накладної, про порушення прав покупця (Відповідача у справі), який у відповідності до законодавства як платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних.
Також суд вважає, що доводи Відповідача про те, що у п. 3.2 Договору сторони розмежували строки оплати вартості товару та сплати ПДВ за договором, і встановили, що вартість товару за договором сплачується протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару, а ПДВ сплачується після отримання Відповідачем від Позивача податкової накладної, є безпідставними з огляду на наступне.
Положення договору, які визначають його ціну (вартість товару), що підлягає сплаті покупцем за поставлений товар, не розділяють вартість самого товару та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз положень договору дає змоги суду дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 3.1. договору включається у загальну вартість договору, зазначену у цьому-ж пункті договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю поставленого товару.
Крім цього, Позивачем у визначений законом строк оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкова накладна за здійсненою поставкою.
Отже, зауваження в п. 3.2 договору щодо оплати покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товарів, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.
Належними та допустимими доказами поставки товару є видаткові накладні, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання цивільних (господарських) зобов'язань.
В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, на підставі якої Покупець (Відповідач) має право включити суму ПДВ до податкового кредиту та здійснювати розрахунки з бюджетом. Проте здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ він має в межах визначеного Договором строку - 45-ти календарних днів з дати поставки продукції.
Крім цього, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено виконання позивачем умов п. 4.4. договору в частині складання податкової накладної в електронній формі та її реєстрації в ЄРПН, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги заперечення відповідача в цій частині.
Відповідач зазначає, що з 10.02.2020 розпочався передбачений пунктом 3.2 договору строк (45 календарних днів) для оплати за поставлений товар (без ПДВ). Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів навіть оплати суми товару без ПДВ.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що останній день для здійснення оплати за отриманий товар за видатковою накладною № 1 від 10.02.2020. на суму 126 889,20 грн. є 26.03.2020.
Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати за отриманий товар, а отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за договором поставки товару № 585(6)19УК/53-121-01-19-08805 від 18.11.2019 в розмірі 126 889,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.
Також, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 27.03.2020 по 23.02.2021 в сумі 3 475,39 грн. та інфляційні втрати за період з квітня 2020 по січень 2021 включно на суму 7 131,17 грн.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 7.1. договору передбачено, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за період з 27.03.2020 по 23.02.2021 включно у розмірі 3 475,39 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказана сума розрахована вірно, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за період з квітня 2020 по січень 2021 включно у розмірі 7 131,17 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення та інфляційних витрат за період з квітня 2020 по січень 2021 включно на суму 7 130,38 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі суду не надав.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з позовною заявою, позивач зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 7 000,00 грн.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 даного Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розглянувши надані позивачем процесуальні документи та матеріали справи, суд зазначає наступне.
У матеріалах справи № 908/750/21 відсутній та позивачем не надано суду договір про надання правової (правничої) допомоги, укладений між ТОВ "Авітонс" та адвокатом.
Також суд приймає до уваги, що позовна заява № б/н, б/д (вх. № 798/08-07/21 від 22.03.2021) підписана особисто директором позивача - Сідоровим С.В., додатки до вказаної позовної заяви завірені представником ТОВ "Авітонс" - Мазур О.С. Розгляд справи № 908/750/21 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відтак, суду не надано належних та допустимих доказів понесення позивачем судових витрат в сумі 7 000,00 грн., а тому станом на час прийняття рішення у цій справі суд не вбачає підстав для вирішення питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в цій частині.
Проте суд звертає увагу ТОВ "Авітонс", що позивач не позбавлений права звернутись до суду з відповідною заявою про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в порядку ст. 244 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авітонс" (69001, м. Запоріжжя, вул. Дивногорська, буд. 4; код ЄДРПОУ 42495783) суму основної заборгованості за договором поставки продукції № 585(6)19УК/53-121-01-19-08805 від 18.11.2019 у розмірі 126 889 (сто двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 20 коп., 3 % річних за період з 27.03.2020 по 23.02.2021 включно на суму 3 475 (три тисячі чотириста сімдесят п'ять) грн. 39 коп., інфляційні витрати за період з квітня 2020 по січень 2021 включно у розмірі 7 130 (сім тисяч сто тридцять) грн. 38 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 99 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.