Дата документу 21.05.2021 Справа № 333/6419/20
Єдиний унікальний №333/6419/20 Головуючий у 1 інстанції Круглікова А.В.
Провадження № 22-ц/807/2071/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
21 травня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Полякова О.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, -
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
В обґрунтування позову зазначено, що з 15.12.2001 року по 15.09.2015 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу донька залишилась проживати з матір'ю - ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2015 року по цивільній справі №333/7190/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24.01.2020 року донька сторін у справі досягла повноліття.
При цьому, з 01.09.2019 року ОСОБА_3 навчається на факультеті соціальної педагогіки та психології Запорізького національного університету, форма навчання - денна, строк навчання - до 23.06.2023 року.
Позивач у справі, з якою проживає ОСОБА_3 , є інвалідом ІІІ групи з дитинства, не працює, через що не може забезпечити належне матеріальне утримання доньки відповідно до її віку та потреб.
Відповідач матеріальної допомоги на утримання доньки не надає.
Просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання повнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 16.11.2020 року до закінчення навчання останньою, але не більше як до досягнення нею 23 років.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 16.11.2020 року до закінчення навчання останньою, але не більше як до досягнення нею 23 років.
Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з'ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Вирішити питання судових витрат.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що він є непрацездатною особою, інвалідом з дитинства та отримує пенсію у розмірі 2 100 грн., а тому не має матеріальної можливості надавати матеріальну допомогу повнолітній працездатній дитині.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону не відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_3 зареєстрована та фактично проживає з матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5, 11).
ОСОБА_3 є студенткою ІІ курсу освітнього рівня «Бакалавр», факультету «Спеціальної педагогіки та психології», спеціальності «Дизайн», освітньої програми «Графічний дизайн», денної форми здобуття освіти Запорізького національного університету. Термін навчання з 01.09.2019 року по 30.06.2023 року за умови успішного виконання навчального плану. (а.с. 8, 54).
ОСОБА_3 стипендію не отримує, що підтверджується довідкою за підписом першого проректора та головного бухгалтера Запорізького національного університету від 16.03.2021 року №17-61/257-4 (а.с. 54).
Статтею 199 СК України установлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
ОСОБА_2 , з якою проживає та на утриманні якої перебуває ОСОБА_3 , є інвалідом ІІІ групи з дитинства по слуху, (а.с. 6, 7),
ОСОБА_2 з 03.06.2016 року не працює та отримує дохід у вигляді державної соціальної допомоги особами з інвалідністю з дитинства ІІІ групи у розмірі 1 769 грн., що підтверджується довідкою з УПСЗН ЗМР по Комунарському району №1445 (а.с. 54, 56).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що його матеріальний стан не дозволяє сплачувати аліменти на утримання доньки на час навчання.
Проте, колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.
За правилами, які встановлені у частині 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частині 1 статті 81 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, зі змісту статті 199 СК України вбачається, що батьки зобов'язані утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу
У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15 травня 2006 року Верховним Судом України викладена правова позиція, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Правова позиція щодо наявності у батьків можливості надавати допомогу повнолітній дитині, як однієї із обов'язкової підстави для стягнення аліментів, узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 666/1408/16-ц.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач у справі ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи з дитинства, що підтверджується довідкою сер. МСК+Е №003293 (а.с. 29), а також пенсійним посвідченням від 24.09.2019 року №2878107756 серії НОМЕР_1 (а.с. 38).
Відповідно до повідомлення з Управління обслуговування громадян Кам'янсько-Дніпровського відділу обслуговування громадян ГУПФУ в Запорізькій області, ОСОБА_1 отримує пенсію у розмірі 2 100 грн. (а.с. 36).
Таким чином, колегією встановлено та письмовими доказами було підтверджено, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою, інвалідом з дитинства та отримує лише пенсію по інвалідності у розмірі 2 100 грн. на місяць., а тому не має матеріальної можливості надавати матеріальну допомогу повнолітній працездатні дитині, яка продовжує навчання.
Відтак, позивач довів лише факт навчання доньки у вищому навчальному закладі, але не надала переконливих доказів того, що донька потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, а ОСОБА_1 в свою чергу може таку допомогу надавати.
Разом з тим, відповідач довів суду, що він є інвалідом з дитинства, непрацездатною особою, і він не може надавати допомогу повнолітній доньці, яка навчається.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, в порушення вимог статті 199 СК України не встановлено взагалі чи має можливість відповідач надавати матеріальну допомогу на час навчання доньки.
За приписами п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" для стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання обов'язковою умовою є можливість надання такої допомоги батьками.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо працевлаштування відповідача, розмір його заробітної плати та його спроможність надавати допомогу на утримання сина, який продовжує навчання.
Встановлення зазначеної обставини є обов'язковою при вирішенні питання про можливість стягнення аліментів на період навчання та визначення їх розміру.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що без з'ясування матеріальної можливості відповідача надавати допомогу, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є передчасним.
За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що на утриманні відповідача перебувають його батьки не підтверджені належними та допустимими доказами.
Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, а також те, що позивач звільнена від сплати судового збору, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає компенсуванню за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2021 року у цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання - відмовити.
Судовий збір в розмірі 1261 грн., сплачений за подання апеляційної скарги компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 21 травня 2021 року.
Головуючий
Судді: