Дата документу 19.05.2021 Справа № 336/633/20
Єдиний унікальний №336/633/20 Головуючий у 1 інстанції Галущенко Ю.А.
Провадження № 22-ц/807/1405/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
19 травня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Полякова О.З.
за участю секретаря судового засідання Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Федорової Яни Миколаївни,-
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Федорової Яни Миколаївни.
Скарга обґрунтована тим, що на виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) знаходиться виконавче провадження № 50809460, відкрите на підставі виконавчого листа № 336/6570/15-ц виданого 20.01.2016 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ТОВ «Мегаальянс» на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11233170000 від 12.10.2007 року, в розмірі 32 968,98 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в розмірі 46 229,36 грн., крім того судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 11 188,06 грн.
Постановою старшого державного виконавця Федорової Я.М. від 13.01.2020р. проведено опис та накладено арешт на належну боржникові ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Копію зазначеної постанови отримано представником скаржника адвокатом Мухіною Л.С. у Шевченківському відділі ДВС 22.01.2020 року.
Вважає такі дії державного виконавця щодо проведення опису та арешту квартири неправомірними, такими, що проведені з порушенням прав боржника, як власника квартири, а вищезазначену постанову - незаконною, оскільки арештована державним виконавцем квартира підпадає під ознаки майна, на яке не може бути звернуто стягнення під час дії закону України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Просив суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківської державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Федорової Яни Миколаївни з проведення опису та накладення арешту на належну квартиру боржника - АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні № 50809460 та скасувати постанову старшого державного виконавця від 13.01.2020 року про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № 50809460.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2020 року в задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норми процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою його скаргу задовольнити в повному обсязі.
Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Федоровою Я.М. надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем з метою неупередженого та своєчасного виконання рішення здійснено виконавчі дії спрямовані на виконання рішення, у порядку визначеному Законом.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його передчасним.
За змістом ст. 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За приписами ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07 лютого 2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", враховуючи положення статті 383 ЦПК, суб'єктом оскарження може бути державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби, зазначений у статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу", оскільки відповідно до частини другої статті 4 цього Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Право осіб, які беруть участь у справі, мати інформацію про час і місце судового розгляду справи, брати участь у судовому засіданні забезпечено ч. 1 ст. 7, п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України.
Статтями 128, 130 ЦПК України врегульовано порядок здійснення судових викликів та вручення судових повісток.
Частинами 1, 2 ст. 130 ЦПК України передбачено, що у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
Згідно з ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
За змістом ч.2 ст.223 ЦПК України неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, перешкоджає розгляду справи.
Неповідомлення судом учасників процесу про дату судового засідання є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, частиною першою якої передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За матеріалами справи, розгляд справи за скаргою ОСОБА_2 в суді першої інстанції було призначено на 03 грудня 2020 року.
Між тим, в судове засідання, призначене на 03.12.2020 року ОСОБА_1 судом не викликався, матеріали справи не містять відомостей про його належне повідомлення щодо розгляду його скарги 03 грудня 2021 року. Судова повістка направлена на ім'я ОСОБА_1 про виклик в судове засідання призначене на 03 грудня 2020 року повернулася на адресу суду не врученою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.116).
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електрону адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Таким чином, про належне повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи у даному випадку може свідчити підтвердження відправлення листа електронною поштою або розписка.
Проте, в матеріалах справи відсутні відомості щодо належного повідомлення скаржника.
Отже, суд першої інстанції, розглянувши справу у відсутності боржника ОСОБА_1 , щодо якого немає належних відомостей про вручення йому судових повісток в судове засідання призначене на 03 грудня 2020 року, фактично порушив право останнього на участь в судовому засіданні, що є також порушенням ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не може бути залишена в силі та підлягає скасуванню.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвала суду на підставі ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2020 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 21 травня 2021 року.
Головуючий
Судді: