21.05.21
22-ц/812/1057/21
Справа №473/1163/21
Провадження № 22-ц/812/1057/21
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
21 травня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю
«Миколаївська електропостачальна компанія»
на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 квітня 2021 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Вуївим О.В., дата складення повного тексту не зазначена, за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за спожиту електричну енергію,-
У квітні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (далі - ТОВ «МЕК») звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за спожиту електричну енергію.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 квітня 2021 року у задоволенні вищезазначеної заяви відмовлено.
Мотивуючи відмову у видачі судового наказу, суд першої інстанції зазначав, про ненадання заявником доказів, що підтверджують наявність у споживача заборгованості, про стягнення якої він просить, за період з 01 січня по 01 березня 2021 року.
В апеляційній скарзі ТОВ «МЕК» вказує, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зокрема вказували, що суд першої інстанції, досліджуючи розрахунок, наданий на підтвердження наявної заборгованості невірно вказав період заборгованості, з якого така виникла, тому і дійшов передчасного висновку про її відсутність.
Крім того, ТОВ «МЕК» зазначає про особливості наказного провадження, які не надають суду повноважень розглядати обґрунтованість заявлених вимог по суті.
Тому, заявник просив ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 квітня 2021 року скасувати, а справу за заявою про видачу судового наказу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу (п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження (ч. 2 ст. 19 ЦПК України).
Так, за положеннями ч.3 ст.19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно зі ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до положень ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, серед іншого, якщо: заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до положень ч.ч. 1-3 ст.163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. До заяви про видачу судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
При цьому, як передбачено вимогами ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; із поданої заяви.
Звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу ТОВ «МЕК» вказували, що відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №312 в редакції від 14 березня 2018 року (що діяла на момент укладання договору), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії.
Заявник вказував, що враховуючи положення статей 633,634, 641 та 642 ЦК України укладення договору про постачання електричної енергії між постачальником та побутовим споживачем відбувається шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та Постачальника та не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Тому до заяви про видачу судового наказу додана копія типового договору про постачання електроенергії.
Також, ТОВ «МЕК» вказували, що ОСОБА_1 є споживачами послуг з електричної енергії за місцем свого проживання.
До заяви про видачу судового наказу заявником надано: копію особової картки боржника, довідку про використану та не сплачену електричну енергію, копію витягу з особового рахунку боржника, копію типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, копію комерційної пропозиції, копію витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ та копію витягу із Статуту щодо заявника.
Так, зокрема з долученого до заяви копії особового рахунку № НОМЕР_1 відкритого на ім'я ОСОБА_1 , за адресою вул. Сокольська 92/А, м. Вознесенськ, в якій відображено дані про, зокрема, фактичне споживання електроенергії.
Отже заявник надав інші письмові докази, що підтверджують фактичне надання та отримання послуг з електропостачання, а також розрахунок заборгованості.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по оплаті за спожиту електричну енергію за період з 01 січня 2021 року по 01 березня 2021 року в розмірі 3 165,12 грн., проте до своєї заяви в підтвердження розміру боргу додає витяг з особового рахунку споживача за період з 01 січня 2021 року по 01 березня 2021 року, згідно якого розмір заборгованості за вказаний період становить 1 827,37 грн. (з урахуванням проплати частини заборгованості у січні 2021 року) та довідку про спожиту та оплачену послугу електропостачання за період з 01 січня 2021 року по 01 березня 2021 року, згідно якої розмір заборгованості за вказаний період становить 3 165,12 грн. (не зарахувавши проплату частини заборгованості в січні 2021 року у розмірі 1337,75 грн.)
Таким чином, заявником не надано доказів, що підтверджують наявність у споживача заборгованості, про стягнення якої просить заявник за вказаний період з 01 січня 2021 року по 01 березня 2021 року.
Разом з тим, вказаний висновок суду першої інстанції є помилковим з огляду на наступні обставини.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Подана заява ТОВ «МЕК» свідчить про виникнення (порушення) права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
В свою чергу, зміст судового наказу передбачено ст. 168 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 року), згідно пункту 7 якої у судовому наказі зазначаються, зокрема, повідомлення про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Тобто, суд не вправі розглядати обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (оцінювати правильність та обґрунтованість розрахунків).
Натомість у подальшому, після видачі судового наказу, боржник у заяві про скасування судового наказу може зазначити про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача (п. 5 ч.2 ст. 170, ч. 3 ст. 171 ЦПК України), що є передбаченою підставою для скасування судового наказу.
Враховуючи наведене, розгляд судом обґрунтованості заявлених стягувачем вимог по суті, виходить за межі вимог, які повинні перевірятись судом на цій стадії.
Суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув та постановив помилкову увалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до п. 4 ч.1ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки розподіл судових витрат між сторонами вирішується судом за результатами розгляду заяви по суті заявлених вимог. Наразі розглянуто процесуальне питання. Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості стягнути судові витрати з боржника на користь заявника, оскільки не вирішено спір по суті заявлених вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 371, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» задовольнити.
Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 квітня 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 21 травня 2021 року.