Постанова від 20.05.2021 по справі 127/14425/20

Справа № 127/14425/20

Провадження № 22-ц/801/905/2021

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 рокуСправа № 127/14425/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (судді - доповідача),

суддів: Панасюка О.С., Якименко М.М.,

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач: ОСОБА_1 .,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 лютого 2021 року, ухвалене місцевим судом під головуванням судді Бессараб Н.М., дата складення повного тексту рішення 01 березня 2021 року,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

В липні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулась до позивача та підписала заяву № б/н від 05 серпня 2008 року про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

У порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язання за договором належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість перед банком, яка станом на 31 травня 2020 року становить 91761,91 грн., з яких: 60277,01 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 26639,09 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штрафу (фіксована частина), 4345,81 грн. штрафу (процентна складова).

Порушення ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 лютого 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість станом на 31 травня 2020 року в загальному розмірі 60497,85 грн., яка складається з наступного: заборгованість за простроченим тілом кредиту 60277,01 грн., заборгованість за простроченими відсотками 220,84 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1385,85 грн. понесеного судового збору.

В задоволенні решти суми позовних вимог відмовлено.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 лютого 2021 року мотивовано тим, що умови кредитного договору узгоджені сторонами в наданій позивачем і підписаній відповідачем довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна Gold Light».

Водночас, задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд попередньої інстанції зазначив, що починаючи з вересня 2008 року відповідачці відсотки нараховувались вірно, відповідно до погоджених умов кредитування та довідки про умови кредитування, однак починаючи з вересня 2014 року банк почав нараховувати відсотки у підвищеному розмірі без погодження такого підвищення із відповідачкою ОСОБА_1 .

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про сплату штрафів місцевий суд вказав, що в заяві та довідці про умови кредитування відсутні домовленості сторін про відповідальність за прострочене зобов'язання, зокрема, щодо стягнення штрафів.

Провадження в суді апеляційної інстанції.

Не погоджуючись з таким рішенням суду акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просило оскаржуване рішення в відмовній його частині скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем разом з анкетою-заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг надано підписану позичальником довідку про умови кредитування, згідно якої сторони погодили істотні умови договору, зокрема сплату процентів за користування кредитом.

Судом не перевірено розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, частково виконував умови кредитного договору, частково сплачував заборгованість за договором, а отже визнав свої зобов'язання за угодою та розміри встановлених обов'язкових платежів.

Вважає, що позивачем надано належні докази на підтвердження зазначених у позові обставин, які підтверджують наявність договірних відносин між сторонами та невиконання відповідачем взятих за договором зобов'язань.

Крім того, зазначає, що суд першої інстанції, помилково дійшов висновку про відмову у стягненні частини процентів за користування кредитом за період з 01 вересня 2014 року по 31 травня 2020 року, у зв'язку із збільшенням процентної ставки, оскільки, за вказаних обставин суд повинен був провести власний розрахунок боргу, а не відмовляти в їх стягненні за вказаний період.

12 квітня 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона заперечила аргументи позивача викладені в апеляційній скарзі, вказавши, що суд попередньої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Просила залишити оскаржуване рішення суду без змін.

Позиція суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині щодо стягнення заборгованості процентів за користування кредитом та штрафами, тому в іншій частині рішення суду в силу ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції частково не відповідає цим вимогам.

Апеляційним судом встановлено, що 05 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом підписання останньою анкети - заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, де вказано, що заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови), а також тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг. На підставі даного кредитного договору ОСОБА_1 отримала кредитну картку «Універсальна Gold Light». Старт карткового рахунку - 04 вересня 2008 року, банк відкрив кредитний картковий рахунок, встановив кредитний ліміт 13000 грн., в подальшому кредитний ліміт було збільшено (а.с. 62 та на звороті).

Умови кредитного договору узгоджені сторонами в наданій позивачем і підписаній відповідачем довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна Gold Light» (а.с. 63). В зазначеній довідці сторони погодили тип картки, тип кредитної лінії, базову ставку в 2,5% в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році), визначили строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, і їх розмір (включаючи плату за використання кредитних коштів в звітному періоді) в розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості.

На а.с. 39-59, 126-145, 150-170 міститься банківська виписка по рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається рух коштів за кредитною карткою (зняття та переказ коштів, здійснення покупок в магазинах, поповнення телефонного рахунку, погашення кредитної заборгованості, тощо). Вказані докази свідчать про те, що відповідач активно користувалася даною кредитною карткою більше десяти років поспіль.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 31 травня 2020 року становить 91761,91 грн., з яких: 60277,01 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 26639,09 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штрафу (фіксована частина), 4345,81 грн. штрафу (процентна складова) (а.с. 6-38).

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ч. 1, 2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 04 вересня 2008 року процентна ставка не зазначена (а.с. 62).

Разом з тим, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Проте, в матеріалах справи міститься довідка про умови кредитування від 04 вересня 2008 року, в якій зазначено базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,5%), розмір щомісячних платежів (7%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів (а.с. 63). Зазначена довідка містить підпис ОСОБА_1 .

Таким чином, з урахуванням наявності в матеріалах справи вказаної довідки, підписаної позичальником, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про обізнаність відповідача з вказаними умовами кредитування, зокрема, з розміром відсоткової ставки за процентами.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути з відповідача 91761,91 грн., з яких: 60277,01 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 26639,09 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 4345,81 грн. штраф (процентна складова), нарахованих у відповідності до умов підписаної відповідачем довідки.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції перевіряючи правильність нарахування банком процентів, виходить із розміру процентної ставки, яка узгоджена з позивачем та зазначена у довідці про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» Gold Light» (2,5% на місяць (30% річних)), підписаній особисто відповідачем.

Так, пред'являючи вказаний позов, банк просив стягнути проценти за користування ОСОБА_1 кредитними коштами, нарахованими за період з 05 жовтня 2008 по 31 травня 2020 року у розмірі 26639,09 грн.

Проте, як слідує із наданого банком розрахунку, починаючи з 01 вересня 2014 року позивач нараховував проценти за ставкою 32,4% річних, з 01 квітня 2015 року за ставкою 42% річних, що свідчить про неправомірні дії банку щодо підвищення процентної ставки, оскільки це виходить за межі узгодженого сторонами договору розміру процентів за користування грошовими коштами.

При цьому посилання банку як на правомірність своїх дій щодо підвищення розміру процентної ставки на умови та правила надання банківських послуг, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Умови та правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за підвищеною ставкою.

Отже, суд апеляційної інстанції не бере до уваги надані позивачем умови та правила, а тому вважає, що проценти підлягають стягненню за процентною ставкою 30% річних, яка узгоджена із відповідачем.

Так, відповідно до наданого банком розрахунку, кількість днів прострочення сплати заборгованості за кредитним договором за період з 01 вересня 2014 року по 31 травня 2020 року становить 2099 днів.

Заборгованість за тілом кредиту, станом на 01 вересня 2014 року складала 9307,59 грн.

Отже розмір заборгованості за процентами за вказаний період складає 16280,53 грн (9307,59 х 30%) : 360) х 2099 днів.

Відтак, з розрахунку 30% річних на залишок заборгованості за період з 05 жовтня 2008 року до 31 травня 2020 року загальна заборгованість за процентами за користування кредитом становить 16501,36 грн. (16280,53 грн + 220,84 грн), де 220,84 грн - сума заборгованості за процентами, нарахованими банком за період з 05 жовтня 2008 року до 29 серпня 2014 року (неправомірного підвищення процентної ставки).

Таким чином, заборгованість за вказаними відсотками становить 1189,40 грн. (16280,53 грн + 220,84 грн - 11,29 грн. - 233,59 грн., - 100 грн. - 123,31 грн. - 370,9 грн. - 345,51 грн. - 391,07 грн. - 416,29 грн. - 411,11 грн. - 400 грн. - 89,03 грн. - 200 грн. - 346,69 грн. - 11651,73 грн. (сплата відповідачем)).

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами у розмірі 1189,40 грн., оскільки розмір 26639,09 грн. позивачем є недоведеним.

Водночас, колегія суддів погоджується із висновками суду попередньої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів оскільки з заяви та довідки про умови кредитування не вбачається про погоджені домовленості сторін щодо відповідальності за прострочене зобов'язання, зокрема, щодо стягнення штрафів.

Не заслуговують на увагу також доводи апелянта про те, що відповідач, підписуючи анкету-заяву від 04 вересня 2008 року, користуючись кредитними коштами та здійснюючи часткове погашення заборгованості висловила свою згоду з формою договору та його умовами, оскільки зазначені посилання апелянта не відповідають змісту анкети-заяви, в якій зазначено лише загальну назву умов та правил, без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні.

Отже, обставини на які посилається позивач в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права частково знайшли своє підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, його висновки не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині визначення та стягнення розміру заборгованості за простроченими відсотками відповідно до проведеного апеляційним судом розрахунку, а в іншій оскаржуваній частині його слід залишити без змін.

Щодо судових витрат.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню (66,98%), тому за положеннями частини 3 статті 141 ЦПК України понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати (судовий збір) підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме за подання позовної заяви в сумі 1407,91 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 2111,87 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 лютого 2021 року в частині вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками змінити, збільшивши їх розмір з 220,84 грн. до 1189,40 грн. та в частині розміру стягнутого на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з ОСОБА_1 судового збору, збільшивши його розмір, пропорційно задоволеним вимогам з 1385,85 грн. до 1407,91 грн.

В інший частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2111,87 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.Ю. Береговий

Судді: О.С. Панасюк

М.М. Якименко

Попередній документ
97087874
Наступний документ
97087876
Інформація про рішення:
№ рішення: 97087875
№ справи: 127/14425/20
Дата рішення: 20.05.2021
Дата публікації: 24.05.2021
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Вінницький апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; інших видів кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (13.07.2021)
Дата надходження: 09.07.2020
Предмет позову: про стягнення заборгованості
Розклад засідань:
12.08.2020 11:00 Вінницький міський суд Вінницької області
28.09.2020 15:00 Вінницький міський суд Вінницької області
22.10.2020 10:00 Вінницький міський суд Вінницької області
10.11.2020 11:30 Вінницький міський суд Вінницької області
10.12.2020 15:00 Вінницький міський суд Вінницької області
21.01.2021 15:30 Вінницький міський суд Вінницької області
23.02.2021 15:00 Вінницький міський суд Вінницької області
20.05.2021 00:00 Вінницький апеляційний суд