Справа № 489/282/18
кримінальне провадження
№1-кп/489/89/21
21 травня 2021 р. м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження на підставі обвинувального акта відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, із середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, за останнім вироком судимий:
-Центральний районним судом м. Миколаєва від 24.11.2011 за ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст.70 КК України, до 7 років позбавлення волі
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 121 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
потерпілого ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
встановив:
08.12.2017 в період часу з 19 год. 40 хв. по 20 год. 00 хв., ОСОБА_4 , знаходячись біля будинку № 89 по вул. 7 Слобідській в м. Миколаєві, діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів, таємно викрав велосипед «Vortex» вартістю 1400,00 грн., який належить потерпілому ОСОБА_14 , спричинивши матеріальну шкоду на вказану суму.
Після чого ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Суд визнає ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно.
Крім того, 05.11.2018 близько 19 год. 30 хв., ОСОБА_4 , знаходячись біля аптеки за адресою: АДРЕСА_2 , діючи на ґрунті раптово виниклого конфлікту, маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень, вчинив сварку з ОСОБА_10 , яка переросла у бійку, в ході якої ОСОБА_4 наніс останньому один удар ножем в область грудної клітини зліва, спричинивши ОСОБА_10 тяжке тілесне пошкодження у вигляді проникаючого сліпого колото-різаного поранення грудної клітини зліва з наявністю лівостороннього пневмотораксу. Після чого ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Суд визнає ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, тобто в умисному нанесенні тяжкого тілесного ушкодження, тобто тілесному ушкодженні небезпечному для життя в момент заподіяння.
Обвинувачений ОСОБА_4 в ході судового розгляду визнав себе винним за епізодами вчинення таємного викрадення майна, яке мало місце 05.11.2018, а саме показав, що викрав пневматичний домкрат, який знаходився біля воріт шиномонтажу. Також в той же день викрав велосипед, який стояв на вулиці непристебнутий.
За епізодом нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_10 свою вину не визнав та показав, що приблизно в листопаді 2018 року, зустрівся на розі пр. Богоявленського та вул. Пограничної з знайомим на ім'я ОСОБА_15 , який знімав у нього квартиру. Під час зустрічі він почув нецензурну лайку в їх сторону та побачив потерпілого. Потерпілий почав до них чіплятися, а він з товаришем намагаючись уникнути конфлікту просили відійти його від них. Після того вони зайшли в аптеку, куди також зайшов і потерпілий і продовжив до них голосно чіплятися. В цей час аптекар почала кричати на них через те, що в аптеці продовжувався конфлікт, після чого потерпілий покинув приміщення аптеки. Він ще якийсь час постояв з товаришем та взявши у ОСОБА_15 ключі від квартири пішов з аптеки в сторону дому. На шляху до дому він побачив потерпілого в крові та побіг до під'їзду свого будинку, взяв простирадло та відірвавши від нього шмат повернувся до потерпілого і почав його перев'язувати. Зрозумівши, що шмата тканини йому не вистачає він знову повернувся до квартири і взявши ще тканини повернувся на місце де був потерпілий, але його та вже не було. Повернувшись до квартири зустрів ОСОБА_15 та повідомив що біля аптеки багато поліції. Крім того зазначив, що в той час при ньому був ніж, яким він різав простирадло на ганчірки. Після того бачив потерпілого на впізнанні, де він лише зайшов, показав на нього пальцем та вийшов. На впізнанні його поставили четвертим в рядку з іншими чоловіками, а через декілька хвилин зайшов і потерпілий. На досудовому слідстві давав інші покази, оскільки поліцейські з урахуванням його попередніх судимостей просили визнати вказаний епізод та пояснювали, що потерпілий також перебуває в слідчому ізоляторі та за цей епізод йому нічого не буде, внаслідок чого він сподівався на те, що в суді буде встановлена правда.
Вина обвинуваченого в інкримінованих злочинних діяннях, підтверджується дослідженими судом наступними доказами.
За епізодом таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_14 :
Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.01.2018, згідно якого ОСОБА_14 просив прийняти міри до невідомої особи, яка 08.12.2017 в період часу з 19:40 год. по 20:00 год., викрала його велосипед «Vortex» синього кольору, який стояв біля будинків 87, АДРЕСА_3 .
Протоколом огляду місця події від 20.01.2018, згідно якого було оглянуто ділянку місцевості біля ринку «Колос» по пр. Миру, 2 в м. Миколаєві. В ході огляду було виявлено та вилучено велосипед «Vortex», який як зазначив ОСОБА_4 він викрав 08.12.2017 по вул. 7 Слобідській в м. Миколаєві та заховав на смітнику.
Довідкою ПП «Веломікс» від 27.01.2018, згідно якої вартість велосипеду «Vortex» становить 1400,00 грн.
Аналізуючи досліджені докази суд вважає вину ОСОБА_4 доведеною поза розумним сумнівом в обсязі встановленому вище.
Твердження захисника про те, що по даній справі експертиза для встановлення розміру завданої матеріальної шкоди не призначалась, тому розмір завданої злочином шкоди належним чином підтверджено не було, є необґрунтованими.
Так, згідно п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України, слідчий або прокурор зобов'язані забезпечити проведення експертизи щодо: визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.
Крім того, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об'єднаної палати ККС у складі Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 420/1667/18 (провадження № 51-10433кмо18), обов'язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об'єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями (що є загальною підставою проведення експертизи в кримінальному провадженні, передбаченою ч. 1 ст. 242 КПК ); по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 цієї норми.
Імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.
Разом з тим, в якості підтвердження розміру завданих збитків, була надана довідка ПП «Веломікс» від 27.01.2018, згідно якої вбачається вартість викраденого велосипеду.
Окрім того, під час судового розгляду сторона захисту не заявляла клопотання про призначення судової експертизи, а також за вказаним епізодом обвинувачений визнає свою вину в повному обсязі, в т.ч. не заперечує вартість велосипеду.
За епізодом умисного нанесення тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_10 :
Показами свідка ОСОБА_16 , який показав, що 05.11.2018 повертаючись до м. Миколаєва домовився зустрітись з ОСОБА_4 на автовокзали для того щоб останній дав йому ключі від квартири в якій він мешкав разом з останнім. Після зустрічі з ОСОБА_4 вони побачили потерпілого, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння та який почав чіплятися до них. Вони намагаючись уникнути конфлікту зайшли до аптеки, а потерпілий направився за ними. В аптеці продовжився конфлікт, потерпілий штовхав їх та кричав, на що аптекар, яка бачила конфлікт почала говорити що викличе поліцію, якщо вони не вийдуть з аптеки. Після того потерпілий вийшов з аптеки та через декілька хвилин ОСОБА_4 взяв у нього ключі від квартири і сказав що піде додому. Він в цей час залишився в аптеці для того щоб придбати ліки, а поки аптекар розраховувала його до приміщення знову зайшов потерпілий, який був роздягнутий та весь у крові і почав голосно питати куди пішов ОСОБА_4 . Злякавшись цією ситуації він побіг додому, де побачив ОСОБА_4 сильно побитого та всього в крові. Вдома обвинувачений повідомив, що конфлікт відбувся з приводу ножа, але через що саме свідок повідомити не зміг. На той час він не знав про ніж, але ОСОБА_4 повідомляв, що він «нічого б з потерпілим зробити по іншому не міг».
Показами свідка ОСОБА_17 , яка показала, що вона була запрошена в якості понятої під час впізнання. Вказала, що під час впізнання їй роз'яснювалися права та обов'язки, після чого потерпілий вказав на особу, яка вчинила злочин. Подробиць не пам'ятає, оскільки в неї порушена пам'ять після інсульту. Після впізнання поставила свій підпис у протоколі. В приміщенні під час впізнання був слідчий, ще один понятий.
Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.11.2018, згідно якого ОСОБА_18 заявив про те, що 05.11.2018 близько 19 год. 30 хв., невстановлена особа, знаходячись біля входу в аптеку АДРЕСА_4 , спричинила йому колото-різану рану грудної клітини.
Постановою про уточнення анкетних даних від 06.11.2018 встановлено, що потерпілий представився ОСОБА_18 , проте справжні анкетні дані потерпілого - ОСОБА_10 .
Протоколом огляду місця події від 05.11.2018, згідно якого було оглянуто ділянку місцевості біля входу в аптеку за адресою: АДРЕСА_2 . Зліва від аптеки знаходиться будинок АДРЕСА_5 .
Протоколом огляду предметів від 05.11.2018, згідно якого було оглянуто речі ОСОБА_18 , а саме кросівки синього кольору, бейсболка чорного кольору, футболку чорного кольору з рваним отвором з лівої сторони, штани спортивні чорного кольору, толстовку синього кольору з рваним отвором, три пари шкарпеток, сумку чорного кольору в якій знаходились грошові кошти в сумі 40,00 грн., мобільний телефон «Nokia», дроти USB, навушники.
Протоколом огляду місця події від 08.11.2018, згідно якого було оглянуто автомобіль патрульної поліції Toyota Prius, номерний знак НОМЕР_1 . В ході огляду на задньому сидінні виявлено та вилучено предмет ззовні схожий на ніж, загальною довжиною 18,5 см, з яких довжина леза 8 см.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.12.2018, згідно якого ОСОБА_19 впізнала ОСОБА_16 як особу, який 05.11.2018 близько 19 год. 30 хв., зайшов до приміщення аптеки за адресою: м. Миколаїв. вул. Погранична, 246 та попросив залишитися в приміщенні аптеки через конфліктну ситуацію на вулиці та в нього інший чоловік просив ніж.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 09.11.2018, відеозапис якого було відтворено в ході судового розгляду. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_4 в присутності понятих та захисника, пояснив і показав на місці вчинення злочину, а саме біля аптеки за адресою: АДРЕСА_2 , як починався конфлікт з ОСОБА_10 , а саме як саме ОСОБА_10 почав чіплятися до нього та конфліктувати. Після того показав де ОСОБА_10 почав його бити руками та ногами, а саме біля входу до аптеки та після чого відбіг до товариша та почав з сумки щось діставати та погрожувати пострілом. ОСОБА_4 продемонстрував як ОСОБА_10 після цього почав знову бити та як він наніс в ході бійки удар ножем останньому в область грудної клітини з правої сторони від нього. На час проведення слідчого експерименту ОСОБА_4 повідомляв, що на нього не чинився будь-який тиск з боку правоохоронних органів.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 18.12.2018, відеозапис якого було відтворено в ході судового розгляду. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_16 показував на місці, а саме біля аптеки за адресою: АДРЕСА_2 , як і в якому місці почався конфлікт між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 та де в приміщенні аптеки впав потерпілий, після того як зайшов до аптеки весь у крові. В ході слідчого експерименту ОСОБА_16 вказав, що коли він знаходився у аптеці, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 вийшли на вулицю.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 09.11.2018, згідно якого ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_4 як особу, яка 05.11.2018 близько 19 год. 30 хв., знаходячись біля аптеки по вул. Пограничній в м. Миколаєві, наніс йому удар в область грудей, спричинивши тяжке тілесне ушкодження.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.12.2018, згідно якого ОСОБА_16 впізнав ОСОБА_10 як особу, з якою у ОСОБА_4 виник конфлікт біля аптеки по вул. Пограничній в м. Миколаєві після якого ОСОБА_10 зайшов до аптеки та втратив свідомість знаходячись у крові.
Висновком експерта № 929 від 21.12.2018, згідно якого було встановлено генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_10 та ОСОБА_4 .
Висновком експерта № 1233 від 12.12.2018, згідно якої у ОСОБА_10 мають місце тілесні пошкодження у вигляді проникаючого сліпого колото-різаного поранення грудної клітини зліва з наявністю лівостороннього пневмотораксу. Дані тілесні ушкодження утворилися внаслідок однієї ударної дії колюче-ріжучого предмету по типу клинка ножа, не виключено незадовго до звернення у лікарня 05.11.2018. По ступеню тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень. Дане тілесні ушкодження заподіяно внаслідок одного удару колюче-ріжучого предмету, можливо клинком ножа. Найбільш вірогідне взаєморозташування нападника та потерпілого під час спричинення тілесних пошкоджень обличчям до обличчя.
Висновком експерта № 1231 від 23.11.2018, згідно якого у ОСОБА_4 мають місце тілесне пошкодження у вигляді рубця, який являється наслідком загоєння рани в ділянці лівої кисті, який міг утворитися від дії колюче-ріжучого предмета, не виключено клинком ножа. Дані тілесні пошкодження могли утворитися внаслідок не менш ніж однієї ударної дії будь-яким колюче-ріжучим предметом, з давністю їх утворення біля 19 діб до часу огляду. По ступеню тяжкості дані тілесні пошкодження відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень. При нанесенні тілесних пошкоджень потерпілий міг бути звернений передньою стороною тіла до нападаючого та могло утворитися при самообороні потерпілого.
Висновком експерта № 515 від 23.11.2018, згідно якого кров ОСОБА_10 , відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО.
Висновком експерта № 513 від 23.11.2018, згідно якого кров ОСОБА_4 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО.
Висновком експерта № 531 від 14.12.2018, згідно якого на куртці, кепі, які були надані на експертизу, знайдена кров людини, при серологічному дослідженні якої, виявлений антиген А системи АВО. Походження крові не виключається від особи групи А з ізогемаглютиніном анти-В, у тому числі від ОСОБА_10 та виключається від ОСОБА_4 .
Висновком експерта № 532 від 14.12.2018, згідно якого на джемпері та штанах, які надані на експертизу, знайдена кров людини, при серологічному дослідженні якої виявлений антиген А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО. Походження крові не виключається від особи (осіб) групи А з ізогемаглютиніном анти-В, в тому числі від ОСОБА_10 та виключається від ОСОБА_4 .
На штанах виявлені антигени А і В. Походження крові не виключається від особи (осіб) в групову характеристику якого (яких) входять дані антигени, в тому числі від ОСОБА_10 та ОСОБА_4 .
Також судом було допитано потерпілого ОСОБА_10 , який суду показав, що приблизно 05.11.2018 у вечірній час, знаходячись біля ринку «Колос» побачив обвинуваченого з ще одним чоловіком. Також помітив що в них були грошові кошти та вирішив їх пограбувати і почав провокувати на конфлікт. Конфліктував словесно, підходив до них у притул, а вони намагалися піти від нього та поводили себе спокійно. Після того обвинувачений і його товариш зайшли до аптеки, він зайшов за ними, де продовжував провокувати та намагався зробити так, щоб вони вийшли з аптеки. В цей час жінка аптекар почала кричати на них щоб вони вийшли та погрожувала викликати поліцію. Внаслідок того, що він знаходився на той час у розшуку, він вийшов з аптеки та направився до кіосків неподалік. На шляху до кіоску у нього виник конфлікт з іншими чоловіками. В ході конфлікту вони почали бійку та він відчув як у ліву сторону грудини сильний удар тупим предметом та ще два удари в область обличчя, після чого чоловіки втекли. Після того він зайшов знову в аптеку, де знаходився товариш обвинуваченого та аптекар. Там він почав непритомніти та пішов у двори біля аптеки. В цей час до нього підійшов обвинувачений, побачив його стан та на деякий час зник. Після того повернувся та почав надавати першу допомогу, а саме прийшов з ганчірками та почав перемотувати рану. Потім обвинувачений знову кудись пішов. В цей час він вирішив піти з того місця, оскільки думав що його затримають поліцейські. Пішов в сторону пр. Центрального де на шляху до нього зустрів іншого чоловіка, якому розповів про цю ситуацію та попросив увести його звідси. Далі його побачили поліцейські, які викликали швидку допомогу. Також зазначив, що руки обвинуваченого були у крові, оскільки він затуляв йому рану. Після того через кілька днів його привезли до відділення поліції, де оперативні працівники сказали йому вказати на чоловіка, який стояв четвертим з трьох інших. Він був в шоковому стані, йому було дуже погано після операції та анестезії, внаслідок чого він показав на обвинуваченого. Був також допитаний під час досудового розслідування, де повідомив такі самі обставини, але протокол йому підписувати не давали. Заяву про вчинене кримінальне правопорушення також не писав і не підписував, підпис який стоїть у протоколі не належить йому. Також не підписував і протокол впізнання. Фактично вказує, що він оговорив обвинуваченого.
Суд визнає недопустимим доказом покази свідка ОСОБА_20 , оскільки вони надані слідчим з чужих слів під час здійснення ним кримінального провадження.
Аналізуючи досліджені докази суд вважає вину ОСОБА_4 доведеною поза розумним сумнівом в обсязі встановленому вище.
Суд критично ставиться до показів потерпілого ОСОБА_10 про непричетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами.
Так, в ході судового розгляду були досліджений протокол проведення слідчого експерименту від 09.11.2018, з якого вбачається як ОСОБА_4 демонстрував на місці вчинення кримінального правопорушення як саме і в яку частину тіла наносив удар ножем потерпілому ОСОБА_10 . З відеозапису також вбачається, що ОСОБА_4 не лише пояснював та показував на статисті обставини вчинення кримінального правопорушення, а й виправляв припущення слідчого про те, з якої сторони ОСОБА_4 наносив удар потерпілому ножем та відтворював ці дії самостійно. Жодних обставин примусу обвинуваченого з боку правоохоронних органів матеріали справи не містять. Крім того, ОСОБА_4 відтворював обставини вчинення кримінального правопорушення в присутності захисника та будь-яких зауважень не заявляв.
Також сумнівними є покази потерпілого про те, що на впізнанні обвинуваченого він був в шоковому стані, йому було дуже погано після операції та анестезії, внаслідок чого він показав на обвинуваченого, внаслідок того, що згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 8683/1182, ОСОБА_10 проводив впізнання обвинуваченого ОСОБА_4 в наступний день після виписки з лікарні, з якої був виписаний лише з рекомендацією обмеження фізичного навантаження. Сама операція відбувалася 05.11.2018.
До показів обвинуваченого ОСОБА_4 про непричетність до вчинення злочину суд ставиться критично та розцінює їх як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки його покази повністю спростовуються як іншими матеріалами справи так і показами свідка ОСОБА_16 , який зокрема повідомляв, що після зникнення з поля зору обвинуваченого, який повинен був піти додому, через невеликий проміж часу до аптеки зайшов потерпілий весь у крові та голосно питав про обвинуваченого. Крім того як зазначає сам свідок, від аптеки де відбувся конфлікт до будинку, де він проживав з обвинуваченим, дуже невелика відстань, внаслідок чого сумнівними є покази ОСОБА_4 , з урахуванням невеликого часового інтервалу, про те, що він надавав першу медичну допомогу потерпілому та бігав додому декілька разі, оскільки ОСОБА_16 після того як до аптеки зайшов потерпілий весь у крові, побіг додому, де побачив ОСОБА_4 сильно побитого та всього в крові, який висловлював, що «нічого б з потерпілим зробити по іншому не міг». Крім того зі слів ОСОБА_16 , вдома обвинувачений згадував про ніж.
Щодо заперечень сторони захисту про те, що кров у обвинуваченого відібрали без присутності захисника, внаслідок чого всі висновки імунологічних та генетичних експертиз є недопустимими доказами, слід зазначити, що отримання зразків для експертизи було проведено добровільно. Відмова особи добровільно надати біологічні зразки жодним чином не зафіксована, зокрема про таку відмову не повідомляв і обвинувачений в ході судового розгляду.
Заперечення захисника щодо того, що Миколаївське обласне бюро судово-медичної експертизи Миколаївської обласної ради не мають права проводити судово-медичні експертизи, спростовується тим, що систему бюро судово-медичної експертизи становлять Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України, яке здійснює загальне науково-методичне керівництво, а також Республіканське бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я АР Крим, бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій. До складу Республіканського та обласних бюро судово-медичної експертизи входять також міські (міст обласного підпорядкування) та районні (міжрайонні) відділення, що вбачається з Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.01.1995 № 6.
Також з урахуванням проведених експертиз необґрунтованими є доводи захисту про те, що неможливо встановити чи дійсно кров, яка була здана до камери схову є кров'ю ОСОБА_4 та ОСОБА_10 .
При призначенні покарання, суд враховує, що обвинуваченим вчинено нетяжкий злочин (ч. 2 ст. 185 КК України) та тяжкий злочин (ч. 1 ст. 121 КК України), особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий в т.ч. за кримінальні правопорушення проти власності та проти життя та здоров'я особи, неодружений, непрацюючий, характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, наявність обставини, що обтяжує покарання - рецидив злочину.
Відповідно до абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, згідно якої з урахуванням особистості обвинуваченого, його способу життя, а також високого рівня вчинення ним повторного правопорушення та небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення волі може становити небезпеку для суспільства.
З урахуванням викладеного та з метою виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню ним нових злочинів, суд вважає необхідним призначити покарання у вигляді позбавлення волі.
Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 04.01.2018 о 14 год. 04 хв., знаходячись на станції технічного обслуговування, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , діючи повторно, з умислом направленим на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, таємно викрав пневматичний домкрат вартістю 2000,00 грн., який знаходився біля в'їзних воріт гаражного приміщення вказаного СТО та належить потерпілому ОСОБА_21 , чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Після чого ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
За епізодом таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_21 , окрім показів обвинуваченого ОСОБА_4 судом були досліджені наступні докази у кримінальному провадженні:
Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.01.2018, згідно якого ОСОБА_21 заявив про те, що 04.01.2018 близько 14 год. 00 хв., невідома особа, таємно, шляхом відкритого доступу викрали автомобільний домкрат вартістю близько 2500,00 грн.
Протокол огляду місця події від 04.01.2018, згідно якого було оглянуто СТО, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_6 .
Протокол огляду предмету від 18.01.2018, згідно якого було оглянуто диск з відеозаписом камер спостереження СТО за адресою: АДРЕСА_6 . В ході огляду ОСОБА_4 при відтворенні відеозапису зазначив, що він є особою зображеною на відеозаписі, яка таємно викрадає домкрат біля воріт СТО.
Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.01.2018, згідно якого ОСОБА_22 впізнав ОСОБА_4 як особу, який 04.01.2018 продав йому домкрат за 800,00 грн.
Протокол огляду місця події від 05.01.2018, згідно якого в ході огляду СТО «Fosser» за адресою: м. Миколаїв, вул. Погранична, 226, виявлено та вилучено домкрат.
Постанову про призначення групи прокурорів від 05.01.2018, згідно якої у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150040000065 від 05.01.2018, було призначено групу прокурорів у складі прокурорів Інгульського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .
Постанову про призначення групи прокурорів від 17.01.2018, згідно якої у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150040000065 від 05.01.2018, було призначено групу прокурорів у складі прокурорів Інгульського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області ОСОБА_25 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .
Повідомлення про підозру від 18.01.2018, згідно якого ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 12018150040000065 від 05.01.2018, за погодженням прокурора ОСОБА_25 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Повідомлення про підозру від 30.01.2018, згідно якого ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 12018150040000065 від 05.01.2018, за погодженням прокурора ОСОБА_25 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Дослідивши вказані докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України, якою регламентовано призначення та заміна прокурора, прокурор який здійснюватиме повноваження у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, зазначених частинами четвертою та п'ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 та частиною третьою статті 37 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.
Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також, коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, що передбачено ч. 6 ст.110 КПК України.
Отже, виходячи із зазначених положень кримінального процесуального закону, суд вважає, що постанова про призначення прокурора, якою надаються конкретному прокурору (групі прокурорів) повноваження, передбачені ст. 36 КПК України, у конкретному кримінальному провадженні, є обов'язковою, як і її підписання відповідною особою, що її винесла.
Проте, досліджені постанови про призначення групи прокурорів від 05.01.2018 та від 17.01.2018 не містять підпису заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області ОСОБА_26 .
За таких обставин, судом встановлено, що на час виконання ст. 290 КПК України у кримінальному провадженні № 12018150040000065 від 05.01.2018, а саме 23.01.2018, постанови від 05.01.2018 та від 17.01.2018 про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, в порушення вимог ст.ст. 37, 110 КПК України, не містили підпису заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області ОСОБА_26 , а тому прокурори ОСОБА_25 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 не мали повноважень прокурора у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні, передбачених ст. 36 КПК України.
Враховуючи наведене, вказані постанови від 05.01.2018 та від 17.01.2018 не мали породжувати відповідних правових наслідків, в т.ч. повідомлення ОСОБА_4 про підозру та надання слідчим за дорученням не уповноваженого належним чином на виконання ст.36 КПК України прокурора доступу до матеріалів досудового розслідування.
Фактично зібрані та досліджені в ході судового розгляду докази у кримінальному провадженні № 12018150040000065 від 05.01.2018 є недопустимими.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_4 висунуто обвинувачення без фактичного повідомлення про підозру, тобто без дотримання встановленої кримінальним процесуальним законом процедури та за відсутності належних даних про повноваження прокурора ОСОБА_25 у кримінальному провадженні № 12018150040000065, яка затвердила обвинувальний акт.
Вказані порушення, допущені під час досудового розслідування є істотними, які виключають постановлення у справі обвинувального вироку.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
У справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 Європейський суд з прав людини вказав на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У рішенні від 11.04.2013 у справі «Веренцов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Згідно ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Відповідно до положень п. 1 ч. 1 статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. А відповідно до частини другої цієї статті жоден доказ не має наперед встановленої сили. При оцінці усіх доказів у цій справі, суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», що передбачено ч. 2 ст. 17 КПК України. Проте така доведеність може випливати виключно із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Статтею 7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. За статтею 62 Конституції України, ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 29.06.1990 №5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» визнано неприпустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що докази сторони обвинувачення є недостатніми для визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, внаслідок чого суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок в цій частині.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:
-за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років;
-за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;
На підставі ч. 1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 185 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення з 08.11.2018 по дату набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Речові докази:
велосипед «Vortex», пневматичний домкрат, мобільний телефон «Нокіа», навушники, USB-дріт, кросівки, три пари шкарпеток, кросівки, бейсболку, товстовку, кофту, спортивні штани, - повернути потерпілим.
складний ніж, зразки крові - знищити;
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлявся.
ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України (за епізодом таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_21 ) та виправдати за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим з моменту вручення копії вироку.
Суддя ОСОБА_1