Справа № 487/8898/19
Провадження № 1-кс/487/2347/21
21.05.2021 року Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Миколаєві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 від 14.03.2021 року про закриття кримінального провадження №62019150000000808 від 21.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України,
26.04.2021 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 від 14.03.2021 року про закриття кримінального провадження №62019150000000808 від 21.10.2019, у якій заявник просила скасувати зазначену постанову, зобов'язати посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ознайомити потерпілого ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_3 з матеріалами кримінального провадження №62019150000000808, розглянути клопотання від 28.07.2020 року та 18.12.2020 року стосовно зміни правової кваліфікації дій ОСОБА_6 по даному кримінальному провадженню.
Вимоги скарги мотивовані наступним. В провадженні Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві перебувало кримінальне провадження №62019150000000808 від 21.10.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 396 КК України. 14.03.2021 року слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 винесена постанова про закриття кримінального провадження. Всупереч вимог закону, не дослідивши в повному обсязі обставин кримінального провадження слідчим прийнято оскаржувану постанову. Заявник вважає, що постанова є необґрунтованою, незаконною та такою, що винесена передчасно та без повного з'ясування фактичних обставин справи з тих підстав, що відомості, викладені в оскаржуваній постанові про закриття кримінального провадження щодо результатів службового розслідування щодо поліцейського ОСОБА_6 суперечать наявним матеріалам кримінального провадження. Згідно оскаржуваної постанови допитано ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , проте розбіжності у показах ОСОБА_6 та показах цих свідків, в тому числі свідка ОСОБА_9 та і не усунуті, одночасний їх допит з ОСОБА_6 не проведено. Також зазначила, що у даному випадку наявна бездіяльність слідчого ОСОБА_6 , яка призвела до вчинення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, а саме самоправства та крадіжки належних ОСОБА_4 грошових коштів, чим заподіяно істотну шкоду останньому. Потерпіла сторона неодноразово зверталась до слідчого із клопотаннями щодо зміни правової кваліфікації дій ОСОБА_6 в рамках даного кримінального провадження, але дані клопотання залишились поза увагою, відповіді на них потерпілій стороні не надано. Також в оскаржувані постанові міститься посилання на покази ОСОБА_12 як члена слідчо-оперативної групи Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області. Між тим, згідно відповіді слідчого ОСОБА_13 в склад слідчої групи входили ОСОБА_6 та ОСОБА_14 , тобто ОСОБА_12 не входив до складу слідчо-оперативної групи 29.04.2017 року. Проте в оскаржуваній постанові слідчий посилається на покази іншого нібито члена слідчо-оперативної групи ОСОБА_12 , щодо якого дані були відсутні. Заявник вважає, що рішення про закриття кримінального провадження, яке прийнято в зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, суперечить матеріалам кримінального провадження, належні слідчі дії по даному кримінальному провадженню, спрямовані на отримання доказів, не були проведені, що свідчить про незаконну бездіяльність органів досудового слідства та процесуальних керівників. Також зазначила, що у даному випадку наявна бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, яка виразилась у ненаданні потерпілому ОСОБА_4 та його представнику ОСОБА_3 матеріалів кримінального провадження №62019150000000808 для ознайомлення.
До судового засідання заявник не з'явилася, надала до суду заяву, у якій просила проводити розгляд скарги за її відсутністю, скаргу просила задовольнити.
Слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 до судового засідання не заявився, надав до суду заяву, у якій просив розглядати скаргу без його участі та залишити її без задоволення. Також надав до суду заперечення, у яких зазначив, що вважає скаргу безпідставною, а також такою, що не підлягає задоволенню. Так під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні проведені слідчі, процесуальні дії, з метою встановлення фактичних даних, що можуть об'єктивно свідчити про наявність або відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України. Старшим слідчим ОСОБА_5 вжито усіх можливих заходів для отримання наявних доказів, які мають відношення до події кримінального правопорушення, та на основі отриманих доказів, у ході проведення повного та неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження, будь-яких фактичних даних, які б вказували на наявність в діях співробітників Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області складу кримінального правопорушення не встановлено. Наразі слідством вичерпані усі можливості для отримання будь-яких інших доказів у кримінальному провадженні, забезпечено повноту та об'єктивність досудового розслідування.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Встановлено, що слідчим управлінням Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві проводилось досудове розслідування по кримінальному провадженні №62019150000000808 від 21.10.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України, внесене на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва у справі №487/7381/19, якою зобов'язано Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідні відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_4 від 12.09.2019 року за ст. 396 КК України та розпочати досудове розслідування за фактом можливих протиправних дій 29.04.2017 року деяких працівників Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області. Із заяви ОСОБА_4 вбачається, що 29.04.2017 року бездіяльність слідчого СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 та інших поліцейських, які увійшли у склад слідчо-оперативної групи Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одесікій області та виїжджали цього ж дня на місце події за адресою: АДРЕСА_1 , призвела до самоуправства з боку ОСОБА_10 і ОСОБА_15 , а також крадіжки належного ОСОБА_4 майна з садового будинку АДРЕСА_1 за вищевказаною адресою. При цьому заявник стверджує, що жодних дій з боку поліцейських 29.04.2017 року щодо припинення протиправних дій виконано не було. Постановою слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 від 14.03.2021 року кримінальне провадження № 62019150000000808 від 21.10.2019 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито у зв'язку з встановленою відсутністю в діях співробітників Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України.
Під час досудового розслідування слідчим допитаний в якості потерпілого ОСОБА_4 , допитані в якості свідків ОСОБА_6 та член слідчо-оперативної групи Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_12 , досліджено лист заступника начальника СУ ГУНП в Одеській області начальника відділу ОСОБА_16 від 11.01.2019 №4/В-3562 та висновок службового розслідування від 25.09.2020 року.
При винесенні постанови про закриття кримінального провадження слідчий виходив з того, що в ході ефективного досудового розслідування вжито всіх передбачених законом заходів всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, належним чином перевірено надані ОСОБА_4 пояснення, в передбаченому ст.220 КПК України порядку клопотання потерпілого та його представника розглянуто, суперечності в показах свідків усунуто шляхом допитів протягом вересня - грудня 2020 року свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Згідно п.1 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні заявником, потерпілим, його представником чи законним представником може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно частини 1 статті 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною 1 статті 303 КПК України можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силі наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в у встановленому КПК порядку.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Аналогічні вимоги містить і ч.1 ст. 94 КПК України щодо оцінки слідчим, прокурором кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки дозу достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні в першу чергу підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з положеннями ч.2 ст. 91, ч.1 ст. 92 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Обов'язок доказування покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого.
Сторона обвинувачення, відповідно до ст. 93 КПК України, здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Проте, вищевикладені вимоги чинного законодавства слідчим не виконані.
Так, зокрема, слідчим в даному кримінальному проваджені не проведено одночасний допит потерпілого ОСОБА_4 із ОСОБА_6 та свідків із ОСОБА_6 не розглянуто клопотання потерпілого та його представника щодо зміни правової кваліфікації дій ОСОБА_6 в рамках даного кримінального провадження та не вирішено питання щодо вчинення подальших процесуальних дій.
Встановлені слідчим суддею та вище перелічені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що постанова слідчого ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження від 14.03.2021 року є передчасною, оскільки останнім не повно та не всебічно досліджено всі обставини кримінального провадження.
Разом з тим, вимоги адвоката ОСОБА_3 щодо зобов'язання слідчого вчинити певні дії, а саме ознайомити потерпілого та його представника із матеріалами кримінального провадження, задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст.37, ч. 5 ст.40 КПК України визначено, що слідчий, прокурор здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Відповідно до ч. 2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора, скасування повідомлення про підозру, зобов'язання припинити дію, зобов'язання вчинити певну дію, відмовити у задоволенні скарги.
Відповідно до п. 18 ч. 1ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
З урахуванням вищезазначеного, дії про застосування яких заявляє ОСОБА_3 є невиправданим втручанням у внутрішню діяльність органів ДБР, та не ґрунтується на положеннях діючого КПК України.
На підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 303-307 КПК України, слідчий суддя
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 від 14.03.2021 року про закриття кримінального провадження №62019150000000808 від 21.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України.
В задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1