Єдиний унікальний номер 341/2005/20
Номер провадження 2/341/469/21
заочне
21 травня 2021 року м.Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі судді Гаполяка Т.В., розглянувши цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
1.Стислий виклад позиції позивача, відповідача.
Представник Кіріченко В.М. в інтересах довірителя АТ КБ «Приватбанк» звернувся в Галицький районний суд Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідачки на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 01 липня 2013 року у розмірі 45 891 грн. 97 коп.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01 липня 2013 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до банку з заявою № б/н, згідно якої їй було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 26 000 грн.
Договір між сторонами укладено у порядку частини 1 статті 634 ЦК України шляхом приєднання, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, викладеними на банківському сайті www.privatbank.ua., складає між нею та банком договір. Відповідачка зобов'язалася погашати кредит в термін, встановлений умовами кредитного договору. Відповідачка своїх зобов'язань по своєчасному поверненню кредиту згідно умов кредитного договору не виконала, внаслідок чого станом на 15 жовтня 2020 року у неї виникла заборгованість у загальному розмірі 45 891 грн. 97 коп., з яких:
-33 632 грн. 97 коп. - заборгованість за тілом кредиту;
-12 259 грн. 28 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом;
яка погашена не була, а тому просить стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості за кредитним договором.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив справу розглянути у відсутності представника банку, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка, в судові засідання призначені 14 квітня 2021 року та 21 травня 2021 року не з'явилася, належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, шляхом скеровування судових повісток по місцю реєстрації. Відзиву на позов не подала, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без її участі, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.
2.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В силу положень частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (частина 1 статті 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 дав судам роз'яснення, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз'яснень, суд, перевіривши порушення прав та обов'язків позивача в межах заявлених ним вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та відповідачкою кредитного договору б/н від 01 липня 2013 року остання отримала кредит у розмірі 26 000 грн.
Договір між сторонами укладено у порядку частини 1 статті 634 ЦК України шляхом приєднання, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, викладеними на банківському сайті www.privatbank.ua., складає між нею та банком договір.
Відповідачка зобов'язалася погашати кредит в термін, встановлений умовами кредитного договору. Відповідачка своїх зобов'язань по своєчасному поверненню кредиту згідно умов кредитного договору не виконала, внаслідок чого станом на 15 жовтня 2020 року у неї виникла заборгованість у загальному розмірі 45 891 грн. 97 коп., з яких:
-33 632 грн. 97 коп. - заборгованість за тілом кредиту;
-12 259 грн. 28 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
3.Норми матеріального права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до частини 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
При укладанні Договору сторони керувались частиною 1 статті 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Крім того, відповідно до приписів частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідачка не виконала взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість перед банком за простроченим тілом кредиту, відсотками за користування кредитом, яка позивачем доведена повністю, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Понесення позивачем судових витрат у виді судового збору в розмірі 2102,00 грн. підтверджено платіжним дорученням від 09 листопада 2020 року.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 526,527,530,610,612,615,625,634, 1048, 1050, 1054 ЦК України, статтями 12,13,81,89,141,253,256,258,259,263,265,267,268,280 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 01 липня 2007 року в розмірі 45 891 (сорок пять тисяч вісімсот девяносто одна) грн. 97 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» 2102 (дві тисячі сто дві) гривні сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування (ім'я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
позивач - АТ КБ «Приват Банк», місце знаходження за адресою: вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570;
відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 21 травня 2021 року.
Суддя:Т. В. Гаполяк