Дата документу 19.05.2021 Справа № 333/7084/20
Єдиний унікальний №333/7084/20 Головуючий у 1 інстанції Круглікова А.В.
Провадження № 22-ц/807/943/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
19 травня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Крилової О.В.
за участю секретаря судового засідання Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
10 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до ПАТ «Родовід Банк про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, до подання позову.
11 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про зміну способу забезпечення позову.
Заява обґрунтована тим, що 21.03.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Родовід Банк» укладено кредитний договір №34/СЖ-006.08.1 про надання кредиту на споживчі цілі на загальну суму 39 600 доларів США.
Зважаючи на важке матеріальне становище заявника, останній не в повному обсязі сплачував кошти на погашення кредиту, у зв'язку з чим кредитор звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергєєва О.О., який 01.07.2009 року видав виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 за несплачену в строк заборгованість за кредитним договором від 21.03.2008 року №34/СЖ-006.08.1, яка виникла за період з 11.11.2008 року по 01.07.2009 року на загальну суму 46073,24 доларів США.
Позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням чинного законодавства, заборгованість боржника перед стягувачем не є безспірною, оскільки зазначена у виконавчому написі сума боргу є меншою, ніж визначив нотаріус.
Крім того, при вчиненні виконавчого напису, нотаріус помилково зазначив, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності лише ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, враховуючи, що торги з продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , призначено на 11.12.2020 року, заявник просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим провадженням №61333834, відкритого на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса від 01.07.2009 року №597.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2020 року вжито заходи забезпечення позову.
Зупинено стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості у розмірі 1 127 866,95 грн. на підставі виконавчого напису від 01.07.2009 року №597, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергєєвим О.О., до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норми процесуального права, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу,перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам законодавства.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції взяв до уваги твердження позивача про те, що виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки заборгованість боржника перед стягувачем є безпідставною.
Апеляційний суд не погоджується з вищевикладеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України, згідно приписів якої забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Судом встановлено, що предметом оскарження є саме виконавчий напис приватного нотаріуса від 01.07.2009 року №597, який перебуває на виконанні у державного виконавця Комунарського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лаврової К.А.
Електронні торги з продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , призначено на 11.12.2020 року, що підтверджується повідомленням ДП «СЕТАМ».
Відповідно до частин першої-третьої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час дії спірних правовідносин) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заборона проводити електронні торги та зупинення реалізації арештованого нерухомого майна порушує права ПАТ «Родовід Банк», як стягувача у виконавчому провадженні, а тому оскаржуване судове рішення не можна визнати законним та обґрунтованим.
Вказана вище правова позиція є відображенням правової позиції Верховного Суду, яку викладено у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 362/1102/19.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 211/129/18 судом касаційної інстанції викладено правовий висновок про те, що забороняючи державному виконавцю вчиняти будь-які виконавчі дії з виконання виконавчого напису, суди не звернули уваги на права і обов'язки державного виконавця визначені у статті 11 Закону України «Про виконавче провадження». За змістом цієї норми державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
У вказаній у попередньому абзаці постанові Верховний Суд зазначив про незаконність заборони державному виконавцю виконувати виконавчі дії, що по суті має наслідком зупинення виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги щодо необхідності скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні вищевказаної заяви про забезпечення позову є обґрунтованими.
Таким чином, апеляційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо забезпечення позову, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог заяви про забезпечення позову за вищевказаного обґрунтування.
Керуючись ст. ст. 368, 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» задовольнити.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2020 року у цій справі скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 21 травня 2021 року.
Головуючий
Судді: