20 травня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому в межах кримінального провадження №12020150030003389 апеляційну скаргу з доповненнями до неї, обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 травня 2021 року, стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, з повною загально - середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України
-якою продовжено ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів до 4 липня 2021 року включно.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_6
обвинувачений ОСОБА_5
захисник ОСОБА_7
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений просить ухвалу суду скасувати. Задовольнити клопотання його захисника та змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання чи нічного домашнього арешту.
Короткий зміст ухвали.
Ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задоволено. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утримання в ДУ «Миколаївській слідчий ізолятор» на 60 днів - до 04.07.2021 включно.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений зауважує, що діяв виключно з метою захисту громадянки ОСОБА_9 , якій погрожував потерпілий. Вважає, що відсутні ризики, які вказані в клопотанні прокурора. Пояснює, що не має на меті ухилятися від органів досудового розслідування чи суду. Вказує, що має постійне місце мешкання, працює не офіційно, не бажав та не бажає завдавати шкоду життю чи здоров'ю потерпілому. Просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який у вигляді особистого зобов'язання чи нічного домашнього арешту.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
В провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебуває обвинувальний акт за № №12020150030003389 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що судовий розгляд тільки розпочато, здобуті під час досудового розслідування докази є переконливими для того, щоб стверджувати, що саме ОСОБА_5 вчинив дане тяжке кримінальне правопорушення, санкція якого передбачає покарання від 5 до 8 років позбавлення волі та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.05.2021 року задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів до 04.07.2021 включно. Задовольняючи клопотання прокурора, суд дійшов до висновку, що заявлені ризики не зменшились та продовжують існувати, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до матеріалів судового провадження в провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебуває обвинувальний акт за № 12020150030003389 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд, пославшись на відомості що характеризують особу обвинуваченого, обставини вчинення та тяжкість інкримінованого йому злочину, прийшов до висновку, що заявлені раніше ризики не зменшилися, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, відносить до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Судове провадження на даний час триває.
Крім того, ОСОБА_5 не був офіційно працевлаштований, не мав стабільного джерела доходу, не одружений, дітей на утриманні немає, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків за місцем проживання, раніше судимий за вчинення злочинів проти життя, здоров'я, статевої свободи та недоторканості, 13.11.2020р. звільнився з місць позбавлення волі, а вже через місяць знову вчинив тяжкий злочин, тобто є особою схильною до вчинення злочинів. Твердження ОСОБА_5 в доповненнях до апеляційної скарги, про намір на працевлаштування, не дає гарантії на те, що цей фактор в подальшому буде стримувати його від порушення закону.
Наведені обставини підтверджують ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки усвідомлює можливість призначеного йому покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину. Крім того, ОСОБА_5 , як засіб вчинення злочину, застосував ніж, місце знаходження його на даний час не встановлено, не дивлячись на те, що він нібито вказав місце куди викинув ніж про що зауважував в доповненнях до апеляційної скарги, разом з тим це підтверджує наявність ризику того, що перебуваючи на свободі обвинувачений може знищити, сховати або спотворити вищевказаний речовий доказ. Відомі обвинуваченому й анкетні дані учасників кримінального провадження, що дає останньому зустрітися із вказаними особами поза межами кримінального процесуального судочинства та впливати на них психологічно, змушуючи їх змінити покази. При цьому, ОСОБА_5 не довів свій злочинний умисел до кінця, у зв'язку з чим перебуваючи на свободі, матиме можливість завершити вказаний злочин.
Вищенаведені підстави підтверджують наявність ризиків, передбачених, п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому висновок суду першої інстанції про наявність зазначених ризиків є вірним.
Також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Враховуючи наведене, є безпідставними доводи апелянта в частині необґрунтованості висновків суду першої інстанції про наявність достатніх підстав вважати що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
З урахуванням тяжкості злочину та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 дії запобіжного у вигляді тримання під вартою для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу, про що просить апелянт, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце проживання, посередньо характеризується, та вчинив, на його погляд, злочин виключно за для захисту потерпілої, з огляду на характер, обставини та велику суспільну небезпечність кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, не зменшують встановлених ризиків та не є визначальними аргументами, які б давали можливість обрати обвинуваченому запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Беручи до уваги доведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, про що просить апелянт.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 .
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу з доповненнями до неї обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 травня 2021 року, якою продовжено ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів до 4 липня 2021 року включно - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: