19.05.21
22-ц/812/927/21
Єдиний унікальний номер судової справи: 477/2226/20
Провадження № 22-ц/812/927/21 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.
19 травня 2021 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого - Крамаренко Т.В.,
суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,
із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,
за участю: заявниці - ОСОБА_1 її представника - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Киричуком Володимиром Васильовичем
на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24 березня 2021 року, ухваленого під головуванням судді - Семенової Л.М. в приміщенні того ж суду о 17-16 год. по справі за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи - Управління соціального захисту населення Вітовської районної державної адміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила встановити факт її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з 20 квітня 2018 року до 04 жовтня 2018 року.
Заявниця зазначала, що вона перебувала з ОСОБА_3 у шлюбі, який рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області розірвано 20 квітня 2018 року, однак і після розірвання шлюбу продовжили проживати однією сім'єю у АДРЕСА_1 до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , вели спільне господарство, піклувались про сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв'язку з неможливістю оформлення статусу члена сім'ї померлого ветерана війни для отримання відповідних пільг після смерті ОСОБА_3 заявниця звернулася до суду із цією заявою та просила про її задоволення.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24 березня 2021 року у задоволені заяви відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що в ході розгляду справи заявницею не доведено обставини проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 після розірвання шлюбу і до його смерті, ведення спільного господарства, наявності спільних витрат для потреб сім'ї, взаємних прав та обов'язків, тобто проживання однією сім'єю. Крім того, встановлення факту проживання однією сім'єю заявниці та загиблого ОСОБА_5 , який був учасником бойових дій не тягне за собою правових наслідків у розумінні Закону України «Про статус ветеранів війні гарантії їх соціального захисту» відносно ОСОБА_1 , як члена сім'ї загиблого.
Не погодившись із рішенням суду представник заявниці - адвокат Киричук В.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлену вимогу в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що до суду було надано достатньо доказів та в процесі судового розгляду свідками та заявником обґрунтовано доведено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю - доповідача, заявницю та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
В силу положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає.
Відповідно до частини першої статті 3, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на заявника обов'язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на заявника покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з 20 квітня 2018 року до 04 жовтня 2018 року, заявниця зазначала, що встановлення даного факту їй потрібно для отримання пільг як члена сім'ї загиблого військовослужбовця.
Так, з матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 21 листопада 2015 року, який рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 20 квітня 2018 року розірвано (а.с.8).
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 25 грудня 2015 року та листа Управління соціального захисту населення Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області від 22 березня 2021 року №03-14/223 ОСОБА_3 перебував на обліку в Управлінні соціального захисту населення та охорони здоров'я Голопристанської районної державної адміністрації в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як учасник бойових дій та відповідно до ст. Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» користувався пільгами відповідно до чинного законодавства (а.с.11,59).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с.10).
Витягом з протоколу №297 від 18 серпня 2020 року засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень контузій травм, каліцтв, встановлено, що травма та причина смерті ОСОБА_3 , 1982 року народження - пов'язані із захистом Батьківщини (а.с.12).
У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: 1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; 2) чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; 3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; 4) встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
З указаного вбачається, що у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, за умови, що діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я (ст. 1 Закону).
Статтею 10 вказаного Закону встановлено осіб, на яких поширюється чинність цього Закону. Так, до членів сім'ї загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні (п.1.ч.1 ст. 10 закону).
Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права й обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно із частиною першою статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
У справі, що переглядається, вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю заявницею висунута з конкретною правовою метою - оформлення статусу члена сім'ї померлого ветерана війни для отримання відповідних пільг після смерті ОСОБА_3 , а саме дружини.
Однак, визначення правового статусу як члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни - дружини шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу не тягне правових наслідків відповідного до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для встановлення факту про який просить заявниця, а відтак обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви.
Посилання в апеляційній скарзі на наявність в справі належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на увагу не заслуговують з огляду на встановлені вище обставини, а крім того, не мають вирішального значення у даній справі.
До того ж, відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Отже, встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрацію шлюбу тягне за собою конкретну правову мету - визначення правового статусу майна, набутого сторонами у період спільного проживання як такого, що є спільним майном сторін, що передбачено законом.
Інші в апеляційній скарзі доводи зводяться до підстав заяви та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Киричуком Володимиром Васильовичем залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Т.В. Крамаренко
Судді: Т.З. Бондаренко
В.І. Темнікова
Повний текст постанови складено 21 травня 2021 року.