Справа № 138/587/20
Провадження №11-кп/801/49/2021
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
20 травня 2021 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
зі секретарем: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17.07.2020 року про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Веселинове Миколаївської області та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта незакінчена вища, одруженого, до засудження не працюючого, раніше судимого:
07.10.2005 Березанським районним судом Миколаївської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 22.12.2005 вирок змінено та згідно ст.75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки; 14.06.2007 Апеляційним судом м.Києва за п.п.6, 12 ч.2 ст.115, ст.71 КК України до 18 років позбавлення волі з конфіскацією майна
за участю сторін провадження:
прокурора : ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_9
засудженого: ОСОБА_7
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17.07.2020 року у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 .
Захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17.07.2020 року, постановити нову ухвалу про звільнення засудженого ОСОБА_7 на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково від призначеного покарання вироком Апеляційного суду м.Києва від 14.06.2007т року за п.6, п.12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 186 КК України на 1 рік 7 місяців 11 днів.
Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що з урахуванням сімейного стану, змін в поведінці, наявності ряду тяжких захворювань та сумлінної поведінки засуджений ОСОБА_7 має право на умовно-дострокове звільнення.
Однак, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку на відсутність підстав для умовно-дострокового звільнення.
Судом не було враховано, що на час подання клопотання та його розгляду всі стягнення є погашеними, ряд стягнень у 2018 році були скасовані судом згідно рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.11.2018 року, ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області про застосування до засудженого ОСОБА_7 дисциплінарного стягнення у вигляді поміщення до приміщення камерного типу було скасовано рішенням суду апеляційної інстанції.
На думку захисника, поведінка засудженого ОСОБА_7 свідчить про його зміни в мотивації і відношення до відбування покарання, він вже відбув 16 років і 4 місяці визначеного судом строку, за період відбування покарання одружився, має двох синів, готовий до подальшого нормального проживання без ізоляції від суспільства, за станом здоров”я йому важко перебувати в умовах ізоляції.
Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи і судом не було проведено повного судового розгляду.
Захисник ОСОБА_6 подав заяву про проведення апеляційного розгляду за його відсутності.
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що ухвала Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17.07.2020 року є законною та обгрунтованою, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, захисника ОСОБА_9 , який підтримав вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , просив задоволити, засудженого ОСОБА_7 , який просив звільнити його умовно-достроково, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 відбуває покарання у ДУ « Могилів-Подільська виправна колонія № 114» за вироком Апеляційного суду м.Києва від 14.06.2007 року засуджений за п.п.6, 12 ч.2 ст.115, ст.71 КК України до 18 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Початок строку: 17.03.2006 року, кінець строку: 06.03.2022 року.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно п.2 ч.3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
Відповідно до вказівок Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», суди, розглядаючи питання про можливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, мають ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Головною умовою прийняття такого рішення є доведеність, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення.
Саме досягнення такої цілі покарання, як виправлення засудженого обгрунтовує можливість його дострокового звільнення від відбування покарання, хоча і під певною умовою.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 , ретельно перевірив формально- юридичні та оціночні підстави умовно -дострокового звільнення від відбування покарання.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , що з урахуванням сімейного стану, змін в поведінці, наявності ряду тяжких захворювань, сумлінної поведінки наявні підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 є безпідставними, суперечать встановленим судом обставинам.
Згідно характеристик начальника відділення соціально-психологічної служби ОСОБА_10 , погодженої заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи ОСОБА_11 від 11.03.2020 року, 12.11.2020 року засуджений ОСОБА_7 в місцях позбавлення волі знаходиться з 17.03.2006 року, з 11.12.2017 року відбуває покарання в ДУ «Могилів-Подільська виправна колонія № 114», в установі не працевлаштований у зв”язку з відсутністю виробничих потужностей та немає відповідної спеціальності, за час відбування покарання характеризувався негативно, за допущенні порушення установленого порядку відбування покарання 16 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, стягнення за 15.02.2018 року, 22.02.2018 року, 22.02.2018 року, 06.03.2018 року, 23.03.2018 року скасовано рішенням Вінницького окружного адміністративного суду, заходи заохочення не застосовувалися. Підтримує рівні відносини з засудженими, на критику реагує не завжди правильно, не дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом, до виконання передбачених вимог закону персоналу установи ставиться зухвало, участь в організації виховних заходів приймає лише формально.
Відповідно до довідок про наявність дисциплінарних стягнень та заохочень по особовій справі від 11.03.2020 року, 12.11.2020 року засуджений ОСОБА_7 , відбуваючи покарання з 2006 року притягувався 40 разів до дисциплінарної відповідальності за порушення розпорядку дня, встановлення міжкамерного зв'язку, порушення напрямку руху, зберігання заборонених предметів, відмову від обшуку, порушення форми одягу, порушення локалізації, невиконання законних вимог представників адміністрації установи.
За весь період відбування покарання двічі заохочувався наказом від 30.06.2009 року, наказом № 144 від 20.12.2013 року за сумлінну поведінку і ставлення до праці, оголошена подяка.
Засуджений ОСОБА_7 перебуває на профілактичних обліках в ДУ «Могилів-Подільська виправна колонія № 144» як схильний до злісної непокори вимог адміністрації та дії, що дезорганізують роботу установи, так як схильний до втечі.
На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції перевірив належним чином сукупність обставин, які мають значення для прийняття правильного рішення та дійшов вірного висновку, що правові підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 відсутні.
Підстави умовно-дострокового звільнення від відбування покарання поділяються на формально юридичні та оціночні.
Формально-юридичні підстави передбачені ч.3 ст. 81 КК України пов'язуються з фактичним відбуттям особою певної частини строку призначеного їй покарання.
Відповідно до ч.3 ст. 81 КК України ОСОБА_7 фактично відбув 3/4 частини призначеного покарання як формально- юридичну підставу умовно-дострокового звільнення від відбування покарання станом 06.09.2017 року.
Оціночні підстави умовно-дострокового звільнення від відбування покарання передбачені ч.2 ст. 81 КК України і виражаються формулюванням «…, засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення».
Саме досягнення такої цілі покарання як виправлення засудженого обгрунтовує можливість його дострокового звільнення від відбування покарання .
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно характеристик на особу засудженого ОСОБА_7 від 11.03.2020 року, 12.11.2020 року під час утримання в Київському СІЗО, відбуваючи покарання в Коломийській виправній колонії № 41, Черкаській виправній колонії № 62, Холодногірській виправній колонії № 18, Харківському СІЗО, Літинській виправній колонії № 123 він характеризувався негативно, допускав порушення режиму утримання.
У апеляційній скарзі захисник звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було враховано, що на час подання клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та його розгляду всі стягнення у ОСОБА_7 є погашеними, ряд стягнень у 2018 році були скасовані судом згідно рішення Вінницького окружного адміністративного суду
Однак, хоча дійсно станом на час звернення з клопотанням стягнення погашені та частина їх скасовані судом, суд апеляційної інстанції, перевіряючи оціночні підстави застосування ст. 81 КК України, приймає до уваги негативні характеристики засудженого ОСОБА_7 , через, що суд позбавлений можливості зробити висновок, що засуджений вже повноцінно, стабільно став на шлях виправлення, на якому відбування покарання у виді позбавлення волі перестає бути доцільним.
Відповідно до витягу з медичної картки засудженого від 12.11.2020 року, ОСОБА_7 знаходиться на диспансерному обліку з діагнозом: бронхіальна астма в стадії стійкої ремісії (2006 рік), хронічний гастродуоденіт в стадії ремісії, хронічний простатит в стадії ремсії, хронічний геморой в стадії ремісії, в 2020 році ОСОБА_7 до медичної частини з приводу загострення захворювань не звертався.
Наявність у засудженого ОСОБА_7 хронічних захворювань, колегія суддів враховує, але хронічні захворювання не є підставою для умовно - дострокового звільнення від відбування покарання.
Вказані хронічні захворювання засудженого ОСОБА_7 згідно витягу з медичної картки засудженого від 12.11.2020 року знаходяться в стадії ремісії, відомості про те, що засуджений за станом здоров'я не може перебувати в місцях позбавлення волі, а також отримувати належного лікування відсутні.
На думку захисника сьогоднішня поведінка засудженого свідчить про зміни в мотивації, відношенні до відбування покарання, він, маючи сім”ю, готовий до проживання в умовах суспільства без ізоляції.
Під час апеляційного розгляду засуджений ОСОБА_7 підтвердив, що дійсно він в 2011 році одружився, у нього змінилися погляди на життя, поведінка.
При цьому ОСОБА_7 не зміг пояснити, чому, незважаючи на зазначене в період часу з 2011 року по травень 2019 року від допускав порушення, за які на нього накладалися стягнення, чому негативно характеризується за місцем відбування покарання.
Крім того, згідно характеристик на особу засудженого ОСОБА_7 від 11.03.2020 року, 12.11.2020 року адміністрація ДУ «Могилів-Подільська виправна колонія №114» вважає, що за час відбування покарання засуджений ОСОБА_7 не проявив готовність до самокерованої правослухняної поведінки, не досяг ступеня виправлення визначеного вимогами ст. 81 КК України, вчинив особливо тяжкий злочин та на даний час не довів свого виправлення, тому до нього не може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки.
Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Однією із головних умов для умовно -дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.
Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.
Доводи апеляційної скарги захисника, що засуджений ОСОБА_7 довів своє виправлення не є достатньою підставою для умовно-дострокового звільнення, оскільки враховуються дані про поведінку та ставлення до праці за весь час відбування покарання.
Крім того, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом суду, а не обов'язком.
Суд апеляційної інстанції вважає, що дані про поведінку засудженого за весь час відбування покарання та його особу свідчать, що процес виправлення на час звернення з клопотанням не досяг тієї стадії, на якій можливо застосувати до засудженого ОСОБА_7 умовно- дострокове звільнення відповідно до вимог ст. 81 КК України.
Таким чином, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування якого відсутні.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції,-
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника.
Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17.07.2020 року про відмову в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4