Справа № 136/840/20
Провадження № 22-ц/801/931/2021
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.
Доповідач:Сало Т. Б.
21 травня 2021 рокуСправа № 136/840/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Берегового О.Ю., Якименко М.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16 лютого 2021 року, ухвалене суддею Кривенком Д.Т. в м. Липовець, в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У червні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 21 941,60 грн станом на 28.04.2020 за кредитним договором №б/н від 10.10.2013, а також судові витрати у розмірі 2102 грн.
Позов мотивований тим, що 10.10.2013 ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала заяву №б/н. Відповідач підтвердила свою згоду, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
У порушення умов кредитного договору, у відповідача станом на 28.04.2020 виникла заборгованість у загальному розмірі 21 941,60 грн, з яких: 5 773,95 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2 075,44 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 12 571,18 грн - пеня; штрафи - 500 грн (фіксована частина) та 1 021,03 грн (процентна складова.
Порушення ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 16 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись із вказаним рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити у повному обсязі.
Скарга мотивована тим, що судом залишено поза увагою, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті всі істотні умови договору; із виписки по рахунку коштів прослідковується, що відповідачу встановлено кредитний ліміт, відповідач неодноразово знімала кошти, тобто користувалася кредитною карткою; суд не перевірив розрахунок заборгованості.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов до висновку про недоведеність і необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовував свої вимоги.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
По справі встановлено, що 10.10.2013 ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, у якій зазначено, що дана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правила надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с.19).
Згідно вказаної заяви ОСОБА_1 надано наступні кредитні картки: 10.10.2013 № НОМЕР_1 з терміном дії до листопада 2016 року; 09.11.2017 № НОМЕР_2 з терміном дії до листопада 2021 року; 11.01.2018 № НОМЕР_2 з терміном дії до листопада 2021 року (а.с.18).
10.10.2013 банком встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок в розмірі 300 гривень, який неодноразово змінювався банком (а.с.17).
Відповідно до наданого банком розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 28.04.2020 становить 21 941,60 грн: 5 773,95 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2 075,44 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 12 571,18 грн - пеня; штрафи - 500 грн (фіксована частина) та 1 021,03 грн (процентна складова).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Доказування не може гуртуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).
Апеляційний суд не може погодитись із висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту виникнення будь-яких зобов'язань з боку ОСОБА_1 , а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Так, за розрахунками банку заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 5773,95 грн.
Дана заборгованість підтверджується випискою по рахунку станом на 30.04.2020, з якої вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та частково виконувала свої зобов'язання щодо їх повернення (а.с.13-16).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).
Таким чином, наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, може підтверджувати заборгованість відповідача ОСОБА_1 за виданим кредитом.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 не спростовано, доказів погашення заборгованості не надано, а тому колегія суддів вважає доведеним, що станом на 28.04.2020 відповідач мала заборгованість перед банком.
ОСОБА_1 , отримавши копії позовної заяви та апеляційної скарги заперечень проти вимог банку не подала, самоусунувшись таким чином від участі у розгляді справи.
Отже, доведеним є факт укладення кредитного договору між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 шляхом отримання позичальником кредитної картки зі встановленим кредитним лімітом, та використання позичальником кредитних коштів, що також підтверджується доданими до позовної заяви виписками по карткових рахунках.
З огляду на те, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України (за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав), беручи до уваги, що відповідач не оспорював укладення кредитного договору з банком та отримання кредитної картки, користувався кредитними коштами, частково сплачував заборгованість, колегія суддів дійшла до висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 5773,95 грн.
Що стосується вимог позову та доводів апеляційної скарги щодо стягнення на користь позивача заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, то апеляційний суд звертає увагу, що пред'являючи вимогу про стягнення 2075,44 грн заборгованості за процентами, нарахованим на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, позивач порядок їх нарахування (починаючи із 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнта) та розмір (86, 4 % для картки «Універсальна», 84 % для картки «Універсальна голд») обґрунтував посиланням на положення пункту 2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами відповідно до вимог статті 625 ЦК України та неустойки у зазначеному банком розмірі.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (10.10.2013) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (12.06.2020), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та визначеної відповідальності позичальника за порушення виконання взятих на себе зобов'язань, наданий банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
З огляду на відсутність в анкеті-заяві строку кредитування (строку повернення ОСОБА_1 кредиту) та ненадання суду доказів пред'явлення банком в порядку статті 530 ЦК України відповідної вимоги щодо виконання позичальником обов'язку із повернення кредиту до подання цього позову, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми за визначений банком у позові період.
До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд в постанові від 02 грудня 2020 року в цивільній справі №161/5267/20.
Підстави для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені та штрафів) банк обґрунтовував також положеннями п.2.1.1.12.6.1 та п.2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг, однак, беручи до уваги, що сторонами не було досягнуто згоди по їх сплаті в анкеті-заяві, а також зважаючи, що вказані Умови та Правила надання банківських послуг не можуть братися до уваги через відсутність підпису позичальника, вимоги позову в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача на підставі ст. 141 ч. 1, ч. 13 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 553,14 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 829,71 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16 лютого 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором № б/н від 10 жовтня 2013 року в розмірі 5 773 (п'ять тисяч сімсот сімдесят три) гривні 95 копійок - заборгованість за тілом кредиту.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 553 (п'ятсот п'ятдесят три) гривні 14 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 829 (вісімсот двадцять дев'ять) гривень 71 копійку.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.Ю. Береговий
М.М. Якименко