Справа № 308/1033/21
Закарпатський апеляційний суд
12.05.2021 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.04.2021 про часткове задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на майно:
- Самоскид-С марки «ТАТRА» модель «T 815» з д.н.з. НОМЕР_1 , разом з ключем;
- свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 на самоскид-с марки «ТАТRА» модель «T 815» з д.н.з. НОМЕР_1 ;
- вантажний автомобіль марки «МАЗ» модель «551605» з д.н.з. НОМЕР_3 , разом з ключем;
- свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4 на вантажний автомобіль «МАЗ» модель «551605» з д.н.з. НОМЕР_3 ;
- екскаватор жовто-білого кольору, марки «КОМАТSU», модель «РС400LC», разом з ключем.
09.04.2021 до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду надійшло клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12020070170000373, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, про арешт майна.
Клопотання прокурора мотивовано наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.03.2020 до слідчого відділення Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області надійшов рапорт начальника СКП Ужгородського РВП капітана поліції ОСОБА_6 про те, що оперативними працівниками СКП Ужгородського РВП отримано інформацію, що поблизу «Андрашівського озера» в с. Андріївка Ужгородського району, невстановленими особами проводиться незаконне видобування каменю «Андезит».
24.03.2020 по даному факту внесені відомості в ЄРДР за № 12020070170000373 та розпочато досудове розслідування за кримінально-правовою кваліфікацією - ч.2 ст.240 КК України.
28.04.2020 до чергової частини Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області надійшла заява від ПАТ "БУДАВТОДОР" про те, що невідомі особи здійснюють видобуток каменю (андезитів) з Андріївського родовища андезитів за адресою: Ужгородський район, 0,3 км, на північ від села Андріївка. Однак за інформацією вказаного вище товариства жодні суб'єкти господарювання не отримували спеціального дозволу на вказане родовище.
29.04.2020 по даному факту внесені відомості в ЄРДР за № 12020070170000499 та розпочато досудове розслідування за кримінально-правовою кваліфікацією ч.1 ст.240 КК України.
8 вересня 2020 року постановою прокурора кримінальне провадження № 12020070170000499 об'єднано з кримінальним провадженням № 12020070170000373 у зв'язку з тим, що є підстави вважити, що такі вчинені однією особою (особами).
08.05.2020 з даного приводу допитано в якості свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , який є директором ПАТ «Буд Автодор». В ході допиту останній повідомив, що згідно спеціального дозволу Державної служби геології на надр України від 12.09.2006 до 12.09.2018 ПАТ «Буд Автодор» надано дозвіл на видобування каменю андезит в ОСОБА_8 родовищі. Проте останні 3-4 роки ніякі копалини не видобувались за відсутністю попиту та у зв'язку із закінченням терміну спеціального дозволу. В подальшому останньому від мешканців с. Андріївка стало відомо, що в Андріївському родовищі проводиться видобування копалин. Після чого він звернувся із заявою в поліцію.
26.01.2021, о 13 год. 46 хв., до чергової частини Ужгородського РВП надійшло повідомлення про те, що в «Андрашівському родовищі», розташованому на околицях с. Андріївка, Ужгородського району невідомі особи незаконно видобувають камінь «Андезит». Виїздом СОГ на місце події на території «Андрашівського» родовища виявлено два вантажні автомобілі «МАЗ» та «ТАТРА», в яких кузови були наповнені каменем «Андезит». Окрім цього виявлено 2 екскалатори «КАТ» та «КОМАТСУ». В ході огляду місця події вилучено: 1) вантажний автомобіль марки «ТАТРА», модель «815», н.з. НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію на даний автомобіль серії НОМЕР_6 ; 2) вантажний автомобіль «МАЗ» модель «551605», н.з. НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію на даний автомобіль серії НОМЕР_4 та ключ від автомобіля; 3) екскаватор жовто-білого кольору «КОМАТSU», модель «РС400LC»; 4) екскаватор жовто-чорного кольору «CAT», модель «330 CL». Дані транспортні засоби опечатано бирками та залишено на відповідальне зберігання на території «Андрашівського» родовища ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
26.01.2021 постановою слідчого СВ Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області вищевказані речі визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженню.
5 червня 2020 року ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_10 (справа № 308/4954/20, 1-кс/308/2407/20) частково задоволено клопотання слідчого СВ Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_11 та накладено арешт на майно: Самоскид-С марки «ТАТRА» модель «T 815» з д.н.з. НОМЕР_1 , разом з ключем; свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 на самоскид-с марки «ТАТRА» модель «T 815» з д.н.з. НОМЕР_1 ; вантажний автомобіль марки «МАЗ» модель «551605» з д.н.з. НОМЕР_3 , разом з ключем; свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4 на вантажний автомобіль «МАЗ» модель «551605» з д.н.з. НОМЕР_3 ; екскаватор жовто-білого кольору, марки «КОМАТSU», модель «РС400LC», разом з ключем, в частині заборони їх відчуження.
08.04.2021 до ВП № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення від заступника начальника СКП ВП №1 Ужгородського РУП ОСОБА_12 , про те, що невстановленими особами проводиться незаконне видобування каменю «Андезит» в с. Андріївка Ужгородського району на транспортному засобі з номерними знаками НОМЕР_7 , НОМЕР_1 .
9 квітня 2021 року вказані матеріали приєднано до матеріалів кримінального провадження за № 12020070170000373 від 24.03.2020 за кримінально-правовою кваліфікацією - ч.2 ст.240 КК України, оскільки вказана подія стосується одного і того ж факту.
Виїздом СОГ на місце події на території «Андрашівського» родовища виявлено та вилучено: екскаватор, а також -
1) Самоскид-С «ТАТRА», модель «T 815», н.з. НОМЕР_1 , з ключем, опечатаний бирками та залишений на відповідальне зберігання на території спеціального майданчику митного терміналу в с. Великі Лази, вул. Східна, 3 Ужгородського району, кузов якого був наповнений каменем «Андезит»;
2) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на самоскид-с «ТАТRА», модель «T 815», н.з. НОМЕР_1 ;
3) вантажний автомобіль «МАЗ», модель «551605», н.з. НОМЕР_3 , з ключем, опечатаний бирками та залишений на відповідальне зберігання на території спеціального майданчику митного терміналу в АДРЕСА_2 , кузов якого був наповнений каменем «Андезит»;
4) свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4 на вантажний автомобіль «МАЗ», модель «551605», н.з. НОМЕР_3 ;
5) екскаватор жовто-білого кольору «КОМАТSU», модель «РС400LC», з ключем;
Прокурор зазначає, що постановою слідчого СВ ВП № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області майно, вилучене в ході проведення вищевказаного огляду визнано речовими доказами, а тому таке підлягає арешту. Окрім цього накладення арешту на вказане майно викликано необхідністю збереження його як речового доказу з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Незастосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт на вказане вище майно негативно вплине на кримінальне провадження, унеможливить встановлення всіх важливих обставин подій вчиненого кримінального правопорушення, а також може призвести до їх втрати, пошкодження чи їх приховування від органу досудового розслідування, що сприятиме уникненню осіб, винних у вчиненні кримінального правопорушення
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.04.2021 клопотання прокурора задоволено частково, накладено арешт на вищезазначене майно шляхом заборони його відчуження та розпорядження, з передачею вказаного майна на відповідальне зберігання власнику або уповноваженій ним особі з правом володіння та користування цими транспортними засобами. Попереджено власника майна про кримінальну відповідальність за ст.388 КК України, про необхідність збереження майна.
Слідчим суддею вказано, що з метою належного забезпечення потреби досудового розслідування, зокрема для збереження речових доказів, а також для можливості органом досудового розслідування провести всі необхідні слідчі дії з вказаними речовими доказами, слід застосувати арешт вказаного в клопотанні майна і таке втручання у права та інтереси власника майна буде виправданим.
Положення ст.173 КПК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У зв'язку з наведеним, слідчий суддя прийняв до уваги те, що за період проведення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні нікому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) не повідомлено, не встановлено потерпілого у кримінальному провадженні у розумінні ст. 55 КПК України, тобто фізичної особи/юридичної особи, якій завдано майнової шкоди, не пред'явлено цивільного позову.
Тому слідчий суддя вважав, що накладення арешту в повному обсязі на вищевказане рухоме майно у даному випадку не відповідатиме вимогам співмірності.
Слідчий суддя вважав, що на даному етапі досудового розслідування розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження буде накладення арешту на майно вказане в клопотанні прокурора шляхом заборони відчуження та розпорядження даними самоскидом-С, автомобілем, ескаватором та свідоцтвом, з передачею вказаних самоскида-С, автомобіля, ескаватора та свідоцтва на відповідальне зберігання власнику або уповноваженій ним особі з правом володіння та користування цим майном.
З метою забезпечення кримінального провадження, а також того, що вищезазначені об'єкти є речовими доказами, так як містять відомості, які будуть використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, необхідності проведення ряду судових експертиз, слідчий суддя дійшов висновку про накладення арешту на вказане в клопотанні майно, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя врахував наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та прийшов до висновку про наявність правових підстав до арешту майна.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вказану вище ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 14.04.2021, клопотання прокурора про арешт майна задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог прокурор вказує на те, що під час вирішення питання про арешт майна слідчим суддею не враховано практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка визначає, що ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини спрямована не тільки на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, але також зобов'язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності.
Зазначена правова позиція сформульована ЄСПЛ у справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року. У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів».
Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції.
Також ЄСПЛ нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні прокурора, а також те, що у разі задоволення вказаного клопотання може бути виконане завдання арешту, передбаченого ч.1 ст.170 КПК України, тобто запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення збереження речових доказів, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, задля захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності сторін кримінального провадження, неявка яких, з огляду на положення ст.405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому береться до уваги, що про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони кримінального провадження повідомлені належним чином і даних про поважність причин їх неявки та заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день від них не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали провадження, апеляційний суд визнає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У випадку передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках передбачених Кримінальним кодексом України.
У випадку передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правого характеру у виді конфіскації майна.
У випадку передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову в кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ст.173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч.5 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Апеляційний суд вважає, що при розгляді клопотання про накладення арешту на вищевказане майно у кримінальному провадженні № 12020070170000373 за ч.2 ст.240 КК України, слідчим суддею належним чином були враховані вимоги Конституції України, кримінального процесуального закону та принципи верховенства права, закладені в Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішеннях Європейського Суду з прав людини, ретельно перевірені доводи клопотання прокурора й постановлено судове рішення, яке, з огляду на вказані норми права, визнається апеляційним судом законним та обґрунтованим.
Дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд вважає, що, задовольнивши частково клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя при розгляді клопотання та прийнятті судового рішення врахував вимоги ст.ст. 170-173 КПК України, і дав належну оцінку як доводам клопотання, так і фактичним обставинам, на підставі яких прокурор вніс клопотання. Зокрема, проаналізувавши доводи клопотання прокурора, апеляційний суд вважає, що в ухвалі слідчого судді вірно зазначено й дано належну оцінку тому, що додані до клопотання матеріали не містять доказів, які вказували б на те, що Самоскид-С; свідоцтво про реєстрацію на самоскид-с; вантажний автомобіль «МАЗ»; свідоцтво про реєстрацію на вантажний автомобіль «МАЗ»; екскаватор є знаряддям злочину, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, або набутий злочинним шляхом, або являються доходом від вчиненого злочину чи отриманий за рахунок доходів від вчиненого злочину, або може бути конфіскований чи слугувати забезпеченням цивільного позову.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що зазначене майно, зокрема, ОСОБА_13 ; свідоцтво про реєстрацію на самоскид-с; вантажний автомобіль «МАЗ»; свідоцтво про реєстрацію на вантажний автомобіль «МАЗ»; екскаватор, хоч і визнано речовими доказами, проте прокурором не надано достатніх і належних доказів тих обставин, які вказані в клопотанні, що в свою чергу свідчить і про обґрунтованість висновку про те, що прокурор не довів обставин, на які посилається у своєму клопотанні, а це ставить під сумнів відповідність майна, про яке в ньому йдеться, критеріям, визначеним у статті 98 КПК України.
З постанови слідчого про визнання ОСОБА_14 ; свідоцтва про реєстрацію на самоскид-с; вантажного автомобіля «МАЗ»; свідоцтва про реєстрацію на вантажний автомобіль «МАЗ»; екскаватора речовими доказами (а.с. 60-61) не вбачається, які саме сліди злочину зберегло вказане майно.
За таких обставин, апеляційний суд також вважає, що прокурор не навів достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно із забороною його використання, не довів існування ризиків, визначених у абзаці 2 ч.1 ст.170 КПК України, або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, належним чином не обґрунтував мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Апеляційний суд вважає, що в матеріалах провадження немає будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням про накладення арешту на вищевказане майно із забороною його використання.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404,407,418,419,422, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.04.2021 про накладення арешту на майно - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч.4 ст.424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: