Справа № 462/7688/19 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.
Провадження № 22-ц/811/2503/20 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія:44
20 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Ніткевича А.В., Мікуш Ю.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова в складі судді Ліуша А.І. від 07 лютого 2020 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07 лютого 2020 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 / на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» /місто Київ, вулиця І.Федорова, 32-А, ЄДРПОУ 30859524, МФО 320478, р/р НОМЕР_1 / 19961 /дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят одну/ гривню 84 копійок страхового відшкодування у порядку регресу.
Стягнуто з ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 / на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» /місто Київ, вулиця І.Федорова, 32-А, ЄДРПОУ 30859524, МФО 320478, р/р НОМЕР_1 / 1921 /одну тисячу дев'ятсот двадцять одну/ гривню 00 копійок сплаченого судового збору.
Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 ; покласти на позивача судові витрати.
Зазначає, що позивач не надав жодних доказів, отже не довів те, що для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад автомобіля) були використані нові вузли, деталі комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, як це передбачає п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди». Враховуючи те, що його цивільно-правова відповідальність застрахована на суму 100 000 тис. грн. за шкоду завдану майну, то різницю яку б він мав сплатити у даному випадку становить 109511,84 - 100000, 00 = 9511 грн. 84 коп. Решту ж суми в розмірі 100 000, 00 - 89550,00=10450 грн. 00 коп. повинна понести ПрАТ «СК «Еталон» де застрахована його відповідальність. Також, звертає увагу, що дані правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі є суброгоцією, а не регресом. Вказує, що сукупність всіх даних фактів призвело до неправомірного рішення. На підставі вищенаведеного вважає рішення Залізничного районного суду м.Львова незаконним, прийняте з грубим неправильним застосуванням норм матеріального права і порушення норм процесуального, відтак воно підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на п.3 ч.1 ст. 988, ст.ст. 1166, 1188, 1194 ЦК України, п. 22.1 ст. 22, ст. 29, п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України, виходив з того, що 20 жовтня 2017 року о 16 год. 15 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_2 , на авто дорозі Західний обхід м. Львова, 5 км + 400 м, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем «MАН» номерний знак НОМЕР_3 з напівпричепом «Lag» номерний знак НОМЕР_4 , що рухався в попутному напрямку, внаслідок чого вчинив зіткнення з ним, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 10.1, 13.1, 10.3 Правил дорожнього руху України. Відповідно до страхових актів №ЗСКА-7405 від 20 листопада 2017 року, №ЗСКА-7405/1 від 24 листопада 2017 року, розмір страхового відшкодування склав 109511,84 грн., яку було сплачено заявнику згідно платіжного доручення №32759 від 27 листопада 2017 року та №31391 від 21 листопада 2017 року. Суд встановив, що ПрАТ «СК «Еталон», у якому застраховано цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу «Фольксваген», здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 89550,00 грн., що стверджується платіжним дорученням №558 від 24 квітня 2018 року. Суд зазначив, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Отже, суд встановив, що сума страхового відшкодування виплачена позивачем за пошкодження автомобіля «МАН», внаслідок дій відповідача ОСОБА_1 , становить 109511,84 грн., ПрАТ «СК «Еталон» відшкодовано позивачу 89550,00 грн., а у страховика відсутній обов'язок здійснити відшкодування в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, без урахування зносу деталей, що підлягають заміні, а тому суд вважав, що невідшкодовану суму матеріального збитку у розмірі 19 961,84 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача, в порядку регресу. Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги знайшли своє повне ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення. Також, суд вважав, що з відповідача слід також стягнути на користь позивача 1921,00 грн. сплаченого судового збору.
Колегія суддів вважає, що такі висновки відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону та підстав для скасування оскаржуваного рішення суд немає.
10.12.2019 ПрАТ «СК «Українська страхова група» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , у якому просили стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування шкоди в порядку регресу, суму в розмірі 19961 грн. 84 коп. та сплачений судовий збір в розмірі 1921 грн. 00 коп.
Позов мотивували тим, що 20 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 здійснив зіткнення з автомобілем марки «МАН». Між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та ТзОВ «Транс-Сервіс» був укладений договір страхування, предметом якого був автомобіль марки «МАН». Позивач здійснив виплату страхового відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля «МАН» у розмірі 109511,84 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «Еталон», яка сплатила позивачу 89550,00 грн., тобто суму відшкодування без врахування коефіцієнта фізичного зносу. Просить стягнути з відповідача 19961,84 грн. шкоди, а саме суму, що більше ліміту відповідальності його страховика, а взагалі є різницею, яка не виплачена позивачу через врахування коефіцієнта фізичного зносу. .
Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановлено судом першої та сторонами не оспорено та не спростовано, -20 жовтня 2017 року о 16 год. 15 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_2 , на авто дорозі Західний обхід м. Львова, 5 км + 400 м, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем «MАН» номерний знак НОМЕР_3 з напівпричепом «Lag» номерний знак НОМЕР_4 , що рухався в попутному напрямку, внаслідок чого вчинив зіткнення з ним, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 10.1, 13.1, 10.3 Правил дорожнього руху України.
Згідно постанови Залізничного районного суду м. Львова від 30 листопада 2017 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено на нього стягнення - штраф у розмірі 340 грн. (а.с. 6)
Відповідно до страхових актів №ЗСКА-7405 від 20 листопада 2017 року, №ЗСКА-7405/1 від 24 листопада 2017 року, розмір страхового відшкодування склав 109511,84 грн., яку було сплачено заявнику згідно платіжного доручення №32759 від 27 листопада 2017 року та №31391 від 21 листопада 2017 року.
ПрАТ «СК «Еталон», у якому застраховано цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу «Фольксваген», здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 89550,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №558 від 24 квітня 2018 року.
Згідно з частиною другою статті 999 ЦК України, до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас як передбачено частиною третьою статті 985 ЦК України особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Статті 979 ЦК України та 16 Закону України "Про страхування" визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Однак спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або Моторно-транспортне страхову бюро України не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Положеннями статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Вказане відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 10 липня 2018 року у справі №922/1436/17, від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі №755/180006/18-ц.
Тому, судом першої інстанції правильно встановлено, що сума страхового відшкодування виплачена позивачем за пошкодження автомобіля «МАН», внаслідок дій відповідача ОСОБА_1 , становить 109511,84 грн., ПрАТ «СК «Еталон» відшкодовано позивачу 89550,00 грн., а у страховика відповідача відсутній обов'язок здійснити відшкодування в розмірі повної вартості матеріального збитку пошкодженого автомобіля, без урахування зносу деталей, що підлягають заміні, а тому суд вірно вважав, що невідшкодовану суму матеріального збитку у розмірі 19961,84 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача, в порядку регресу.
Окрім цього, судом вірно не взято до уваги покликання відповідача на відсутність акту виконаних робіт як на відсутність доказів суми реальних збитків, оскільки наявний розмір матеріальної шкоди, яка була визначена шляхом оцінки і підтверджується рядом доказів, про які йшлося вище, доказів іншої вартості матеріальної шкоди заподіяної внаслідок ДТП відповідач не надав, про такі не вказав та клопотань про витребування таких не заявляв ні у суді першої ні у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 20 травня 2021 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: А.В. Ніткевич
Ю.Р. Мікуш