Справа № 347/681/21
Провадження № 1-кп/347/186/21
"24" травня 2021 р. м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря с/з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань№ 12021095190000038 від 03 березня 2021 року щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянин України, не працевлаштований, освіта середня, неодружений, депутатом не обирався, на утриманні не має нікого, раніше судимий, в останнє вироком Івано-Франківського апеляційного суду за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 395 КК України
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
Обвинувачений ОСОБА_4 самовільно залишив місце проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.
Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
ОСОБА_4 , будучи раніше засудженим вироком Івано-Франківського апеляційного суду від 02.07.2020 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України із застосуванням ч. 1 ст.69 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
25.11.2020 після звільнення із Державної установи «Коломийської виправної колонії (№41)», вулиця Привокзальна 30, села Товмачик, Коломийського району Івано-Франківської області, по відбуттю покарання, ОСОБА_4 на шлях виправлення не став, відповідних висновків для себе не зробив та під час непогашеної судимості вчинив нове умисне кримінальне правопорушення (проступок).
Так, постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.11.2020 ОСОБА_4 встановлено адміністративний нагляд терміном на 1 (один) рік, який слід рахувати з 25.11.2020.
Вказана постанова суду від 19.11.2020 у встановленому законом порядку набрала законної сили та ОСОБА_4 був належним чином ознайомлений з нею.
Згідно постанови суду від 19.11.2020 ОСОБА_4 було визначено наступні обмеження:
1)зобов'язання явки в четверту суботу кожного місяця з 08.00 до 10.00 год. на реєстрацію у відповідний орган Національної поліції;
2)заборонити виїзд за межі адміністративного району, в якому засуджений ОСОБА_4 буде проживати, без дозволу відповідного органу Національної поліції.
Незважаючи на встановлені судом обмеження, ОСОБА_4 , будучи ознайомлений з постановою суду від 19.11.2020, правилами адміністративного нагляду та встановленими обмеженнями, діючи умисно, самовільно, з метою ухилення від адміністративного нагляду, без поважних на те причин, не повідомивши Косівський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, порушив п.п. «в», «г» ст.9 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», 22.01.2021 залишив місце свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , та поїхав у м. Вижгород, Київської області, де перебував, до моменту його виявлення.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні передбаченому ст. 395 КК України визнав повністю та пояснив, що вчинив кримінальний проступок за вказаних в обвинувальному акті обставин. Додатково пояснив, що дійсно змушений був залишити місце проживання та поїхати в м. Київ, з метою заробити кошти, оскільки його мати на даний час хвора та потребує коштів на лікування. При цьому вказав, що не повідомив слідчого про те, що залишає місце свого проживання за браком часу. Також надав в судовому засіданні світлокопії документів, що підтверджують стан здоров'я його матері.
Обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся, висловив жаль з приводу вчиненого, запевнив суд, що такого більше не повториться та просив суд його суворо не карати.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 , є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.
Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
Отже, своїми умисними діями, які виразились у самовільному залишенні особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ст. 395 КК України.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ст. 395 КК України як порушення правил адміністративного нагляду, тобто самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз'яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують (обтяжують) покарання.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, на обліку у лікарів психіатра та нарколога обвинувачений не перебуває, по місцю проживання на ОСОБА_4 з боку громадськості до виконкому сільської ради скарг не поступало, характеризується добре, користується авторитетом серед молоді.
Обставинами, що пом'якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, як на стадії досудового так і на стадії судового розгляду.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.
Що стосується наданих обвинуваченим світлокопій документів про стан здоров'я його матері, і які б могли істотно знизити ступінь вчиненого кримінального правопорушення, суд зауважує, що вказані світлокопії не містять дати їх видачі, а зазначений у них діагноз про стан здоров'я матері, на переконання суду не є достатньою обставиною, для застосування ст. 69 КК України при призначенні судом покарання.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, в тому числі встановлені судом обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції статті 395 КК України у виді арешту.
Такий вид покарання на переконання суду в даному випадку є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігатиме вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.
Матеріальна шкода кримінальним правопорушенням не заподіяна.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Питання речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 349, 368, 371, 373, 374 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 395 КК України та призначити йому покарання у виді арешту на строк 2 (два) місяці.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати із часу приведення вироку до виконання.
Речові докази, а саме - документи, які містяться у справі адміністративного нагляду відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
В іншій частині вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1