Справа №585/1160/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/276/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - домашній арешт
Іменем України
21 травня 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми заяву судді ОСОБА_6 про самовідвід у кримінальному провадженні № 585/1160/21 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.04.2021, якою до підозрюваного ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту,
установила:
У провадженні Сумського апеляційного суду знаходиться кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.04.2021, якою до підозрюваного ОСОБА_10 застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту.
До початку апеляційного розгляду суддею апеляційного суду ОСОБА_2 (суддя-доповідач) заявлено самовідвід, який обґрунтований тим, що батько підозрюваного ОСОБА_10 є знайомим цього судді, що може викликати сумніви чи побоювання у сторін кримінального провадження (стороннього спостерігача) стосовно упередженості судді.
Вислухавши пояснення судді ОСОБА_2 , перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши підстави для самовідводу, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заяву цього судді про самовідвід з таких підстав.
Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом, а суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1-2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). Одними із завдань кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Відповідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства, а згідно ч. 1 ст. 7 цього Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону, що також закріплено і в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, а згідно п. 81 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 «Салов проти України» (Salov v. Ukraine), заява № 65518/01) «неупередженість» у сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу».
Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів також викладені у рішеннях ЄСПЛ (зокрема, справа «Мироненко та Мартиненко проти України» (Mironenko and Martenko v. Ukraine), заява № 4785/02, 10.12.2009, п. 66, 69, 70), згідно яких наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за допомогою об'єктивного та суб'єктивного критеріїв. У кожній окремій справі необхідно визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об'єктивний критерій, необхідно з'ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді. У справі «Білуха проти України» (рішення від 09.11.2006, заява № 33949/02) ЄСПЛ констатував, що «наявність безсторонності відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49). При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною» (п. 52).
Згідно Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006, неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків, а у п. 2.5 цих принципів визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. При цьому підлягає задоволенню відвід судді від участі в розгляді справи, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням РСУ від 04.02.2016 № 1, роз'яснено, що суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється у ефективному відправленні судочинства і виступає мірою реалізації завдань справедливого суду (ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22.02.2013). При цьому, здійснюючи розгляд справ ЄСПЛ констатував, що «…сумнів є легітимним, навіть якщо він не призводить до суттєвих наслідків; сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що в розумної людини, на її погляд, вони викликають побоювання стосовно упередженості суду, що має підґрунтя на певних обставинах» (рішення ЄСПЛ від 26.09.2019 у справі «Іліє проти Румунії» (Ilie v. Romania), заява № 26220/10), тому суд може бути справедливим, але породжувати легітимні сумніви щодо своєї безсторонності.
Аналізуючи зазначені вимоги закону, колегія суддів приходить до переконання, що головною метою відводу/самовідводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти можливій упередженості судді (суддів) під час розгляду конкретної справи, запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (суддів), оскільки кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом (ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод). При цьому «незалежність судів є прерогативою (привілеєм), що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано» (Висновок № 1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів).
Оскільки суддя ОСОБА_2 знайомий із батьком підозрюваного ОСОБА_10 , то дійсно цей факт може викликати як у сторін кримінального провадження, так і у суспільства в цілому (розумного спостерігача) сумніви та побоювання стосовно неупередженості судді і породити легітимні сумніви щодо його безсторонності за вказаної обставини.
Таким чином, виходячи з мотивів заявленого самовідводу, будь-який сценарій вирішення порушених в апеляційній скарзі питань, цим суддею, буде викликати у сторін кримінального провадження (стороннього спостерігача) сумніви в неупередженості суду, внаслідок чого буде порушено право учасників судового провадження очікувати від держави справедливий суд.
З огляду на викладене, обставина, яка вказана суддею ОСОБА_2 згідно приписів п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, є такою, що об'єктивно виключає його участь в апеляційному розгляді кримінального провадження, дотримуючись права осіб, які приймають участь в кримінальному провадженні та оскаржують судове рішення, на справедливий суд.
Застосовуючи чинне національне законодавство України, усталену судову практику ЄСПЛ щодо тлумачення понять «незалежний», «безсторонній» та щодо визначення суб'єктивного і об'єктивного критеріїв неупередженості (безсторонності) суду, з метою виключення будь-яких можливих сумнівів у стороннього спостерігача (сторін судового провадження) в об'єктивності та неупередженості судді апеляційного суду, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заявлений самовідвід.
Керуючись ст. 75, 80, 81, 405 КПК України, -
постановила:
Заяву судді Сумського апеляційного суду ОСОБА_6 про самовідвід задовольнити, а матеріали кримінального провадження передати для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4