11 травня 2021 року м. Херсон
справа № 655/664/20
провадження № 22-ц/819/750/21
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого ( судді-доповідача)Чорної Т.Г.,
суддів:Пузанової Л.В.,
Склярської І.В.
секретарАвтонагова Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , на рішення Горностаївського районного суду Херсонської області від 28 січня 2021 року у складі судді Посунько Г.А. у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення втрат від інфляції та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення втрат від інфляції та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до нотаріально посвідченого доручення від 16 березня 2015 року він власними коштами погасив заборгованість ОСОБА_3 за договором про надання споживчого кредиту від 17 вересня 2008 року, укладеного між АТ "УкрСибБанк" та ОСОБА_3 , а саме: 24 березня 2015 року - 7 500 грн., 21 квітня 2015 року - 7 200 грн., 21 травня 2015 року - 8 000 грн., 19 червня 2015 року - 8000 грн., 02 вересня 2015 року - 8 003 грн., 02 жовтня 2015 року - 8 003 грн., всього - 54 706 грн.
04 лютого 2016 року ОСОБА_3 скасувала довіреність від 16 березня 2015 року, але не відшкодувала понесені ним, позивачем, витрати які складаються з перелічених вище платежів.
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 06 вересня 2019 року, ухваленим в цивільній справі № 655/155/16-ц, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані з виконанням договору доручення, в сумі 54 706 грн.
Рішення суду було звернуто до примусового виконання, в процесі якого боржник ОСОБА_3 сплатила стягувачу ОСОБА_1 заборгованість в сумі 54706 грн. з наступною періодичністю: 28 грудня 2019 року - 4650 грн., 21 січня 2020 року - 4500 грн., 13 лютого 2020 року - 4600 грн., 23 березня 2020 року - 2300 грн., 17 квітня 2020 року - 2300 грн., 19 травня 2020 року - 1500 грн., 17 червня 2020 року - 34856 грн.
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 відшкодувала витрати, пов'язані з виконанням договору доручення, з порушенням строків виконання таких обов'язків, ОСОБА_1 , відповідно до положень ст.625 ЦК України, просив суд стягнути з відповідачки на свою користь втрати від інфляції та три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 38 227,29 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.
Рішенням Горностаївського районного суду Херсонської області від 28 січня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 втрати від інфляції за порушення виконання грошового зобов'язання по відшкодуванню витрат, пов'язаних з виконанням договору доручення, в сумі 1 618,98 грн., три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 1 076,33 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 59,28 грн., всього: 2 754,59 грн.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в частині стягнення втрат від інфляції та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 35 531,98 грн., а також витрат по сплаті судового збору в сумі 781,52 грн - відмовлено.
В апеляційний скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 38 227,29 грн. та судові витрати.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції помилково ототожнив початок відліку строку прострочення виконання зобов?язань з днем винесення судового рішення, оскільки у разі застосування положень ч.2 ст. 520 ЦК України, то початок відліку строку визначається з 12.03.2016 року ( 04.03.2016 р дата пред?явлення вимоги + 7 днів строк виконання зобов?язань передбачений ч.2 ст. 530 ЦК України), а тому розмір сум відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України мав би становити: збитки, завдані інфляцією: 25 504,04 грн та 3% річних: 5 484,19 грн. Таким чином, суд першої інстанції, пославшись у тексті судового рішення на положення ч.2 ст. 520 ЦК України, невірно визначив період нарахування сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення спору, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та винесення нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В письмовому відзиві апеляційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якої діє ОСОБА_4 , доводи апелянта не визнала, рішення суду просить залишити без змін, як постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що за договором про надання споживчого кредиту від 17 вересня 2008 року банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 24 463 долара США, що еквівалентно в національній валюті -в розмірі 118672,46 грн.
16 березня 2015 року між відповідачем ОСОБА_3 (довірителем) та позивачем ОСОБА_1 (повіреним) в усній формі був укладений договір доручення, на підтвердження та виконання якого довіритель видала повіреному довіреність серії НАМ № 434260 на строк до 16 березня 2018 року, якою уповноважила ОСОБА_1 , здійснювати всі необхідні юридично значимі дії в публічному акціонерному товаристві "УкрСиббанк" по всім питанням, що стосуються отриманого нею в цьому банку кредиту за договором про надання споживчого кредиту з усіма додатковими угодами до Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) № 113951863000 від 17 вересня 2008 року з приводу погашення відсотків, кредиту, комісії, пені чи інших платежів згідно кредитного договору (угоди), укладеного між нею та банком, укладати та підписувати угоди про внесення змін чи доповнень до кредитного договору (угоди), до іпотечного договору, яким забезпечується виконання її зобов'язань за вказаним кредитним договором, а в разі необхідності укласти та підписати договір про розірвання цього кредитного договором (угоди), іпотечного договору. У зв'язку з цими повноваженнями довіритель надала повіреному право вносити від її імені на рахунок банку грошові кошти без обмеження при цьому їх розміру для погашення відсотків та частини кредиту згідно з кредитним договором (угоди), розписуватися за неї, одержувати та подавати довідки, заяви або інші документи.
На виконання укладеного договору доручення ОСОБА_1 від імені ОСОБА_3 на рахунок АТ "УкрСиббанк" вніс грошові кошти для погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11395183000 від 17 вересня 2008 року, а саме: квитанцією від 24 березня 2015 року № 58 - 7500 грн., квитанцією від 21 квітня 2015 року № 28 - 7200 грн., квитанцією від 21 травня 2015 року № 42 - 8000 грн., квитанцією від 19 червня 2015 року № 47 - 8000 грн., квитанцією від 31 липня 2015 року № 53 - 8030 грн., квитанцією від 02 вересня 2015 року № 39 - 8003 грн., квитанцією від 02 жовтня 2015 року № 19 - 8003 грн.
04 лютого 2016 року дія довіреності припинена внаслідок її скасування довірителем.
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 06 вересня 2019 року, ухваленим в цивільній справі № 655/155/16-ц, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з виконанням договору доручення, в сумі 54706 грн. Рішення суду набрало законної сили та було звернуто до примусового виконання.
З листа Горностаївського РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 22 червня 2020 року № 143-32/509 вбачається, що на виконання судового рішення в цивільній справі № 655/155/16-ц ОСОБА_3 сплатила ОСОБА_1 заборгованість: 28 грудня 2019 року - 4650 грн., 21 січня 2020 року - 4500 грн., 13 лютого 2020 року - 4600 грн., 23 березня 2020 року - 2300 грн., 17 квітня 2020 року - 2300 грн., 19 травня 2020 року - 1500 грн., 17 червня 2020 року - 34856 грн., всього - 54706 грн.
Зазначені обставини сторони визнають та не оспорюють.
Предметом спору є відшкодування відповідачкою у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційних збитків та трьох процентів річних за неналежне виконання нею грошових зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).
Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть визначатися у рішенні суду.
Оскільки ОСОБА_3 прострочила виконання грошового зобов'язання в сумі 54 706 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявне у позивача право вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
При цьому, таке право виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Враховуючи, що положеннями ст.ст. 1000,1003,1007,1008,1009 ЦК України, на підставі яких у відповідачки виникло грошове зобов'язання, не визначено строк, протягом якого довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, і такий строк не визначений сторонами в договорі доручення, колегія суддів вважає, що суд правильно зазначив про те, що відповідно до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України строк виконання ОСОБА_3 обов'язку відшкодувати витрати, пов'язані з виконанням повіреним договору доручення, визначається з дня, наступного після ухвалення Каховським міськрайонним судом Херсонської області рішення від 06 вересня 2019 року в цивільній справі № 655/155/16-ц та тривав до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Отже, посилання позивача на наявне у нього право на стягнення коштів на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України з моменту виконання ним доручення є безпідставними та необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про те, що початок відліку строку виконання прострочення грошового зобов'язання мав би визначатися з 12.03.2016 року ( 04.03.2016 р. - дата пред'явлення вимоги + 7 днів -строк виконання зобов'язання передбачений ч.2 ст.530 ЦК України), колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ОСОБА_1 до пред'явлення позову в цій справі не звертався до відповідачки з вимогою щодо сплати інфляційних витрат та 3 % річних та не надав суду належних доказів про те, що ОСОБА_3 була належним чином повідомлена про необхідність відшкодування витрат повіреного та не переконався в отриманні відповідачем цієї вимоги.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367,374,375 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , в оскарженій частині залишити без задоволення, а рішення Горностаївського районного суду Херсонської області від 28 січня 2021 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.Г.Чорна
Судді: Л.В.Пузанова
І.В.Склярська
Повний текст постанови складено 21 травня 2021 року
Суддя Т.Г. Чорна