Дата документу 19.05.2021 Справа № 310/984/21
Єдиний унікальний № 310/984/21 Головуючий у 1 інстанції: Дубровська Н.М.
Провадження № 22-ц/807/1559/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
19 травня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Маловічко С.В.
суддів: Гончар М.С.
Подліянова Г.С.
при секретарі: Путій Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у особі представника - адвоката Чудовської Ірини Василівни на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 лютого 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа - Васильківський районний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про зняття арешту,
У лютому 2021 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Чудовську І.В. звернувся до суду з позовною заявою про скасування арешту всього майна, що належить йому, який був накладений постановою державного виконавця Васильківського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.10.2016 в межах виконавчого провадження номер за ЄДРВП № 52742005, яке відкрито для примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області № 913/140 від 23.03.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в розмірі 89 437,71 грн.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 лютого 2021 року відмовлено у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 у особі представника - адвоката Чудовської І.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 , суд першої
інстанції виходив із того, що він є боржником, а тому не може звертатись до суду із позовною заявою про зняття арешту з майна, оскільки для нього встановлений інший порядок вирішення даного питання (шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до розділу УІІ ЦПК України).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що на теперішній час пройшли строки пред'явлення виконавчого документа до виконання, що вказує, на його думку, на те, що ним втрачено статус боржника. А начальник виконавчої служби може зняти арешт лише у випадку наявності незавершеного виконавчого провадження та незаконності накладення арешту, який було накладено законно, і цього позивач не оспорює. Проте підстави для утримання арешту відпали, чим порушуються його правомочності власника цього майна. А тому на теперішній час не може бути вирішено це питання шляхом оскарження дій державного виконавця, як помилково вважав суд І інстанції.
Крім того, він вже звертався до суду у порядку оскарження дій державного виконавця та йому було відмовлено у знятті арешту, оскільки при поверненні виконавчого документа стягувачу зняття арешту з майна не передбачено положеннями статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
А тому апелянт вважає, що іншого способу, ніж звернення з позовом до стягувача про звільнення майна з-під арешту, накладеного у межах виконавчого провадження, у нього немає.
При цьому, апелянт посилається на постанову ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 813/1341/15.
Але у цій справі вирішувався спір, який розглянуто за правилами адміністративного судочинства за позовом заставодержателя-стягувача до ВДВС, який накладенням арешту на майно боржника на користь інших осіб-стягувачів порушив першочергове право заставодержателя, а не за позовом власника майна, який мав статус боржника, але на тепер такого статусу не має. ВП вирішувала питання, до якого виду судочинства відноситься позов, а не до якого провадження у цивільному судочинстві, як в цій справі.
Банк, в свою чергу, посилається на іншу постанову ВС від 04.11.2020р. у справі № 520/7100/19.
Але в цій справі є незавершене виконавче провадження з іншим стягувачем, де позивач виступає боржником та звільняє з-під арешту майно, яке арештовано у виконавчому провадженні з іншим стягувачем. Тобто є незавершене виконавче провадження, а тому касаційний суд вказував, що заявлені позивачем вимоги не можуть розглядатися у позовному провадженні, оскільки у такому випадку позивач одночасно має бути й відповідачем, так як її майно арештовано державним виконавцем і вона є боржником за виконавчим провадженням, що є неможливим відповідно до вимог статей 42, 48, 175, 447 ЦПК України. Тому такий позов взагалі не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, та районний суд мав би відмовити у відкритті провадження у справі, а тому провадження у цій справі підлягає закриттю.
Перевіривши вказані доводи скарги, колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.
Як вбачається із змісту позовної заяви, арешт на майно позивача було накладено постановою державного виконавця Васильківського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 04.10.2016 в межах виконавчого провадження номер за ЄДРВП № 52742005 щодо виконання наказу Господарського суду Луганської області № 913/140 від 23.03.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в розмірі 89437,71 грн.
Отже, позивач ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, оскільки являється боржником.
З матеріалів справи вбачається, що позивач вже звертався до суду зі скаргою на дії державного виконавця, у якій просив визнати бездіяльність начальника Васильківського РВ ДВ Варданяна А.Т. щодо незняття арешту з нерухомого майна протиправною та зобов'язати зняти арешт з майна у зв'язку з поверненням виконавчого документу стягувачу. Але ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 21.11.2019р. у задоволенні його скарги відмовлено, оскільки згідно з ч. 2 статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документу стягувачу, якщо не встановлено місцезнаходження боржника, арешт з майна не знімається.
Проте колегія наголошує на тому, що судове рішення приймалось за вказаною скаргою ОСОБА_1 у період, коли строк пред'явлення виконавчого документа до виконання ще не сплив, тому неправомірності у діях державного виконавця з утримання арешту майна боржника встановлено бути не могло.
На теперішній час вже пройшли строки пред'явлення до примусового виконання виконавчого документа, яким є наказ Господарського суду Луганської області № 913/140 від 23.03.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в розмірі 89 437,71 грн.
Отже, підводячи підсумок, слід сказати, що наразі існують способи захисту порушеного права особи, яка мала статус боржника у виконавчому провадженні, а після його закінчення арешт з її майна не знято. Так, він може звернутись зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, тобто до господарського суду, або звернутись до адміністративного суду з позовною заявою про зобов'язання вчинити дії з вимогою зобов'язати відповідний орган Державної виконавчої служби зняти арешт.
А відтак, висновки суду про те, що позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства та, зокрема, у позовному провадженні, є вірними.
Зважаючи на викладене, колегія визнає апеляційну скаргу необґрунтованою, тому у відповідності до вимог статті 375 ЦПК України залишає її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 374,375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 у особі представника - адвоката Чудовської Ірини Василівни залишити без задоволення.
Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 лютого 2021 року про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 21 травня 2021 року.
Головуючий: Маловічко С.В.
Судді: Гончар М.С.
Подліянова Г.С.