Справа № 461/7749/20 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.
Провадження № 22-ц/811/2888/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 36
11 травня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Шеремети Н.О.
секретаря Жукровської Х.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 22 вересня 2020 року в складі судді Романюка В.Ф. в справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Айсберг», Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області, Західного офісу Держаудитслужби України про визнання протиправною бездіяльністю та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ЛМКП «Айсберг», Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області, Західного офісу Держаудитслужби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, у якій просив:
1.Бездіяльність керівників та відповідальних службових осіб ЛМКП «Айсберг», Галицької РА, ЛМР за період з 2010 по вересень 2020 року, а ГУ Дежпродспоживслужби у Львівській області та Західного офісу Держаудитслужби України за період з 2018 по вересень 2020 року у виконанні покладених на них службових повноважень визнати протиправними;
2.Зобов'язати відповідачів протягом трьох тижнів провести загальне обстеження і
технічну інвентаризацію будинку АДРЕСА_1 у порядку,
встановленому KMУ із залученням експертів і представників його мешканців,
здійснити позапланову перевірку господарської діяльності підприємства ЛМКП
«Айсберг» і Галицької РА на відповідність законодавству України у сфері надання
житлово-комунальних послуг, підготовку та укладання охоронного договору з
виконавцем послуг і договорів на виконання робіт з управління та утримання даного
будинку - з його мешканцями. По результатах цих робіт визначити розмір матеріальної шкоди, нанесеної будинку-пам'ятці та заходи по усуненню виявлених в ньому пошкоджень і невідповідностей, перерахувати розмір оплати житлово-комунальних послуг власникам приміщень будинку;
3. Зобов'язати ЛМР привести до вимог законодавства статут підприємства, перелік послуг з утримання та управління даного будинку і тарифи на них з наданням мешканцям будинку їх техніко-економічне обґрунтування;
4. Зобов'язати ГУ Дежпродспоживслужби у Львівській області та Західний офіс Держаудитслужби України притягнути службових осіб, винних у фальсифікації зазначених послуг та розмірів оплати за них, до відповідальності, передбаченої чинним законодавством;
5 Зобов'язати ЛМКП «Айсберг» відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі незаконно нарахованого боргу за ненадані послуги у сумі 25121, 31 грн.
Оскаржуваною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 22 вересня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог щодо:
1.Визнання бездіяльність керівників та відповідальних службових осіб ЛМКП «Айсберг», Галицької РА, ЛМР за період з 2010 по вересень 2020 року, а ГУ Дежпродспоживслужби у Львівській області та Західного офісу Держаудитслужби України за період з 2018 по вересень 2020 року у виконанні покладених на них службових повноважень протиправною;
2.Зобов'язання відповідачів на протязі трьох тижнів провести загальне обстеження і
технічну інвентаризацію будинку АДРЕСА_1 у порядку,
встановленому KM України із залученням експертів і представників його мешканців,
здійснити позапланову перевірку господарської діяльності підприємства ЛМКП
«Айсберг» і Галицької РА на відповідність законодавству України у сфері надання
житлово-комунальних послуг, підготовку та укладання охоронного договору з
виконавцем послуг і договорів на виконання робіт з управління та утримання даного
будинку - з його мешканцями. По результатах цих робіт визначити розмір матеріальної шкоди, нанесеної будинку-пам'ятці та заходи по усуненню виявлених в ньому пошкоджень і невідповідностей, перерахувати розмір оплати житлово-комунальних послуг власникам приміщень будинку;
3. Зобов'язання ЛМР привести до вимог законодавства статут підприємства, перелік послуг з утримання та управління даного будинку і тарифи на них з наданням мешканцям будинку їх техніко-економічне обґрунтування;
4. Зобов'язання ГУ Дежпродспоживслужби у Львівській області та Західний офіс Держаудитслужби України притягнути службових осіб, винних у фальсифікації зазначених послуг та розмірів оплати за них, до відповідальності, передбаченої чинним законодавством.
Роз'яснено позивачу право на звернення до Львівського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалу суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , вважає, що ухвала прийнята з порушенням ЦПК України, тому підлягає скасуванню, оскільки суд не з'ясував обставини, що мають значення для справи та допустив порушення норм процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що з позовної заяви видно, що спору про адміністративне право нема, тому не з'ясувавши природу правовідносин, суд дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги 1-4 підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
При цьому, вирвавши із контексту вимогу 5, суд відкрив провадження по такій до відповідача 1.
Крім цього, відсутній публічно-правовий спір фізичної особи із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження певних нормативно-правових актів чи індивідуальних актів.
Натомість зазначає, що спір стосується порушення прав мешканців будинку, як споживачів житлово-комунальних послуг та співвласників будинку, при цьому відповідачі є державними органами, які реалізують державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та фінансового контролю за ефективним використанням коштів і майна.
Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 22 вересня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у новому складі.
15.02.2021 на адресу апеляційного суду надійшов відзив Західного офісу Держаудитслужби на апеляційну скаргу, відзивів від інших відповідачів не надходило.
Учасники справи позивач ОСОБА_1 , представники відповідачів Львівського міського комунального підприємства «Айсберг», Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області, Західного офісу Держаудитслужби України, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, не повідомили суд про причину неявки.
На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково враховуючи таке.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що із змісту позовних вимог, а саме із пп. 1-4, такі підлягають розгляду в поряду адміністративного судочинства, оскільки до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
В свою чергу, у межах цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Крім цього, суд врахував суб'єктний склад учасників справи та характер правовідносин, що склались між ними.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів виходить з такого.
Згідно із ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Порядок пред'явлення позову регламентований статтею 184 ЦПК України.
При цьому, підстави для відмови у відкритті провадження у справі визначені статтю 186 ЦПК України.
Зокрема, згідно із п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
В свою чергу, згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, за змістом пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовим є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід враховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
До адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
У рішенні Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року по справі №815/6956/15 зазначено, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, які мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне та суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.
Статтею 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Виходячи з положень цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.
Як беззаперечно вбачається з матеріалів справи, звернувшись до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, позивач ОСОБА_1 визначив відповідачами ЛМКП «Айсберг», Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, Львівську міську раду, Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області, Західний офіс Держаудитслужби України.
В свою чергу, як вбачається з позовної заяви предметом спору є захист порушених, на думку позивача, його житлових прав, зокрема, в контексті дії ЗУ «Про захист прав споживачів».
При цьому, як зазначає позивач в апеляційній скарзі, ним не оскаржуються рішення відповідачів, як суб'єктів владних повноважень, які б мали по відношенню до нього організаційно-розпорядчий характер, що могло б свідчити про публічно-правові відносини, натомість позивач оскаржує бездіяльність відповідачів та просить зобов'язати їх вчинити відповідні дії.
Тобто, у спірних правовідносинах відсутній публічно-правовий спір фізичної особи із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження нормативно-правових актів чи індивідуальних актів, при цьому спір стосується прав позивача, як мешканця будинку та споживача житлово-комунальних послуг, а окремі відповідачі є державними органами, які реалізують державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та фінансового контролю за ефективним використанням коштів і майна.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не з'ясував характер спірних правовідносин, на зазначене уваги не звернув, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки неправильне застосування ст. 186 ЦПК України призвело до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що передшкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно звернути увагу, з врахуванням принципу диспозитивності і правових висновків Великої Палати Верховного Суду, на які зроблено покликання у мотивувальній частині даної постанови, на предмет спору, суб'єктний склад учасників справи та вирішити таку згідно заявлених вимог ОСОБА_1 .
При цьому, вимога апелянта про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції в новому складі не може бути задоволеною, оскільки частиною першою статті 37 ЦПК України визначено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи судом першої інстанції лише після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.
Зважаючи на те, що питання розподілу судових витрат вирішується при розгляді справи по суті, колегія суддів не вирішує питання розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 22 вересня 2020 рокускасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 11 травня 2021 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
Н.О. Шеремета