Єдиний унікальний номер справи: 648/4112/14-к Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Номер провадження: 11-кп/819/471/21 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: справи в порядку виконання судових рішень
у кримінальних провадженнях
20 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3
ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участі прокурора: ОСОБА_6
засудженого: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 02 березня 2021 року, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Загорянівка, Білозерського району, Херсонської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 26 грудня 2014 року за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, -
Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 02 березня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд зазначив, що ОСОБА_7 не довів свого виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці, а лише намагається це зробити.
Суд вказав, що відсутність діючих стягнень не доводить виправлення засудженого, факт відбуття певної частини строку призначеного покарання є лише передумовою, а не безумовною (визначальною) підставою для звільнення засудженого від подальшого відбування покарання. Визнання вини та щире каяття є тими обставинами, що приймаються до уваги судом при визначені виду та міри покарання, але не є тими чинниками, що підлягають врахуванню при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення засудженого.
Крім того судом враховано було і те, що засуджений за період з листопада 2015 року по листопад 2020 року не працював, знаходився на повному державному забезпеченні, а його участь у роботах по благоустрою установи та дотримання ним правил трудового розпорядку є обов'язком засудженого, що не може бути показником його сумлінної поведінки та ставлення до праці.
Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить ухвалу скасувати.
Вказує, що протягом відбування покарання режиму утримання не порушував. Має 16 заохочень за виконання покладених обов'язків, а також додержання правил поведінки.
До праці ставиться відмінно, позитивно характеризується, а тому є підстави для його умовно-дострокового звільнення.
Вважає, що довів своє виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці.
Позиції учасників судового провадження, висловлені в ході апеляційного розгляду.
Засуджений ОСОБА_7 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційних вимог засудженого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Мотиви суду.
Відповідно до ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою й ставленням до праці довів своє виправлення.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й на даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Відповідно до ст. 6 КВК України - виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 засуджений вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 26 грудня 2014 року за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України до 07 років 06 місяців позбавлення волі з конфіскацією частини належного йому майна.
Початок строку відбування покарання обраховано з 09.10.2015 року, кінець строку 09.04.2023 року.
Зі змісту характеристики на засудженого ОСОБА_7 видно, що останній з представниками адміністрації установи тактовний та ввічливий, у виробничій зоні установи не працевлаштований, приймає активну участь у роботі з благоустрою відділення та адміністративних будівель житлової зони.
За період відбування покарання до засудженого 16 разів застосовувалися заходи заохочення. Стягнення не накладалися.
У жовтні 2020 року установою виконання покарання, ОСОБА_7 відмовлено у зверненні до суду із клопотанням про умовно-дострокове звільнення, як такому, що не довів свого виправлення.
ОСОБА_7 відбуває покарання за скоєння тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, що вказує на підвищену суспільну небезпеку особи засудженого.
Матеріали кримінального провадження не містять інформації на підтвердження факту працевлаштування ОСОБА_7 протягом усього строку відбування покарання.
При цьому відсутні відомості про те, що працевлаштування неможливе через відсутність виробничої можливості.
Отже є недоведеним сумлінне ставлення засудженого до праці.
Зі змісту довідки начальника відділу ФЗ та БО від 06.01.2021 року видно, що ОСОБА_7 за час відбування покарання в ДУ «Дар'ївська виправна колонія №10» за період з листопада 2015 року по листопад 2020 року не працював і заробітна плата не нараховувалась, знаходився на повному державному забезпеченні.
Проаналізувавши дані про поведінку засудженого за весь час відбування покарання, а також дані, що характеризують особу засудженого в цілому, та відомості про тяжкість вчиненого ним злочину, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_7 .
На переконання колегії суддів, процес виправлення засудженого не досяг тієї стадії, на якій відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі перестає бути доцільним.
Посилання апелянта на відбуття засудженим певної частини строку відбутого покарання, призначеного вироком суду, як на підставу для умовно-дострокового звільнення є неприйнятними.
Факт відбуття певної частини строку призначеного покарання не є безумовною підставою для звільнення засудженого від подальшого відбування покарання.
Відсутність у засудженого дисциплінарних стягнень не можна визнати тим чинником, який беззаперечно доводить його виправлення.
Дотримання умов режиму відбування покарання є мірою необхідної поведінки, обов'язком особи, засудженої до відбування покарання у виді позбавлення волі.
Наявність заохочень у засудженого, відбуття ним визначеної частини строку покарання, дотримання умов режиму відбування покарання не можуть бути визнані достатніми підставами для застосування ст. 81 КК, оскільки ці відомості, як вже було зазначено, підлягають врахуванню у сукупності з відомостями про тяжкість вчиненого засудженим злочину, його суспільною небезпечністю та репутацією особи засудженого в цілому за весь час відбування покарання.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно застосував положення ст. 81 КК України, належним чином мотивував своє рішення і доводи апеляційної скарги засудженого висновків суду першої інстанції не спростовують.
Підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали не встановлено.
Керуючись ст. 404, 407, 419, 376 ч. 2 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Залишити без змін ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 02 березня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: (три підписи)
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4