Номер провадження: 33/813/668/21
Номер справи місцевого суду: 521/877/21
Головуючий у першій інстанції Мирончук Н.В.
Доповідач Комлева О. С.
18.05.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді - Комлевої О.С.
за участю:
секретаря судового засідання - Воронової Є.Р.
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2021 року,-
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2021 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, шо становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 гривні.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
На вказану постанову суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження у даній справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 вказав, що суд першої інстанції порушив право на захист ОСОБА_1 , а саме здійснював перешкоди для ознайомлення з матеріалами справи, а також судом неповно з'ясовано усі істотні обставини справи та порушено право ОСОБА_1 на захист, а саме у судовому засіданні під час дослідження доказів, до матеріалів справи було додано: додаткові письмові пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та письмові пояснення поліцейських ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Однак, суд, не задовольнив клопотання захисника Єгорова О.А. про ознайомлення з матеріалами справи та виніс судове рішення без надання права надати пояснення відносно додатково наданих доказів чим порушив право на захист та вказує на упередженість суду.
Також, апелянт зазначив, що поліцією порушено порядок відібрання пояснень свідків, а також порядок огляду на стан сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 був незгодний з результатами огляду на місці, однак працівники поліції не запропонували йому пройти такий огляд у медичному закладі. Крім того, на відеозаписі з місця події не зафіксовано наявність ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 .
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9.а ПДР України встановлено заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 062494 від 14 січня 2021 року, водій ОСОБА_1 , 14 січня 2021 року, о 03 годині 15 хвилин, по Овідіопольській дорозі, керував автомобілем ВАЗ 21051 д.н. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу ALCOTEST 6810 в присутності двох свідків.
Своїми діями ОСОБА_1 , порушив п.2.9. «А» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306.
Вина ОСОБА_1 , у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена під час судового розгляду справи судом першої інстанції та в ході апеляційного перегляду справи і підтверджується наступними доказами:
- протокол про адміністративне правопорушення, серії ДПР18 № 062494, від 14 січня 2021 року (а. с. 2);
- пояснення свідків від 14 січня 2021 року (а. с. 7 - 8);
- чек приладу Alcotest Drager 6810, від 14.01.2021 року (а. с. 4);
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 14 січня 2021 року (а. с. 5 - 6);
- відеозаписи з місця події датовані 14 січня 2021 року (а. с. 9).
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів в своїй сукупності, поза розумним сумнівом дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 , встановленою постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2021 року та порушення ним вимог п. 2.9а ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив право на захист ОСОБА_1 , а саме здійснював перешкоди для ознайомлення з матеріалами справи, суд апеляційної скарги вважає необґрунтованими з тих підстав, що справа надійшла до Малиновського районного суду м. Одеси 21 січня 2021 року, слухання справи в судовому засіданні призначалося шість разів, суд неодноразово задовольняв клопотання ОСОБА_1 та його адвоката про відкладення слухання справи, проте зважаючи на встановлений законодавцем скорочений строк розгляду справ про притягнення особи до адміністративної відповідальності, до дня винесення постанови, а саме 06 квітня 2021 року ОСОБА_1 була надана можливість використати всі засоби захисту своїх прав та інтересів.
Доводи апеляційної скарги про те, що «Drager Alcotest 6810» не проходив належне технічне обслуговування кожні 6 місяців, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не знайшли свого підтвердження за таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту, тобто законом не встановлено вимог до засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації.
Таким чином, газоаналізатори (алкотестери), що вже перебувають в експлуатації, в тому числі і прилад «Drager Alcotest 6810» можуть надалі експлуатуватись за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту.
Відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» інтервал технічного обслуговування приладів вимірювачів вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається, становить один рік.
Як вбачається з відповіді Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області від 12 березня 2021 № 5519/41/13/13/03-21 останнє калібрування газоаналізатора «Alcotest 6810» № ARCD-0550 було здійснене 09 жовтня 2020, в той час як огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився працівниками поліції 14 січня 2021 тобто в межах дванадцяти місячного строку.
З урахуванням вищевказаної норми права, апеляційний суд вважає, що матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду, щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, а саме, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Інших правових доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для її скасування або зміни, апелянтом не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.
У відповідності до ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева