Справа № 146/984/20
Провадження №11-кп/801/518/2021
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
19 травня 2021 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінального провадження №12020025290000026 за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_8 на вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 лютого 2021 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, раніше не судимої,
визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання:
за ч.1 ст.357 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень;
за ч.2 ст.185 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень,
13 вересня 2020 року біля 23:00 години, ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні житлового будинку ОСОБА_9 , що розташований за адресою АДРЕСА_2 , побачила в одній із кімнат чоловічий піджак, в кишені якого знаходилася банківська картка АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , видана на ім'я ОСОБА_9 , після чого в неї виник умисел на викрадення даної картки.
Після цього, ОСОБА_7 діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи намір на заволодіння банківською карткою, таємно викрала банківську пенсійну картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_9 , скориставшись тим що потерпілий спав та був не в змозі чинити опір її злочинним діям.
У подальшому ОСОБА_7 з місця події зникла, розпорядившись викраденою карткою АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , видана на ім'я ОСОБА_9 , що є офіційним документом на власний розсуд, обернувши на свою користь.
Крім того, ОСОБА_7 , 13 вересня 2020 року о 23 год. 49 хв., перебуваючи біля банкомату АТ КБ «Приватбанк», що розташований при вході до магазину ТОВ «Шик і Блиск» за адресою вул. Привокзальна, 9 смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, заволодівши у незаконний спосіб банківською пенсійною карткою ОСОБА_9 , виданою АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 на його ім'я, достовірно знаючи пін-код зазначеної картки, вирішила викрасти наявні на рахунку кошти.
У подальшому, ОСОБА_7 діючи умисно, з метою заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, ввела заздалегідь відомий їй пін-код в банкоматі АТ КБ «Приватбанк» та шляхом зняття, таємно викрав із пенсійної картки ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 6100 грн., належні останньому.
Після цього, ОСОБА_7 з місця події зникла, розпорядившись викраденими коштами на власний розсуд, обернувши їх на свою користь.
Своїми протиправними діями ОСОБА_7 завдала потерпілому ОСОБА_9 матеріальної шкоди на суму 6100 гривень.
В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_8 просить скасувати оскаржуваний вирок суду першої інстанції через невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалити новий вирок, яким визнати винною ОСОБА_7 за ч.1 ст.357 КК України у вигляді штрафу у розмірі 850 грн; за ч.1 ст.185 КК України у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн., на підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
Заслухавши прокурора, який просив змінити оскаржуваний вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою державного обвинувача; обвинувачену ОСОБА_7 , яка не заперечувала проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п.п.1,2 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є незастосуванням судом закону, який підлягає застосуванню та застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.374 КПК країни у мотивувальній частині вироку зазначається у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визначається обвинувачений.
Відповідно до ст.411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду, викладені у судовому рішенні містять істотні суперечності. Вирок та ухвала підлягає скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання.
Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.357 КК України, тобто викрадення офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів, та обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), разом з тим, суд першої інстанції у мотивувальній та резолютивній частині оскаржуваного вироку вказав про визнання ОСОБА_7 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, чим допустив істотні порушення вимог ст.374 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.3 КК України кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
Відповідно до змісту положень ст.50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В ході апеляційного розгляду обвинувачена ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінальних проступків передбачених ч.1 ст.357, ч.1 ст.185 КК України визнала повністю, щиро каялася у вчиненому, що є обставиною, що пом'якшує покарання є особою молодого віку (1989 р.н.) раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, обставини, які обтяжують покарання відсутні, остання призначена опікуном чотирьох малолітніх дітей (а.с.39,41,43,45), а тому колегія суддів вважає, що останню слід визнати винною у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.357, ч.1 ст.185 КК України та призначити покарання за ч.1 ст.357 КК України у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн; за ч.1 ст.185 КК України у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції слід змінити в частині призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_7 .
Оскільки в апеляційній скарзі прокурора не ставиться питання про необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосування більш суворого покарання, тому підстав передбачених ст.420 КПК України для ухвалення судом апеляційної інстанції вироку не вбачається, правового становища обвинуваченої рішенням колегії суддів не погіршується, з огляду на що апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.405, 407, 409,413, 419 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 лютого 2021 року відносно ОСОБА_7 за ч.2 ст.185, ч.1 ст.357 КК України - змінити.
Визнати винною ОСОБА_7 у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.357 КК України і призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Визнати винною ОСОБА_7 у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України і призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
В решті вирок суду залишити без змін.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4