Справа № 303/2669/16-ц
Іменем України
13 травня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Джуги С.Д.
суддів: Кожух О.А., Бисаги Т.Ю.
з участю секретаря судового засідання: Волощук В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2020 року у складі судді Монич В.О., у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2016 року за нововиявленими обставинами у цивільній справі №303/2669/16-ц за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання частково недійсним кредитного договору, визнання недійсним Додаткової угоди № 1 до кредитного договору, визнання припиненими зобов'язання,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2016 року ухваленому у справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання частково недійсним кредитного договору, визнання недійсним Додаткової угоди № 1 до кредитного договору, визнання припиненими зобов'язання.
На обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що підставою для перегляду рішення є те, що 17 травня 2016 року Мукачівським міськрайонним судом винесено рішення у справі №303/6195/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», ПАТ «Страхова компанія «Уніка» про визнання правочину недійсним, яким вирішено позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити, визнати недійсним договір добровільного комплексного страхування на транспорті 12.03.2013 року №245002/4098/0001239, укладений між ПАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_2 та стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Уніка» суму 5 913 грн. 60 коп. у відшкодування судових витрат. За результатами проведеної в межах судового розгляду даної справи, судово-почеркознавчої експертизи висновком від 24.03.206 року за №12480/3291 встановлено, що договір добровільного страхування автомобіля від 12.03.2013 року №245002/4098/0001239 позивачем не підписувався, а підписи у відповідних рядках переданого на дослідження експертам правочину, виконані іншою особою. Даним висновком стверджується, що одна із договірних сторін, тобто страхувальник ОСОБА_2 вказаний правочин не підписував, наслідком чого є визнання його недійсним на підставі ст.ст.203, 215 ЦПК України. Отже, договір добровільного страхування автомобіля від 12.03.2013 року №245002/4098/0001239, який був укладений з метою належного виконання умов кредитного договору ОСОБА_2 не підписував. Приймаючи оскаржуване рішення суди брали до уваги документи, а саме, Додаткову угоду №1 та договір добровільного страхування і виносили рішення враховуючи договір добровільного страхування щодо суми заборгованості. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 17.05.2016 року та висновок експерта у справі є для відповідача ОСОБА_1 нововиявленими обставинами, а отже і доказом підробки документу договору страхування, який є невід'ємною частиною кредитного договору та додаткової угоди, які призвели до прийняття незаконного рішення від 10.10.2016 року, що є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
За вказаних обставин заявник просив рішення Мукачівського міськрайонного суду у цивльній справі за №303/2669/16-ц від 10 жовтня 2016 року скасувати за нововиявленими обставинами та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 .
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні заяви.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу та винести нову постанову, якою повністю задовольнити заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на порушення судом норма матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що обставини, які викладені в поданій заяві є нововиявленими, оскільки апелянту не було відомо про розгляд справи №303/6195/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання правочинів недійсними. Нововиявлена обставина стосується «Договору про внесення змін/додаткова угода №1 до кредитного договору №50007898 від 12.03.2013 року від 24.03.2014 року», про додаткову угоду №1 апелянту не було відомо і таку він не підписував, про даний документ стало відомо з висновку експерта від 24.03.2016 року №12480/3291.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» - Літвінов Є.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Представник заявника адвокат Сідун О.С. надіслала суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із її зайнятістю в Ужгородському міськрайонному суді, а ОСОБА_1 після перебування в лікарні, знаходиться на лікарняному. Доказів на підтвердження даних обставин суду не подано. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у відсутності заявника та його представника.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Матеріалами встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2016 року у справі №303/2669/16-ц первісний позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором № 50007898 від 12.03.2013 року в розмірі 547607,90 гривень, що складається з наступного: 415868,78 гривень - сума заборгованості по кредиту; 44394,09 гривень - сума заборгованості зі сплати щомісяних платежів по кредиту; 10978,93 гривень - сума заборгованості по процентах; 2428,81 гривень - пеня; 51145,85 гривень - штраф; 727,26 гривень - 3% річних; 21497,66 гривень - сума заборгованості по кредиту (додаткова угода); 477,16 гривень - пеня (додаткова угода); 89,36 гривень - 3% річних (додаткова угода). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Порше Мобіліті» 4107,00 грн. судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Порше Мобіліті» 4107,00 гривень судових витрат. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ТзОВ «Порше Мобіліті» про визнання частково недійсним кредитний договір, визнання недійсним Додаткової угоди № 1 до кредитного договору, визнання припиненими зобов'язання відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 13 березня 2017 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 13 березня 2017 року у частині задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення пені скасовано, у задоволенні позову у цій частині відмовлено. В іншій частині судові рішення залишено без змін.
Відповідно до ч.1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених відповідно до ч. 2 ст. 423 ЦПК України, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п'ята статті 423 ЦПК України).
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Заявник ОСОБА_1 , як на підставу для перегляду рішення за нововиявленими обставинами вказує на те, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 травня 2016 року у справі 303/6195/15-ц визнано недійсним договір добровільного комплексного страхування на транспорті від 12 березня 2013 року № 245002/4098/0001239, укладений між публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_2 . Про вищевказане судове рішення він дізнався 22 серпня 2019 року.
Висновком судово-почеркознавчої експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені М.С. Бокаріуса від 24 березня 2016 року, яка проведена у вищевказаній справі, встановлено, що договір добровільного комплексного страхування на транспорті від 12 березня 2013 року № 245002/4098/0001239 ОСОБА_2 не підписувався, а підписи у відповідних рядках переданого на дослідження експертам правочину, виконані іншою особою.
Таким чином зазначеним висновком судово-почеркознавчої експертизи підтверджено, що одна із сторін договору (страхувальник - ОСОБА_2 ) його не підписував, який був укладений з метою належного виконання умов кредитного договору (пункт 5.5. кредитного договору від 12 березня 2013 року), унаслідок чого цей договір визнано недійсним.
При винесенні рішення суд брав до уваги зазначений договір добровільного комплексного страхування на транспорті при визначенні суми заборгованості за кредитом. Страхові платежі за цим договором є невід'ємною частиною суми, яка була солідарного стягнута з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2016 року.
Так, рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 травня 2016 року у справі №303/6195/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «Порше Мобіліті», ПАТ «Страхова компанія «Уніка» про визнання правочину недійсним, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним договір добровільного комплексного страхування на транспорті 12.03.2013 року №245002/4098/0001239, укладений між ПАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_2 та стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Уніка» суму 5 913 грн. 60 коп. у відшкодування судових витрат. За результатами проведеної в межах судового розгляду даної справи, судово-почеркознавчої експертизи висновком від 24.03.206 року за №12480/3291 встановлено, що договір добровільного страхування автомобіля від 12.03.2013 року №245002/4098/0001239 позивачем не підписувався, а підписи у відповідних рядках переданого на дослідження експертам правочину, виконані іншою особою.
Наведені заявником обставини не можуть бути віднесені до нововиявлених, оскільки такі не відповідають усім необхідним умовам таких обставин, так як договір добровільного комплексного страхування на транспорті від 12 березня 2013 року не є невід'ємною частиною кредитного договору та додаткової угоди № 1, як і договору поруки.
Крім того, з поданої заяви слідує, що заявник посилається на новий доказ у справі, зокрема, посилання на висновки відповідної експертизи є безпідставними, оскільки це є новий доказ, який при належному здійсненні вимог змагальності процесу міг бути поданий до суду при ухваленні судового рішення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дані обставини не є нововиявленими обставинами, а є фактично новим доказом, та на законних підставах, з дотриманням процесуального закону, обґрунтовано відмовив заявнику в задоволенні заяви.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, а тому не заслуговують на увагу.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» просив стягнути з апелянта ОСОБА_1 на свою користь понесені судові витрати пов'язані з судовим розглядом справи №303/2669/16-ц у суді апеляційної інстанції у розмірі 10800 грн.
Щодо стягнення витрат за професійну правничу допомогу (послуги адвокатів) в суді апеляційної інстанції в сумі 10800 грн. слід зауважити наступне.
Відповідно до ч.ч.1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.
Колегія суддів вважає, що витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10800 грн., які складаються з наданих послуг, зокрема: отримання від клієнта заяв по суті справи та доданих до них документів, що подані іншими учасниками справи, а саме детальне вивчення і аналіз апеляційної скарги, підготовка та відправлення відзиву на апеляційну скаргу, участь у судових засіданнях є не співмірними із складністю справи та наданими адвокатами послугами, не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності та необхідності) та розумності.
Враховуючи наведені обставини, оцінивши надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» докази на підтвердження понесених витрат та надані адвокатом послуги в суді апеляційної інстанції, зокрема написання відзиву на апеляційну скаргу та участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, колегія суддів приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково в сумі 2000 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті».
Керуючись ст.ст 374,375,381-384,423 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2020 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» 2000 (дві тисячі) грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 21 травня 2021 року.
Головуючий:
Судді: