Справа № 299/1713/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/560/20 Доповідач: ОСОБА_2
17 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції кримінальне провадження про обвинувачення:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дротинці Виноградівського району Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Дротинці Виноградівського району Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7
та їхнього захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11
та їхнього представника - адвоката ОСОБА_12 ,
за апеляційною скаргою прокурора Виноградівського відділу Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_13 на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 червня 2019 року,
вищезазначеним вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та призначено йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину, виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язано засудженого ОСОБА_6 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та призначено йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язано засудженого ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирішено питання з речовими доказами, цивільним позовом та процесуальними витратами.
ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що він 22 квітня 2018 року близько 21 години 30 хвилин, знаходячись біля кафе «Надія», що на вул. Севлюшській в с. Дротинці, Виноградівського району, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи наслідки, які можуть настати після їх вчинення, грубо порушуючи громадський порядок та встановлені норми суспільної поведінки, виражаючи явну неповагу до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, з хуліганських мотивів, тримаючи в правій руці складний ніж з чорним руків'ям, який заздалегідь приготував для спричинення тілесних ушкоджень, наніс руків'ям ножа один удар неповнолітньому ОСОБА_10 в область голови зверху.
Вказаними діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_10 легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, згідно з висновком експерта №57 від 7 травня 2018 року у вигляді одного садна на шкірних покривах тім'яної ділянки волосистої частини голови дещо зліва. Встановлено заключний клінічний діагноз ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забійна рана волосистої ділянки голови.
Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку, з хуліганських мотивів, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 почали погрожувати ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 фізичною розправою та викрикували в їх сторону різні нецензурні образливі вислови. Після чого, ОСОБА_6 з ножем в руці та ОСОБА_7 почали наздоганяти вказаних осіб з метою спричинення тілесних ушкоджень.
В той час під'їхав автомобіль марки «Audi», сірого кольору, реєстраційний номер Словацької республіки НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_19 , рідної сестри обвинувачених, яка, зупинивши, керований нею транспортний засіб, відкрила багажне відділення автомобіля та передала ОСОБА_6 заздалегідь приготований предмет для нанесення тілесних ушкоджень - дерев'яну биту, а складний ніж з чорним руків'ям ОСОБА_6 особисто передав ОСОБА_7 .
Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_6 , з метою умисного пошкодження транспортного засобу - автомобіля «Audi В4», реєстраційний номер республіки Польща НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_11 і який належить на праві власності громадянину Польщі, діючи умисно, з хуліганських спонукань, тримаючи в руках дерев'яну биту, наніс нею не менше 4 ударів по задній частині кузова автомобіля, внаслідок чого на автомобілі утворились механічні пошкодження.
Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_7 , підтримуючи хуліганські дії ОСОБА_6 , з метою грубого порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальноприйнятими правилами і нормами поведінки в суспільстві, висловлюючись нецензурною лайкою, погрожував складним ножем з чорним руків'ям ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , не реагуючи на зауваження оточуючих осіб щодо припинення їх протиправних дій.
В подальшому, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 сіли у автомобіль марки «Audi», сірого кольору, реєстраційний номер Словацької республіки НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_19 та поїхали у напрямку м. Виноградів.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинено групою осіб, із застосуванням заздалегідь приготовлених предметів для нанесення тілесних ушкоджень.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинено групою осіб, із застосуванням заздалегідь приготовлених предметів для нанесення тілесних ушкоджень.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_10 було спричинено тілесне ушкодження у вигляді одного садна на шкірних покровах тім'яної ділянки волосистої частини голови дещо зліва, яке згідно з висновком експерта № 57 від 7 травня 2018 року кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного терміну розладу здоров'я, а також було спричинено механічні пошкодження автомобіля «Audi В4», реєстраційний номер республіки Польща НОМЕР_2 .
Не погоджуючись з вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 червня 2019 року, прокурор подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, за кваліфікуючою ознакою хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинено групою осіб, із застосуванням заздалегідь приготовлених предметів для нанесення тілесних ушкоджень. Призначити міру покарання ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 296 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі та ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 296 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі.
В обгрунтування апеляційних вимог покликається на те, що судом при ухваленні вироку не враховано, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні зухвалого злочину, який відноситься до категорії тяжких та за який законом передбачено позбавлення волі до семи років, вчинили злочин з застосуванням предметів, які призначені для нанесення тілесних ушкоджень, зокрема ножа та дерев'яної бити, крім того, ОСОБА_7 під час досудового розслідування переховувався від органу досудового розслідування.
Вказує, що обрана ОСОБА_6 та ОСОБА_7 міра покарання є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 50 КК України, є занадто м'якою та не відповідає ступеню тяжкості та особі обвинувачених.
Заслухавши виступ прокурора на підтримання апеляційної скарги, пояснення обвинувачених та їхнього захисника на заперечення доводів апеляційної скарги, позицію потерпілих та їхнього представника, які підтримали апеляційну скаргу сторони обвинувачення, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції в частині встановлених фактичних обставин вчинення злочину, доведеності вини обвинувачених у його вчиненні, правильності кваліфікації їхніх дій учасниками судового провадження не оскаржувалися. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України колегія суддів не вбачає, у зв'язку із чим вирок у зазначеній вище частині не перевірявся.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора з приводу невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з посиланням на м'якість призначеного судом покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними та необґрунтованими.
Так, відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
У ст. 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. За змістом ст. 75 КК України рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність оцінювання представниками судових органів визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.
При цьому наліз положень частини першої ст. 75 КК України дає підстави стверджувати те, що умовами звільнення обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням є: призначення покарання певного виду та розміру в тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років; переконання суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, до якого суд може дійти, врахувавши дані про тяжкість злочину, особу винного та інших обставинах справи, які можуть вплинути на прийняття зазначеного рішення.
На думку колегії суддів, до інших обставин врахування яких передбачається при вирішенні питання про застосування положень ст. 75 КК України необхідно відносити: обставини вчинення злочину, відношення обвинуваченого до злочину та його наслідків, дії обвинуваченого, спрямовані на усунення негативних наслідків злочину, процесуальна та етична поведінка обвинуваченого у ході досудового розслідування та судового провадження, правова позиція потерпілих щодо покарання та можливості звільнення обвинуваченого від його відбування.
З оскаржуваного вироку вбачається, що судом першої інстанції було враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кримінального правопорушення, ставлення обвинувачених до своїх дій, наявності обставин, які пом'якшують покарання та обставини, що обтяжує покарання, дані про особу обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , процесуальну поведінку обвинувачених. На підставі наведеного, суд першої інстанції правильно визначив обвинуваченим розмір покарання в межах санкції ч. 4 ст. 296 КК України та обґрунтовано дійшов висновку про можливість їх виправлення без ізоляції від суспільства шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Таким чином, судом першої інстанції при винесенні вироку дотримано вимог ст.ст. 50, 65 КК України, призначено покарання, що відповідає особі обвинувачених та ступеню тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченими, так і іншими особами.
Будь-яких обмежень щодо застосування до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.
При цьому доводи прокурора в частині того, що судом першої інстанції не взято до уваги ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченим злочину не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, оскільки дана обставина врахована при призначенні покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Аргументи апелянта про те, що обвинувачені спричинену злочином шкоду не відшкодували та у вчиненому не розкаялись колегія суддів до уваги не бере, з огляду на таке.
Верховний Суд у своїй постанові у справі №166/1065/18 від 18 вересня 2019 року звернув увагу на те, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
У суді апеляційної інстанції потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтвердили, що заподіяна їм діями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 шкода відшкодована у повному обсязі. Наведене, на переконання колегії суддів, свідчить про розкаяння обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм правопорушення та спростовує викладені прокурором доводи.
Також колегія суддів враховує позицію потерпілих щодо призначення обвинуваченим виду та розміру покарання, зокрема й застосування щодо них ст. 75 КК України.
Так, потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у суді апеляційної інстанції просили залишити вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 червня 2019 року без змін. Тобто потерпілі підтримують рішення суду першої інстанції, в тому числі й у частині звільнення обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням. Хоча дана обставина і не є визначальною, однак така враховується колегією суддів в сукупності з іншими обставинами справи.
Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 лютого 2019 року у справі №742/584/18.
Крім того, колегія суддів враховує позитивну процесуальну поведінку обвинувачених, які в ході судового та апеляційного розгляду належним чином виконували свої обов'язки щодо явки до суду, будь-яких порушень порядку в судовому засіданні не допускали.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність призначення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 реального відбування покарання не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 червня 2019 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Виноградівського відділу Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_13 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4