Справа № 206/2031/21
Провадження № 1-в/206/153/21
19.05.2021 Самарський районний суд м. Дніпропетровська
у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
за участю секретаря с/з ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника-адвоката ОСОБА_4
лікаря-психіатра ОСОБА_5
особи, стосовно якої вирішується питання ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро в режимі відеоконференції, письмову заяву представника Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради про припинення примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України,
14.05.2021 представник заявника звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з письмовою заявою про припинення примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом відносно ОСОБА_6 .
Представник заявника - лікар-психіатр ОСОБА_5 в судовому засіданні просив задовольнити письмову заяву та припинити примусові заходи медичного характеру із звичайним наглядом відносно ОСОБА_6 .
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 категорично заперечувала проти задоволення даної письмової заяви КП «ДБКЛПД» ДОР та вважала, що наразі необхідно звертатись до суду із заявою про продовження примусових заходів медичного характеру.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні вирішення питання стосовно даної письмової заяви КП «ДБКЛПД» ДОР залишив на розсуд суду та розпочати процедуру влаштування хворої до будинку інтернату.
Особа, стосовно якої вирішується питання - ОСОБА_6 підтримала письмову заяву КП «ДБКЛПД» ДОР, просила припинити примусові заходи медичного характеру та просила влаштувати її до будинку інтернату. При цьому пояснила щодо скоєного, що вона завжди ходила по вулиці із ножем та того дня, коли вона вчинила напад її хотіли зґвалтувати. Для чого, вона ходила з ножем, пояснити не змогла.
Суд, заслухавши пояснення та доводи учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява КП «ДБКЛПД» ДОР не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Постановою Торезського міського суду Донецької області від 10.04.2012 до ОСОБА_6 були застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом, оскільки остання 03.10.2011 вживаючи протягом цілого дня алкогольні напої, 04.10.2011 вранці в стані алкогольного сп'яніння, взяла з собою кухонний ніж з цілю когось вбити, знаходячись на автобусній зупинці «Горняцька» та маючим при собі кухонний ніж, підійшла ззаду до ОСОБА_7 та нанесла останньому один удар ножем в спину з лівої сторони. Потім, не зупиняючись, бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, хотіла нанести ще кілька ударів ножем, однак, злякавшись присутності людей, не довела свій злочинний умисел до кінця та з місця злочину втекла (а.с. 5-6).
14.08.2018 ухвалою судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська було змінено примусовий захід медичного характеру відносно ОСОБА_6 та переведено її для подальшого примусового лікування до психіатричної лікарні у відділення зі звичайним наглядом за направленням МОЗ України (а.с. 7)
03.12.2020 ухвалою судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська було продовжено застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до відділення із звичайним наглядом строком на 6 місяців стосовно ОСОБА_8 (а.с. 8-9).
Статтею 92 КК України визначено поняття та мету примусових заходів медичного характеру, так примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Згідно ч. 1 ст. 95 КК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», ст. 95 КК України введено положення про можливість продовження застосування примусових заходів медичного характеру, яке, як і зміна або скасування (припинення) їх застосування, здійснюється за заявою представника психіатричного закладу, що надає особі психіатричну допомогу, з долученням до цієї заяви висновку комісії лікарів-психіатрів.
В письмовій заяві та висновку комісії лікарів-психіатрів на особу, яка перебуває на примусових заходах медичного характеру № 99 від 11.05.2021 вказано, що за час перебування у стаціонарі в психічному стані ОСОБА_6 намітилась позитивна динаміка, що виражається у гарному настрої протягом більшої частини часу, впорядковані емоційні прояви, залучається до життя відділення, багато малює, до інших пацієнток та медичного персоналу доброзичлива, інструкції виконує, ліки приймає без заперечень, виявляє розуміння свого психічного стану, в міру інтелектуальних можливостей та розуміння протиправності скоєного порушення, жаль з приводу скоєного. В той же час, продовжують спостерігатися епілептичні напади, частота яких знизилась, частіше безсудомні, які супроводжуються сутінковими розладами свідомості, які стали більш короткотривалими. Після нападів ослаблена, дратівлива, пасивна. Інтелект знижений. Судження примітивні. Темп мислення уповільнений.
У зв'язку з проявами психоорганічного синдрому, повною втратою соціальних зв'язків з рідними та близькими, пропискою в місті, яке знаходиться на лінії зіткнення та за власним бажанням пацієнта рекомендовано припинити застосування примусових заходів медичного характеру з подальшим направленням до будинку інтернату та вирішення соціальних питань. Комісією лікарів зроблено висновок про те, що ОСОБА_6 доцільно припинити застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Проте, як з пояснень лікаря та ОСОБА_6 в судовому засіданні, так і з висновку не вбачається достатніх та обґрунтованих підстав вважати, що психічний стан ОСОБА_6 покращився і вона не представляє небезпеку для себе та оточуючих та не потребує подальшого застосування примусових заходів медичного характеру з звичайним наглядом.
Слід також зазначити, що відповідно до ухвали судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03.12.2020 по справі № 206/5385/20, відносно ОСОБА_6 30.11.2020 також було проведено комісію щодо визначення психічного стану здоров'я останньої. Згідно висновку № 195 від 30.11.2020, ОСОБА_6 потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до відділення із звичайним наглядом. Так, у вказаному висновку комісії № 195 від 29.09.2020 зазначено, що за час перебування у стаціонарі намітилась позитивна динаміка в стані ОСОБА_6 , однак продовжують спостерігатись епілептичні напади, частіше безсудомні, які супроводжуються сутінковими розладами свідомості та вбачається за доцільне продовження проведення примусових заходів медичного характеру з метою досягнення якісного контролю епілептичних нападів, розуміння власного стану.
З висновку від 11.05.2021 № 99 вбачається, що стан ОСОБА_6 залишається нестабільним. Не дивлячись на те, що помітні покращення у формуванні її критичного стану, залишаються незмінними наявність у ОСОБА_6 епілептичних нападів, після яких вона стає ослабленою, астенічною, дратівливою та агресивною. Зберігається емоційна нестійкість в значних для хворої ситуаціях.
При цьому ані в заяві представника заявника, а ні у висновку не запропоновані, навіть, конкретні варіанти будинку інтернату до якого вбачається можливість направлення хворої.
Також, слід зазначити, що в пункті 24 висновку комісії лікарів № 99 від 11.05.2021 встановлено, що у ОСОБА_6 мовний контакт формальний. На питання, що ставляться відповідає неохоче, вибірково, частіше с роздратуванням. Настрій нестійкий, емоційно парадоксальна, тривожна, напружена. В ході бесіди дає реакцію дратівливості. Мислення уповільнене за темпом. На тлі зниження когнітивних та інтелектуально-мнестичних функцій відсутнє правильне розуміння свого стану, тяжкості скоєного, не сформовані позитивні соціальні настанови на майбутнє.
Тобто, відомості у п. 24 та п. 27 у висновку № 99 від 11.05.2021 щодо результатів обстеження психічного стану пацієнта ОСОБА_6 суперечать один одному.
При цьому, лікар-психіатр в судовому засіданні підтвердив, що психічний стан ОСОБА_6 покращився, проте, суд не може погодитись із такою думкою лікаря-психіатра, так як психічний стан здоров'я ОСОБА_6 хоча і покращився, згідно останнього висновку, таке покращення не є тривалим та таким, що могло б свідчити про можливість припинення застосування примусових заходів медичного характеру з подальшим направленням пацієнта до будинку інтернату та вирішення соціальних питань.
Відповідно до ч. 2 ст. 514 КПК України зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосовуваних заходах медичного характеру.
Отже, вирішуючи питання про припинення примусових заходів медичного характеру, саме на суд покладено обов'язок запобігти вчиненню зазначеною особою нових суспільно-небезпечних діянь.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Гюльфуччі проти Франції» (заява № 31038/12) зазначив, що особа не може бути позбавлена його або її свободи на підставі психічного розладу, окрім випадків, коли було достовірно продемонстровано, що він або вона мали психічні розлади, а психічний розлад був такого типу або рівня, який забезпечує примусове ув'язнення, а продовження ув'язнення не виходить за межі продовження існування розладу.
Таким чином, враховуючи значну підвищену суспільну небезпеку вчиненого діяння останньою, виходячи з вимог ст. 92 КК України, щодо обов'язкового лікування особи з метою запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь, діагноза ОСОБА_6 - органічне ураження головного мозку складного генезу (перінатальна патологія, хронічна алкогольна інтоксикація, епілепсія), психоорганічний синдром, експлозивний варіант, суд приходить до обґрунтованого висновку, що достатніх законних та обґрунтованих підстав для задоволення заяви КП «ДБКЛПД» ДОР на даний час не має, тобто є передчасним.
Також, слід зазначити, що з заяви вбачається, що припинення застосування примусових заходів медичного характеру, крім іншого, було подано через власне бажання хворої, яка досі залишається емоційно нестійкою та не має правильного розуміння свого стану. З огляду на висновок комісії лікарів, вбачається бажання лікарні направити хвору до будинку інтернату, без зазначення конкретної установи, що свідчить про незацікавленість лікарів в подальшому лікуванні ОСОБА_6 та наданні реабілітаційної програми.
Аналізуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що є всі підстави для продовження ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до відділення із звичайним наглядом, однак враховуючи положення ст. 26 КПК України, суд вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, а тому у задоволенні заяви представника Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради про припинення застосування примусових заходів медичного характеру з подальшим направленням пацієнта до будинку інтернату та вирішення соціальних питань стосовно ОСОБА_6 необхідно відмовити повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 22 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст.ст. 94, 95 КК України, ст.ст. 7, 9, 372, 503, 512-514 КПК України,
В задоволенні письмової заяви представника Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради про припинення примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1