Справа № 450/61/20 Провадження № 2/450/388/21
"05" травня 2021 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Добош Н.Б.
при секретарі Гев'як Ю.С.
за участі представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи Сокільницька сільська рада Пустомитівського району Львівської області, орган опіки та піклування Пустомитівської РДА про предмет позову : усунення перешкод у користуванні нерухомим майном - земельною ділянкою площею 0, 0457 га, кадастровий № 4623686400:01:003:0615, шляхом зобов'язання відповідачів звільнити будинок, який розташований на вказаній земельній ділянці,-
стислий виклад позиції позивача та відповідача :
підстава позову (позиція позивача) : 24.02.2011 року позивач набув у власність 56/100 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрований за даною адресою. На сусідній ділянці, яка належить позивачу на праві власності, знаходиться будинок (дерев'яна прибудова до житлового будинку АДРЕСА_1 , яка є старою батьківською хатою позивача, право власності на яку свого часу не було зареєстроване його батьками у встановленому законом порядку. Позивач є власником даної земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с.Сокільники загальною площею 0,0457га кадастровий номер 4623686400: 01:003:0615.
13.12.2004р. відповідач ОСОБА_4 набула у власність житловий будинок площею 172,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно довідки про склад сім'ї та зареєстрованих осіб від 30.10.2019р. ОСОБА_4 , як голова домогосподарства та ще п'ять осіб (дочка, зять та онуки), зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з тим, на адвокатський запит Виконавчий комітет Сокільницької сільської ради 29.10.2019р. надав відповідь про те, що фактично ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та їх троє неповнолітніх дітей проживають за адресою: АДРЕСА_2 у будинку, який знаходиться на земельній ділянці, належній на праві власності позивачу.
29.10.2018р. комісією Виконавчого комітету Сокільницької сільської ради було проведено обстеження земельної ділянки площею 0,0457га, кадастровий номер 4623686400: 01:003:0615, яка належить позивачу, в якому зазначено, що комісієї було виявлено житловий будинок, у якому проживають ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та троє неповнолітніх дітей. При цьому ОСОБА_4 є власником суміжної земельної ділянки площею 0,0948га.
Таким чином позивач вважає своє право порушеним, вказує, що відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Вважає, що відповідачі порушують його право користування належною йому на праві власності земельною ділянкою, шляхом безпідставного проживання у розташованому на ній будинку (дерев'яній прибудові) і такі дії підлягають припиненню та просить суд усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном - земельною ділянкою площею 0,0457га, кадастровий номер 4623686400: 01:003:0615, належної на праві власності ОСОБА_3 шляхом зобов'язання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звільнити будинок, який розташований на вказаній земельній ділянці.
Відповідач ОСОБА_4 подала відзив на позовну заяву в якому щодо задоволення позовних вимог заперечила, оскільки вважає такі безпідставними. Вказала, що проживає в житловому будинку АДРЕСА_2 , який позначений в технічній документації під літ. А-1. Вказаний будинок належить відповідачу на праві власності як успадкований після смерті матері ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як стало відомо ОСОБА_4 із позовної заяви, земельна ділянка, на якій розташований вказаний будинок належить позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 06.07.2011 р. Поруч з даним будинком на земельній ділянці площею 0,09485га, яка належить відповідачу на праві власності, розташований житловий будинок за адресою:
АДРЕСА_3 співвласником якого є позивач до 2011 р. належав його матері ОСОБА_11 , яка в свою чергу успадкувала його в 1986р після смерті їхнього батька ОСОБА_12 як частину будинку АДРЕСА_2 , а в подальшому самочинно рекоструювавши його оформила на нього право власності як на окремий об'єкт.
ОСОБА_12 на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_2 . Вказаний будинок був побудований з дерева і складався з трьох житлових кімнат загальною площею 68 кв.м. В подальшому після одруження сестри ОСОБА_11 батько вирішив здійснити добудову до вже існуючого будинку, яку він завершив у 1977 р., яка була повністю відокремлена (ізольована) від старої частини будинку, в т.ч. мала окремий вхід. З цього часу сестра та її сім'я проживала в цій добудові, а ОСОБА_4 з батьками залишились проживати в старій частині будинку.
Рішенням виконавчого комітету Сокільницької сільської ради № 65 від 30.09.2004 р. ОСОБА_11 оформлено право власності на вищевказаний житловий будинок АДРЕСА_2 .
ОСОБА_11 була надана в користування земельна ділянка площею 0,01 га на якій була розташована частина будинку АДРЕСА_2 .
Інша частина земельної ділянки, в т.ч. та, яка не вилучалась з користування матері відповідача і на якій знаходився, і знаходиться житловий будинок АДРЕСА_2 , позначений в технічній документації під літ. А-1, ОСОБА_11 не надавалась і відповідачу невідомі підстави набуття права власності на вказану ділянку позивачем.
Вказує, що в установлений законом строк подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_10 , така спадщина належить відповідачу з часу її відкриття - 10.12.2012р., а неотримання свідоцтва про право на спадщину та відсутність державної реєстрації такого права не позбавляє її прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. Вказує, що оскільки відповідач ОСОБА_4 є власником житлового будинку АДРЕСА_2 , який позначений в технічній документації під літ. А-1, немає підстав позбавляти її такого права власності, в тому числі не може бути обмежено у здійсненні такого права, зокрема, права використання даного будинку для власного проживаненя та проживання членів її сім'ї. На підставі наведеного просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак з'явився його представник, який заявлені позовні вимоги підтримав, просив такі задоволити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Також пояснив, що стороною відповідача не доведено, що матір ОСОБА_4 - ОСОБА_13 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_12 . Окрім того, всі заперечення відповідача стосуються об'єкта, який розташований за адресою АДРЕСА_2 , а вказаний об'єкт не стосується спору. Також навіть якщо припустити, що ОСОБА_4 має право на дерев'яну прибудову, яка вказана у заповітах, дійсно розташована за адресою АДРЕСА_2 , а не АДРЕСА_2 , то інші відповідачі не володіють такими правами, оскільки відсутні у вказаних заповітах. Також порушення права власності позивача підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 29.10.2018 року. Щодо заяви представника відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, то вважає таку необґрунтованою, просить в задоволенні такої відмовити.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, у судове засідання прибув представник відповідача ОСОБА_4 , який щодо позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи Сокільницької сільської ради в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про розгляд справи за відсутності їхнього представника.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Пустомитівської РДА у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
21.08.2020 року ухвала про відкриття провадження у справі; 06.10.2020 року ухвала про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
Суд заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
За життя ОСОБА_12 склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Сокільницької сільської Ради народних депутатів Битюга Л.В. 19.05.1983 року за яким половину належного на праві особистої власності житлового будинку, який знаходиться в с.Сокільники заповів своїй дружині ОСОБА_14 (дерев'яну половину), другу половину будинку (цегляну) заповів своїй дочці ОСОБА_11 .
ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 26.04.1986р. серія НОМЕР_1 .
Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якого увійшов житловий будинок у АДРЕСА_4 , оскільки житловий будинок (цегляна частина) під літ.Б-1 облікувалась як самовільне будівництво згідно відомостей інвентаризаційної справи та копій погосподарських книг.
Відповідно до приписів ст.534 ЦК 1963 р., кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Згідно ст.548 ЦК 1963 року , для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Статтею 549 ЦК УРСР визначалось, що спадкоємець прийняв спадщину , якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Спадщину після смерті ОСОБА_12 прийняла його дружина ОСОБА_14 , яка проживала у будинку, що стверджується копіями погосподарських книг, довідкою №3229 Сокільницької сільської ради від 02.08.2004р. в якій зазначено, що згідно погосподарських книг Сокільницької сільської ради будинковолодіння АДРЕСА_2 рахується за ОСОБА_14 , копіями інвентаризаційних справ.
Спадкових прав на спадщину ОСОБА_10 за життя не оформляла.
Згідно погосподарських книг та технічного паспорту домоволодіння за адресою с.Сокільники станом на момент огляду 03.12.1987р. складалось із житлового будинку літ-А-1 загальною площею 68,0кв.м.(матеріал стін - дерево) та житлового будинку літ. Б-1, загальною площею 107,6кв.м.(матеріал стін - цегла), який облікувався як самовільне будівництво.
Згідно наказу № 176 по радгоспу «Львівський» від 29.10.1988 року розглянувши заяву гр. ОСОБА_11 , жительки АДРЕСА_2 про закріплення земельної ділянки біля самовільно збудованого нею житлового будинку в с.Сокільники та враховуючи згоду її матері з цього приводу і пропозиції районного архітектора вирішено вилучити з користування ОСОБА_13 за її згодою земельну ділянку розміром 0,05га, яка розміщена біля будівель дочки ОСОБА_15 в с. Сокільники в зв'язку з узаконенням житлового будинку.
Рішенням виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів від 10.02.1989 р. дозволено ОСОБА_11 прийняти в експлуатацію житловий будинок збудований без належного дозволу житловою площею 75,6 кв.м.
Виконавчим комітетом Сокільницької сільської ради за заявою ОСОБА_11 було прийнято рішення № 65 від 30.09.2004р. згідно якого вирішено просити Львівське обласне державне Комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки оформити та видати Свідоцтво про право власності гр. ОСОБА_11 на житловий будинок в цілому АДРЕСА_2 житловою площею 75,6кв. м., загальною площею 123,8кв.м.
Згідно інвентаризаційної справи станом на 06.12.2004р. за власником ОСОБА_16 облікується будинок за адресою АДРЕСА_2 , попередньо який облікувався як житловий будинок літ.Б-1 за адресою АДРЕСА_2 .
Згідно інвентаризаційної справи станом на 27.08.2004 р. за власником ОСОБА_4 облікувався житловий будинок за адресою АДРЕСА_5 .
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №190239318 від 26.11.2019 р. ОСОБА_4 є власником будинку загальною площею 172,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , свідоцтво про право власності 13.12.2004 р.
За життя ОСОБА_14 склала заповіт, посвідчений 28.11.2012р. державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 2-835 за яким остання все своє майно заповіла дочці ОСОБА_4 .
ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть, від 10.12.2012р. серія НОМЕР_2 .
У склад спадщини після смерті ОСОБА_14 увійшов житловий будинок під літ. А-1 (згідно технічного паспорту) за адресою АДРЕСА_2 .
ОСОБА_4 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 33677874 від 05.04.2013р.
Свідоцтво про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_4 не отримувала.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно із частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, для прийняття якої встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 цього Кодексу).
Частиною п'ятою статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким згідно із частиною другою статті 1220 цього Кодексу є день смерті особи.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України ), а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.
Відповідно до пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністерства юстиції від 3 березня 2004 року № 20/5 право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди може бути підтверджено, зокрема, свідоцтвом про право на спадщину.
Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним її на праві власності майном.
Таким чином, ОСОБА_4 , яка вчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, є власником частини будинковолодіння, а саме: житлового будинку літ. А-1 за адресою: АДРЕСА_2 , як спадкоємець за заповітом після смерті матері ОСОБА_10
ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,9485га на території с.Сокільники з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що стверджується Державним актом на право приватної власності на землю, виданого 22.01.1998 р.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 24.02.2011 року набув у власність 56/100 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 190241013 від 26.11.2019р.
ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с.Сокільники загальною площею 0,0457га кадастровий номер 4623686400: 01:003:0615, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 231677 від 06.07.2011р., підстава набуття договір дарування реєстр. № 171 від 07.02.2011рр. та заява ВРК № 136615 реєстр № 19.04.2011р.
Згідно довідки Сокільницької сільської ради № 290 від 21.08.2019р. про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 зареєстрована за адресою АДРЕСА_6 з 15.03.1982 р.
Долучений позивачем доказ, зокрема, Акт обстеження земельної ділянки № 1398 від 29.10.2018р. не спростовує обставин, встановлених вище. В Акті комісією зазначено, що за результатами обстеження виявлено на земельній ділянці № 4623686400:01:003:0615 житловий будинок, у якому проживають громадяни ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та троє неповнолітніх дітей. Свідок ОСОБА_17 , який входив до складу комісії, що складала Акт від 29.10.2018 р. вказав, що при обстеженні будь-які документи на дерев'яний будинок не перевірялись.
Долучений позивачем доказ, а саме довідка Сокільницької сільської ради від 29.10.2019р. № 2975 також не спростовує обставин, встановлених вище, є неповною, оскільки не містить повної інформації, встановленої згідно інвентаризаційної справи домоволодіння. Окрім того вказана довідка суперечить Акту обстеження земельної ділянки № 1398 від 29.10.2018р., оскільки містить інформацію, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та троє неповнолітніх дітей фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 , хоча такої інформації Акт обстеження не містить.
Довідка Сокільницької сільської ради № 157 від 06.02.2020р. містить інформацію про те, що суміжна земельна ділянка площею 0,0918га, яка належить на праві власності ОСОБА_4 та незавершене житлове будівництво, яке належить на праві власності ОСОБА_4 та розташоване на вказаній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 не спростовує обставин, встановлених вище.
З приводу покликань представника позивача, що ОСОБА_10 не могла успадкувати дерев'яну прибудову, оскільки на момент смерті її чоловіка ОСОБА_12 така прибудова не мала статусу нерухомого майна, оскільки право власності на об'єкт нерухомого майна підлягало реєстрації у встановленому законом порядку, суд зауважує наступне.
Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до частини четвертої статті 3 зазначеного Закону України права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Міністерстві Юстиції України від 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Саме така правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду, зокрема: від 06.11.2019 р. у справі № 559/375/16-ц; від 21.10.2020 року у справі № 201/7012/18.
Доводи представника позивача, що дерев'яна будівля, з якої фактично просить виселити відповідачів, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 спростовується записами в погосподарських книгах та даними інвентаризаційних справ. Як встановлено вище, житловий будинок (цегляний) за адресою АДРЕСА_2 , побудований у 1985 році (літ. Б- 1) облікувався як самочинне будівництво в даному будинковолодінні і згодом згідно рішення № 65 від 30.09.2004р. було оформлено за ОСОБА_11 та присвоєно номер НОМЕР_3 по АДРЕСА_2 . А дерев'яна будівля облікується як житловий будинок 1962 року будівництва (літ.А-1) та має адресу: АДРЕСА_2 .
Частиною першої статті 383 ЦК України встановлено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Як встановлено вище ОСОБА_4 , як спадкоємець житлового будинку (літ. А-1), має право володіти й користуватися даним майном, проте через відсутність реєстрації такого права обмежена у праві розпорядження належним йому майном.
Отже, члени сім'ї спадкоємця, який фактично прийняв спадщину, однак не отримав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив реєстрації свого права власності в установленому законодавством порядку, мають нарівні з власником право користування жилим приміщенням, зі згоди спадкодавця.
З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , слід відмовити, оскільки відсутні підстави для зобов'язання відповідачів звільнити спірне майно.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України).
У зв'язку з цим підлягають задоволенню вимога про стягнення з позивачки на користь відповідача ОСОБА_4 витрат на правову допомогу у розмірі 8 000 грн., так як суду надані договір про надання правової допомоги укладений між 31.01.2020 року між ОСОБА_4 та адвокатом Подоляк Богданом Романовичем, відповідно п. 3.1 вартість послуг, а також порядок оплати надання правової допомоги за даним договором встановлюється Додатком до даного Договору. Відповідно до Додатку до Договору про надання правової допомоги, вартість правової допомоги в суді першої інстанції становить 8 000, 00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги» - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір- обґрунтованим (п.268).
Також суд враховує, що Адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі. Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.
Таким чином вказані витрати підлягають розподілу у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 слід стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000, 00 (вісім тисяч гривень 00 коп.) грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-
в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 ,- відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені нею витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000, 00 (вісім тисяч гривень 00 коп.) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області.
Позивач : ОСОБА_3 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідачі : ОСОБА_4 , АДРЕСА_6 ;
ОСОБА_5 , АДРЕСА_6 ;
ОСОБА_6 , АДРЕСА_6 ;
ОСОБА_7 , АДРЕСА_6 ;
ОСОБА_8 , АДРЕСА_6 .
Треті особи : Сокільницька сільська рада Пустомитівського району Львівської області, ЄДРПОУ 0436982, вул. Січ. Стрільців, 1, с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області;
Орган опіки та піклування Пустомитівської РДА, вул. Грушевського, 35, м. Пустомити, Львівської області.
Повний текст судового рішення складено 17.05.2021 року.
СуддяН. Б. Добош