Справа № 128/644/21
Провадження № 33/801/404/2021
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.
Доповідач: Оніщук В. В.
20 травня 2021 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В.В., з участю секретаря судового засідання Очеретної М.Ю., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 16 квітня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП,
Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 16 квітня 2021 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 гривні на користь держави.
У постанові суду зазначено, що 01.03.2021 о 03 год. 20 хв. в с. Лука-Мелешківська по вул. Незалежності, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини роту, нестійка хода. Згідно з висновком медичного огляду водій перебував у стані алкогольного сп'яніння: алкотест 6820 - 0,51 проміле, алкотест 6820 - 0,55 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України.
При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП повністю доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №449632 від 01.03.2021; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 01.03.2021; направленням від 01.03.2021 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; поясненнями свідка ОСОБА_2 від 01.03.2021; висновком медичного огляду КНП «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» ВОР».
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, просив постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 16 квітня 2021 року скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі зазначено, що в нічний час 01.03.2021 року ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, оскільки напередодні після виконання ремонтних робіт випив два бокала вина, і під час перевірки працівниками поліції знаходився на передньому пасажирському сидінні власного автомобіля, який не рухався та двигун якого був вимкнений. За кермом вказаного транспортного засобу був його товариш - ОСОБА_3 , який саме в той момент відійшов до себе додому та невдовзі мав повернутися. На вимогу працівників поліції ОСОБА_1 пояснював, що він не повинен проходити огляд на стан сп'яніння, оскільки не являється водієм транспортного засобу, однак останні силоміць посадили його у службовий автомобіль та відвезли до медичного закладу і змусили пройти огляд. Про такі обставини він вказав у протоколі про адміністративне правопорушення.
Також, у апеляційній скарзі зазначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення, всупереч Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, не зазначено свідків події, а до матеріалів справи додано письмові пояснення лише одного свідка ОСОБА_2 , який не вказаний у протоколі, і який також не підтвердив факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
На думку скаржника, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження його вини.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу задовольнити, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини.
Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, доводи його захисника, пояснення свідків, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно вимог статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, вирішення справи в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
За змістом статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв'язку із цим при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, законності та обґрунтованості судового рішення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Суд першої інстанції розглядаючи справу про адміністративне правопорушення обмежився лише тим, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, однак обставин керування транспортним засобом суд не досліджував.
Згідно пункту 2.9А ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції частини першої статті 130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, зазначена норма передбачає дві форми об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп'яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
При цьому, основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, та зазначена обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, передбачає необхідність обов'язкової наявності кваліфікуючих ознак цього правопорушення, зокрема щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за статтею 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Як вбачається з матеріалів справи, що вони не містять будь-яких належних і допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Так, за змістом частин другої та шостої статті 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння проводиться поліцейським в присутності двох свідків. Проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з протоколом серії ДПР 18 №449632 від 01.03.2021 під час проведення огляду ОСОБА_1 не було залучено двох свідків, які б могли підтвердити чи спростувати факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а також факт його відмови від проходження огляду на місці зупинки.
Щодо письмових пояснень свідка ОСОБА_2 від 01.03.2021, які містяться в матеріалах справи, то останній в якості свідка в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначений.
Окрім того, з вказаних пояснень гр. ОСОБА_2 слідує, що він був лише свідком того як ОСОБА_1 відмовився повідомляти свої персональні дані, однак не був свідком того, що останній керував транспортним засобом.
Разом з тим, з метою з'ясування всіх обставин справи, апеляційним судом витребовувався з відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області відеозапис з місця події, однак листом №4400 від 17.05.2021 начальником відділу поліції повідомлено суд, що надати такий відеозапис не є можливим, так як він не зберігся у зв'язку із технічних причин.
Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Інших доказів, які б підтверджували той факт, що 01.03.2021 о 03 год. 20 хв. в с. Лука-Мелешківська по вул. Незалежності, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, матеріали справи не містять.
Крім того, допитані в судовому засіданні за клопотанням ОСОБА_1 свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили викладені скаржником у апеляційній скарзі обставини щодо керування транспортним засобом безпосередньо ОСОБА_3 .
Зокрема, свідок ОСОБА_3 повідомив, що 01 березня 2021 року у нічну пору доби після виконання ремонтних робіт у ОСОБА_5 , він керував належним ОСОБА_1 автомобілем, рухаючись до їх місць проживання, при цьому останній перебував у автомобілі поруч на передньому сидінні. По дорозі вони зупинились поруч із його місцем проживання і він зайшов додому взяти деталь до автомобіля, залишивши ОСОБА_6 на передньому пасажирському сидінні та забравши ключі від транспортного засобу із собою. Повернувшись, він виявив залишений ним автомобіль та відсутність ОСОБА_1 ..
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердили обставини, щодо перебування ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у ОСОБА_5 та виконання ними ремонтних робіт, а також щодо керування автомобілем у той час саме ОСОБА_3 ..
Формальний підхід до розгляду справи є неприпустимим, а самого факту перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння без доведення факту керування особою транспортним засобом в такому стані, недостатньо для притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки як було вказано вище, для об'єктивної сторони вказаного правопорушення необхідно наявність керування особи транспортним засобом, докази чого в матеріалах справи відсутні.
Зазначені вище обставини, на переконання апеляційного суду, у своїй сукупності свідчать про відсутність в матеріалах справи доказів того, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, зокрема, факту керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, а апеляційний суд не наділений повноваженням збирати докази винуватості чи невинуватості особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Таким чином, висновок суду першої інстанції, про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, не підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів.
За встановлених під час апеляційного розгляду справи обставин, є законні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі у зв'язку з недоведеністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 245, 247, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 16 квітня 2021 року скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду: В. В. Оніщук