20 травня 2021 року м.Суми
Справа №583/760/21
Номер провадження 22-ц/816/704/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
стягувач - Управління соціального захисту населення Охтирської районної державної адміністації,
боржник - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2021 року, постановлену у складі судді Ільченко В.М., у приміщенні Охтирського міськрайонного суду Сумської області, повний текст ухвали складено 11 березня 2021 року,
26 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням судового рішення, в якій просить: визнати незаконною та скасувати постанову Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) ( далі - Охтирський МВ ДВС ПН-СХ МРУМЮ (м. Суми)) ОСОБА_2 , яка затверджена начальником відділу - Богомолом Сергієм Миколайовичем від 24 лютого 2021 року про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № 64635562, а саме на рахунку НОМЕР_1 по карті НОМЕР_2 , відкритого нею в АТ КБ «ПриватБанк»; визнати дії АТ КБ «ПриватБанк» по виконанню постанови Охтирського МВ ДВС ПН-СХ МРУМЮ (м. Суми) про арешт коштів боржника від 24 лютого 2021 року незаконними; зобов'язати начальника Охтирського МВ ДВС ПН-СХ МРУМЮ (м. Суми) Богомола С.М. скасувати постанову державного виконавця Матосової І.Ю. про арешт грошових коштів боржника в межах виконавчого провадження № 64635562, а саме на рахунку НОМЕР_1 по карті НОМЕР_2 , відкритого нею в АТ КБ «ПриватБанк» для отримання заробітної плати; зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» звільнити з-під арешту грошові кошти, які знаходяться на картковому рахунку НОМЕР_1 по карті НОМЕР_2 , відкритого нею в АТ КБ «ПриватБанк» для отримання заробітної плати, шляхом повернення постанови про арешт грошових коштів від 24 лютого 20221 року ( ВП № 64635562) без виконання; зобов'язати державного виконавця Матосову І.Ю. провести виконавчі дії по виконавчому провадженню № 64635562 відповідно до ст.ст. 68-70 Закону України «Про виконавче провадження».
Свої вимоги обґрунтовує тим, що на виконанні в Охтирському МВ ДВС ПН-СХ МРУМЮ (м. Суми) перебуває виконавчий лист по справі № 583/3761/20 від 01 лютого 2021 року, виданий Охтирським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з неї на користь Управління соціального захисту населення Охтирської районної державної адміністрації надміру виплачених коштів у вигляді соціальної допомоги одиноким матерям у розмірі 18 912 грн 42 коп. та судового збору у розмірі 2102 грн 42 коп.
25 лютого 2021 року вона дізналася, що на її заробітну плату накладено арешт, у зв'язку з чим вона не отримала заробітну плату. При зверненні до Охтирського відділення Сумської філії АТ КБ «ПриватБанк» їй видали довідку, що дійсно постановою державного виконавця Матосової І.Ю. накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунку НОМЕР_1 по карті НОМЕР_2 , відкритого нею в АТ КБ «ПриватБанк» для отримання заробітної плати.
Вважає дії державного виконавця Матосової І.Ю. при винесенні постанови про арешт грошових коштів, начальника відділу ДВС Богомола С.М. при затвердженні цієї постанови, та АТ КБ «ПриватБанк» при прийнятті такої постанови до виконання, незаконними, оскільки вона не є приватним підприємцем. Такі дії призвели до порушення її конституційного права та позбавили її сім'ю права на існування та забезпечення життєдіяльності, так як вона не має змоги отримати заробітну плату.
Посилаючись на вказані обставини, просить скаргу задовольнити.
Охтирський міськрайонний суд Сумської області ухвалою від 10 березня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовив.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та задовольнити її скаргу.
У доводах апеляційної скарги зазначає, що рахунки для виплати заробітної плати, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а відокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19, від 29 січня 2020 року у справі № 820/5422/17, від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19.
Наголошує на тому, що картковий рахунок № НОМЕР_1 по карті НОМЕР_2 , відкритий нею в АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до зарплатного проекту саме для отримання заробітної плати.
У відзиві на апеляційну скаргу Охтирський міськрайонний відділ ДВС Півнично-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду залишити без змін. Посилається на те, що дії державного виконавця по накладенню арешту на кошти боржника відповідають Закону України «Про виконавче провадження».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3 , яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що на виконанні в Охтирському МВ ДВС ПН-СХ МРУМЮ (м. Суми) перебуває виконавчий лист № 583/3761/20 від 01 лютого 2021 року, виданий Охтирським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Охтирської районної державної адміністрації надміру виплачених коштів у виді соціальної допомоги на дітей одиноким матерям в розмірі 18 912 грн 42 коп. та судових витрат у вигляд судового збору в розмірі 2102 грн 42 коп. (ВП № 64635562). Вказане виконавче провадження відкрито 24 лютого 2021 року (а. с. 6).
24 лютого 2021 року старший державний виконавець Охтирського МВ ДВС ПН-СХ МРУМЮ (м. Суми) Матосова І.Ю. винесла постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім рахунків, які мають спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 . Вказана постанова була затверджена начальником Охтирського МВ ДВС ПН-СХ МРУМЮ (м. Суми) Богомолом С.М. (а. с. 5).
Згідно довідки Охтирського відділення № 1 Сумської філії АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 дійсно отримує заробітну плату по картці НОМЕР_2 , на даний момент на кошти, які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 накладено арешт, зарахування заробітної плати було 07 грудня 2020 року в сумі 2108 грн 33 коп., зарахування заробітної плати 22 грудня 2020 року в сумі 2035 грн 64 коп., зарахування заробітної плати 06 січня 2021 в сумі 1989 грн 36 коп., зарахування заробітної плати 22 січня 2021 року в сумі 2576 грн 00 коп., зарахування заробітної плати 05 лютого 2021 року в сумі 2254 грн 00 коп. та зарахування заробітної плати 22 лютого 2021 року в сумі 2898 грн 00 коп. (а.с. 11).
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Рахунок № НОМЕР_1 не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус та набули статусу вкладу. В свою чергу арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання нею заробітної плати, за її бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний нею рахунок, а тому твердження скаржниці, що накладення арешту на грошові кошти порушує її право на отримання заробітної плати, є необґрунтованим. Відтак судом не було встановлено порушень прав ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, що ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року.
При цьому, судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльністю державного виконавця регламентовано розділом VII ЦПК України.
Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені права та обов'язки державного виконавця.
Зокрема, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Як убачається із матеріалів справи, постанова про арешт коштів боржника прийнята державним виконавцем на підставі ст.56 розділу VII Закону України «Про виконавче провадження», що є окремо визначеним заходом примусового виконання рішень.
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч.ч.1-2 ст.56 Закону).
Дія наведеної норми обмежується забороною, передбаченою ч. 2 ст. 48 цього Закону. Зокрема, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Отже, наведені норми Закону не містять заборони накладення арешту на кошти, що знаходяться на поточному рахунку боржника, на який зараховується заробітна плата боржника. Наявність особливого статусу рахунку, накладення арешту та/або звернення стягнення на який заборонено законом, підлягає доведенню належними та допустимими доказами.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» наклав арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім рахунків, які мають спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Аналіз норм матеріального права дає підстави зробити висновок, що державний виконавець виконував свої обов'язки відповідно до закону та в межах своїх повноважень.
Підпунктом 6 пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, визначено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.
Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.
Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.
Велика Палата Верховного Суду від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не відступала.
Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 отримує заробітну плату по картці НОМЕР_2 . Платіжна картка - це платіжний засіб, який є особливим видом банківських розрахункових документів і призначений для оплати покупок товарів чи послуг, оплати інших зобов'язань та отримання готівки з банківських рахунків. Як правило, платіжна картка пов'язана з рахунком, що належить держателю картки.
Судом не встановлено, а боржником не доведено, що поточний рахунок НОМЕР_1 , з яким пов'язана вказана картка НОМЕР_2 , відносяться до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на які заборонено. Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (заробітної плати), та набули статусу вкладу.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати, є рахунками зі спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається та посилання на висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19, від 29 січня 2020 року у справі № 820/5422/17, від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, слід зазначити що правовідносини у наведених скаржницею справах стосуються накладення арешту на рахунки юридичної особи роботодавця-боржника, з яких здійснюється виплата заробітної плати працівникам та сплата податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, а у даній справі правовідносини стосуються питання накладення арешту на рахунок фізичної особи - боржника, призначений для отримання особистих коштів, зокрема, і заробітної плати.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання нею заробітної плати, за її бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний нею рахунок (адресу), а тому твердження заявниці, що накладення арешту на грошові кошти порушує її право на отримання заробітної плати, є необґрунтованими.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які давали б підстави для скасування постановленої ухвали суду. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2021 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 травня 2021 року.
Головуючий : Т.А. Левченко
Судді: В.І. Криворотенко
С.С. Ткачук