номер провадження справи 5/44/21
24.05.2021 Справа № 908/503/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоресурси" (юридична адреса: 49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 9-Д, оф. 110; адреса для листування: 49001, м. Дніпро, вул. Виконкомівська, буд. 24, оф. 31; код ЄДРПОУ 35544915)
До відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964)
про стягнення 195 384,70 грн.,
Без виклику представників сторін
01.03.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоресурси" № б/н від 23.02.2021 (вх. № 532/08-07/21 від 01.03.2021) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості за договором поставки товару № 24(3)20УК/53-121-01-20-09020 від 21.01.2020 у розмірі 195 384,70 грн.
01.03.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.03.2021 № 908/503/21 позовну заяву на підставі п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України залишено без руху
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.03.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/503/21 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 23.04.2021; присвоєно справі номер провадження - 5/44/21.
Оскільки 60-денний строк розгляду справи у спрощеному провадженні припадає на суботу 22.05.2021 р., то рішення по суті спору прийнято судом 24.05.2021р.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки товару № 24(3)20УК/53-121-01-20-09020 від 21.01.2020 щодо оплати отриманого товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі специфікацій видаткових накладних, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 192300,00 грн. Також позивач нарахував 2499,90 грн. втрат від інфляції та 584,80 грн. 3% річних. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач заперечив проти позовних вимог зазначивши у відзиві, що відповідно до пункту 3.2 Договору, розрахунок за товар, поставлений відповідно до п.1.1, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позивача протягом 45-ти календарних днів з дати поставки товару. При цьому відповідно до пунктів 4.4, 10.2 Договору оплата Відповідачем частини вартості товару у розмірі ПДВ здійснюється після отримання Відповідачем від Позивача податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку. Договір поставки № 24(3)20УК від 21.05.2020 між ВП ЗАЕС та ТОВ «Променергоресурси» укладений. Тобто, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі, щодо строків і порядку оплати за поставлений товар. 26.11.2020 Позивач поставив ВП ЗАЕС товар загальною вартістю 192 300,00 грн. (в тому числі ПДВ - 32 050,00 грн.), частково виконавши умови Договору поставки № 24(3)20УК від 21.05.2020. Оскільки Позивач весь товар, зазначений в п. 1.1 Договору, не поставив, у ВП ЗАЕС виникло право, а не обов'язок, щодо здійснення розрахунку з ТОВ «Променергоресурси» за поставлений товар без ПДВ. Сторонами не встановлений строк виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ. 10.12.2020 Позивач зареєстрував в ЄРПН податкову накладну від 26.11.2020 на суму ПДВ - 32 050,00 грн., проте, на електронну адресу, зазначену в п. 4.4 Договору, зареєстрована в ЄРПН електронна податкова накладна Позивачем не направлялась, чим були порушені умови Договору поставки. Вимога щодо сплати частини вартості поставленого товару в розмірі суми ПДВ - 32 050,00 грн. до ВП ЗАЕС також не надходила, а тому строк оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ не настав, в зв'язку з чим, здійснення оплати ПДВ - 32 050,00 грн. є правом, а не обов'язком ВП ЗАЕС. При здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних витрат Позивач здійснював нарахування на суму вартості товару з урахуванням ПДВ, що не відповідає п. 3.2 Договору поставки № 24(3)20УК від 21.01.2020. Вважає, що позивач не довів факт отримання Відповідачем податкової накладної за поставлений товар у строк, який взятий для розрахунку 3% річних та інфляційних витрат, та факт направлення ВП ЗАЕС вимоги про сплату ПДВ, а тому неправильно визначив строки виконання Відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару, що в свою чергу, спричинило неправомірне нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Крім цього, 45 день для оплати вартості товару (без ПДВ) припадає на 10.01.2021, який є вихідним днем. Отже, з урахуванням вимог п. 5 ст. 254 ЦК України, останній день для оплати товару (без ПДВ) -11.01.2021, що не відповідає вимогам діючого законодавства. Також Позивачем нараховано інфляційні витрати за січень 2021, коли прострочення не тривало повний місяць, а тому Позивач необґрунтовано нарахував інфляційні витрати в розмірі 2 499,90 грн. за січень 2021. Посилаючись на вимоги ст.ст. 251, 253, п. 5 ст. 254, ч. 1 ст. 530, 627, 629, 638, ч. 1 ст. 651 ЦК України, ст. 180 ГК України просить у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив Позивач зазначив, що встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договору строк оплати за товар (45 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ. Зазначення у и. 3.2 розділі 3 Договору необхідності передачі постачальником покупцю податкової накладної та оплата ПДВ покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена покупцем на протязі визначеного сторонами строку для оплати за товар (45 календарних днів з дати поставки). Будь-яких доказів звернення до Позивача з приводу не передання податкової накладної Відповідач суду не подав. Крім того, Позивач з урахуванням вимог п. 201.10 статті 201 ПК зареєстрував податкові накладні № 46 від 26.11.2020 (внесення відомостей 10.12.2020) у Єдиному реєстрі податкових накладних про що свідчать відповідні квитанції. Відповідно до п.п. 14, 25 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердже ного постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування. Отже, заперечення Відповідача не звільняють його як по купця від обов'язку здійснити оплату за поставлений товар, оскільки Відповідач і сам не заперечує проти того, що ним було отримано Товар, заперечень щодо його якості, кількості також немає, що свідчить про законність та обґрунтованість позовних вимог.
Наявні матеріали дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи суд
21.01.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Променергоресурси" (позивач, постачальник) та Відокремленим підрозділом "Запорізька АЕС", Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач, покупець) укладено договір поставки товару № 24(3)20УК/53-121-01-20-09020 (договір).
Неодноразово до договору були внесені зміни, які були викладені в межах дії договору у додаткових угодах до договору № 1 від 04.02.2020, №2 від 05.02.2020, № 3 від 05.03.2020.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію згідно з специфікацією на суму 1 260 000,00 грн.
Умовами п. 1.3 договору (у редакції додаткової угоди № 3 від 05.03.2020) сторони визначили, що строк поставки: лютий 2020 - 70,0 тн, травень 2020 - 70,0 тн, липень 2020 - 70,0 тн, вересень 2020 - 70 тн, листопад 2020 - 70 тн, грудень 2020 - 70 тн.
Пунктом 3.2 договору сторони обумовили, що розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої а Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010, на умовах DDP - залізнична станція м. Енергодар, Придніпровської залізниці. Вантажоодержувач: ЗВ ВП "Складське господарство", вул. Промислова, 133 (склад № 2). Поставка продукції відбувається в строк згідно п. 1.3.
Згідно з п. 11.1 договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з дати укладання.
Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним договору не надано.
На виконання умов Договору Позивач 26.11.2020р. здійснив поставку товару Відповідачу за видатковою накладною №228 від 26.11.2020р. на суму 192300,00 грн. (у тому числі ПДВ 32050,00 грн.), що також підтверджується залізничною накладною б/н (вагон № 56085509), податковою накладною № 46 від 26.11.2020р., яка зареєстрована за реєстраційним № 9326751218 у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) 09.12.2020р.
Таким чином, 45-денний строк оплати Відповідачем за поставлені товари сплинув 11.01.2021р.
Сам факт поставки та отримання вказаного у видатковій та залізничній накладній товару на загальну суму 192300,00 грн. з ПДВ Відповідачем не заперечується як і факт не здійснення ним оплати за поставлений Позивачем товар.
Договором також визначено:
4.3 Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна - 3 примірника; б) рахунок-фактура; в) сертифікат якості, виданий підприємством-виробником; г) паспорт безпечності хімічної продукції.
4.4 Постачальник зобов'язаний надати Покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015р., складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси Покупця протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною Постачальник надає Покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.
За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору поставив, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 192300,00 грн., що також визнається самим Відповідачем і не підлягає доведенню в силу положень ч. 1 ст. 75 ГПК України. Жодних зауважень щодо кількості або якості поставленого товару Відповідач протягом строку прийняття по кількості та якості товару на адресу Позивача не висував.
Крім того, позивач з урахуванням вимог п. 201.10 статті 201 ПК України (складення та реєстрації податкових накладних) зареєстрував податкову накладну № 46 від 26.11.2020 (внесення відомостей 10.12.2020) у Єдиному реєстрі податкових накладних , що підтверджується квитанцією про її реєстрацію.
Відповідно до п. 14 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
Відповідно до п. 25 вказаного Порядку, платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 р. на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт дотримання Позивачем умов договору щодо реєстрації податкової накладної.
Посилання відповідача, що позивач не довів направлення на адресу відповідача та отримання ним, зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, як передбачено умовами договору, а отже, і відсутні підстави для визнання строку ПДВ за договором таким, що настав, судом до уваги не приймається, оскільки на виконання п. 4.4 Договору позивач 12.08.2020 р. направив на електронну адресу відповідача pdvzaes@mgv.npp.zp.ua повідомлення з прикріпленими файлами податкових накладних, що підтверджується скріншотами відповідних електронних листів.
Крім цього суд враховує, що Відповідач, який у відзиві зазначив, що йому відомо про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, а тому він мав право і можливість доступу до вказаного реєстру з метою перевірки факту реєстрації податкової накладної. Проте Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів як на спростування доводів Позивача в цій частині, так і доказів звернення до Позивача з приводу відсутності реєстрації податкової накладної.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що включене до змісту Договору положення про обов'язок постачальника направити покупцю копію податкової накладної само по собі не свідчить, навіть у випадку не направлення постачальником податкової накладної, про порушення прав покупця (Відповідача у справі), який у відповідності до законодавства як платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних.
Також суд вважає, що доводи Відповідача про те, що у п. 3.2 Договорів сторони розмежували строки оплати вартості товару та сплати ПДВ за договором, і встановили, що вартість товару за договором сплачується протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару, а ПДВ сплачується після отримання Відповідачем від Позивача податкової накладної, є безпідставними з огляду на наступне.
Положення договору, які визначають його ціну (вартість товару), що підлягає сплаті покупцем за поставлений товар, не розділяють вартість самого товару та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз положень договору дає змоги суду дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 3.1. договору включається у загальну ціну товару, зазначену у п. 3.2. договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю поставленого товару.
Крім цього, Позивачем у визначений законом строк оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкова накладна за здійсненою поставкою.
Отже, зауваження в п. 3.2 договору щодо оплати покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товарів, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.
Належними та допустимими доказами поставки товару є видаткові накладні, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання цивільних (господарських) зобов'язань.
В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, на підставі якої Покупець (Відповідач) має право включити суму ПДВ до податкового кредиту та здійснювати розрахунки з бюджетом. Проте здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ він має в межах визначеного Договором строку - 45-ти календарних днів з дати поставки продукції.
Також суд враховує, що Відповідачем не сплатив навіть частину вартості без ПДВ 160250,00 грон. і на дату прийняття цього рішення
Статтею 599, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів повної оплати основного боргу за договором поставки № 24(3)20УК/53-121-01-20-09020 від 21.01.2020 відповідачем суду не надано.
Таким чином, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості на суму 192300,00 грн., в тому числі ПДВ 32050,00 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 584,80 грн. за період з 11.01.2021р. по 16.02.2021р. та суму інфляційних втрат в розмірі 2499,90 грн. за період січень - лютий 2021 року.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В цій частині суд враховує, що останній 45 день оплати поставленого товару - 10.01.2021р. припадає на неділю, тому останнім днем строку виконання зобов'язання, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, є перший за ним робочий день, тобто понеділок 11.01.2021р. Отже строк порушення зобов'язання з оплати товару має підліковуватись з 12.01.2021р.
Здійсненою судом за допомогою інформаційної системи "Законодавство" перевіркою нарахованих позивачем сум встановлено, що загальна сума 3% річних за період з 12.01.2021р. по 16.02.2021р. періоду становить 569,00 грн., яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача з відмовою у стягненні 15,80 грн.
Щодо нарахування індексу інфляції суд зазначає, що інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 і в даному випадку Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності від неї відступати.
Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Водночас, на практиці існують різні підходи до застосування механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
З огляду на таке, Об'єднана палата Касаційного господарського суду вважає за доцільне роз'яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця.
За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше пів місяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Таким чином, оскільки Позивачем розраховано інфляційні нарахування за період з 11.01.2021р. по 16.02.2021р. з січня (103%) по лютий (101%) 2021 року включно, то сума втрат від інфляційних процесів склала 4447,90 грн., що відповідає вказаній практиці Верховного суду, оскільки нарахування за неповний місяць січня 2021р. склало більше 15 днів (20) , а закінчення строку нарахування 16.02.2021р. (16) та заборгованість Відповідачем взагалі не погашена. Проте, позовна заява підписана 23.02.2021р. і Позивачем до стягнення сума інфляційних втрат 2499,90 грн. за січень 2021р. розрахована вірно та підлягає стягненню з Відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Питання розподілу витрат Позивача на професійну правничу допомогу за наявності підстав буде вирішено судом в порядку ст. 221 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоресурси" (Код ЄДРЮСФОПГФ 35544915, 49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, б. 9 Д, оф. 110) суму основного боргу у розмірі 192300 (сто дев'яносто дві тисячі триста) гривень 00 коп., 3% річних - 569 (п'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 00 коп., суму інфляційних втрат - 2499 (дві тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) гривень 90 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2928 (дві тисячі дев'ятсот двадцять вісім) гривень 40 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.