Справа № 445/480/21 Головуючий у 1 інстанції: Пилип"як П.В.
Провадження № 33/811/688/21 Доповідач: Галапац І. І.
19 травня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі:
судді Галапаца І.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову судді Золочівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2021 року,
з участю правопорушника - ОСОБА_1 ,
захисника правопорушника - адвоката Буловчака В.І.
цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 грн. (десять тисяч двісті гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк - один рік.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 454,00 грн.
Згідно постанови судді, ОСОБА_1 14 березня 2021 року о 04 год. 08 хв., в м. Золочів, на вул. Бродівській № 2 Львівської області, керував автомобілем марки Mitsubishi carisma, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння з використанням технічного засобу «Драгер» Алкотест - 6810, на місці зупинки та в медичному закладі КНП "Золочівська ЦРЛ" відмовився.
В апеляційній скарзі правопорушник ОСОБА_1 покликається на те, що оскаржувана постанова суду є незаконною та необгрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що працівниками поліції було порушено процедуру огляду на стан сп'яніння, так як працівники поліції не запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а одразу повезли його в лікарню, не роз'яснили його права. Крім того, зазначає, що в матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Також звертає увагу на те, що до нього неможливо застосувати ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки на момент події та складення протоколу чинна ст. 130 КУпАП не передбачала адміністративної відповідальності за відмову осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Просить скасувати дану постанову та закрити провадження у справі.
Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Буловчака В.І. про задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Пунктом 2.5 ПДР покладено на водіїв обов'язок на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відтак, відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі формує собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Такий висновок суду підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 099182 від 14 березня 2021 року, де викладена фабула вчиненого правопорушення; письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 , яка зазначила, що вона є лікарем-терапевтом у КНП «Золочівська ЦРЛ» та о 05 год. 35 хв. працівниками поліції, для встановлення стану алкогольного сп'яніння було доставлено ОСОБА_1 , який відмовився від проходження медичного обстеження; висновком № 25 Золочівської ЦРЛ, щодо результатів медичного огляду від 14.03.2021, в якому вказано, що ОСОБА_1 відмовився від проходження обстеження; компакт-диском із двома відеозаписами, на першому з яких зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції. Із другого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 у приміщенні лікарні відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. та іншими, наявними в матеріалах справи доказами, яким суддя районного суду дав належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.
Підстави, які б давали можливість вважати докази сумнівними та неправдивими, відсутні.
Як зазначено в протоколі, права та обов'язки згідно зі ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ОСОБА_1 були роз'яснені, про що свідчить його підпис у такому.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта щодо порушення проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння, виходячи з наступного.
Так, відповідно до п.2.5 «Правил дорожнього руху», водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров'я.
Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп'яніння містить «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858.
А тому, на переконання апеляційного суду, з наданих суду матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції дотримано вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
При цьому, апеляційним судом враховується також і те, що правопорушник ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував.
Що стосується доводів апелянтів про незаконність кваліфікації дій ОСОБА_1 у зв'язку із скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то такі є безпідставними, виходячи з наступного.
1 липня 2020 року набрав чинності Закон від 22.11.2018 № 2617-VIII, яким запроваджується інститут кримінальних проступків. Зокрема, кримінальним проступком стало і керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння та скасовано адміністративну відповідальність за керування у стані сп'яніння.
Згідно Закону №720-IX від 17 червня 2020 року який набрав чинності 03 липня 2020 року, скасовано кримінальну відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп'яніння шляхом виключення підпункту 171 яким вносились зміни, та одночасно виключено встановлені зміни у ст.130 КУпАП.
Оскільки зазначеним Законом виключено підпункт 171, тому поновлено дію норми Закону, якою встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто за ст.130 КУпАП в останній редакції станом на 07 липня 2016 року.
Адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинено 14 березня 2021 року, отже до вказаних правовідносин підлягає застосуванню закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення, а саме нормативно-правового припису передбаченого ст. 130 КУпАП в редакції 07 липня 2016 року, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу безпідставні.
Покликання правопорушника ОСОБА_1 про те, що постанова не в повній мірі відповідає вимогам закону, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини, майновому стану, обставинам, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 , нових правопорушень.
На підставі викладеного апеляційний суд вважає за необхідне відмовити правопорушнику ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції стосовно останнього - залишити без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Золочівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 грн. (десять тисяч двісті гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Галапац І.І.