Справа №464/7079/20
Провадження №2-а/463/36/21
21 квітня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді - Мармаша В.Я.
з участю секретаря с/з - Заставної С.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПП у Львівській області ДПП про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Просив скасуватипостанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3513247 від 03.12.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що 03 грудня 2020 року інспектором УПП у Львівській області ДПП відносно нього було складено постанову про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме: 03.12.2020 року о 22.22 год. по вул. Дж. Вашингтона, 8 у м. Львові, керуючи транспортним засобом марки «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , перетнув горизонтальну 1.3 подвійну суцільну лінію. Вказану постанову вважає незаконною, необґрунтованою та винесеною за відсутності належних доказів його вини, оскільки інкримінованого йому правопорушення не вчиняв. Зазначив, що у вказаний в оскаржуваній постанові час, здійснивши покупки в супермаркеті «АТБ», що за адресою: вул. Дж. Вашингтона, 8 у м. Львові, був зупинений працівниками поліції біля свого автомобіля з метою складання адміністративного матеріалу. На запитання позивача щодо підставності складення такого матеріалу та наявності доказів на підтвердження його вини працівники поліції не реагували. А тому з метою захисту своїх порушених прав звернувся до суду з відповідним позовом, який просить задоволити.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. До судового засідання від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча були повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином. Про поважність причин неявки в судове засідання суд не повідомив. Скерував на адресу суду відзив на позов, згідно якого просив оскаржувану постанову залишити без змін, а позовну заяву - без задоволення. Зазначив, що оскаржувана постанова винесена у повній відповідності до вимог закону та в межах повноважень працівника патрульної поліції, а тому є такою, що не підлягає скасуванню.
У зв'язку з належністю повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання відповідно до положень ч.1 ст.205 КАС України суд вважає, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Ухвалою судді від 01.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, а провадження по справі - відкрито з призначенням справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
З'ясувавши обставини справи, оглянувши матеріали справи та додані до неї письмові матеріали, ухвалюючи рішення відповідно до вимог ст.246 КАС України, суд вважає, що позов слід задовольнити виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 грудня 2020 року інспектором УПП у Львівській області ДПП відносно ОСОБА_1 було складено постанову серії ЕАН №3513247 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП. Згідно долученої до матеріалів справи копії оскаржуваної постанови встановлено, що інкриміноване позивачу у вину адміністративне правопорушення проявилось у тому, що останній 03.12.2020 року о 22.22 год. по вул. Дж. Вашингтона, 8 у м. Львові, керуючи транспортним засобом марки «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , перетнув горизонтальну 1.3 подвійну суцільну лінію, чим порушив п.8.5.1 Правил дорожнього руху.
У відповідності з вимогами п.4 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених ч.1 ст.122 КУпАП.
Статтею ст.122 КУпАП, зокрема ч.1, передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Зокрема, позивачу ОСОБА_1 інкримінується у вину порушення п.8.5.1 Правил дорожнього руху, згідно якого дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює. Зокрема, Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозаписучих засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Крім того, частиною 2 ст.251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду під час розгляду адміністративної справи № 337/3389/16-а в постанові від 30.05.2018р. зазначив, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного Верховний Суд відмітив, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Дослідивши обставини справи та наявні в матеріалах справи письмові документи суд приходить до висновку, що будь-яких доказів, в тому числі і фото- чи відеозапису з місця події, на спростування, зазначених у позовній заяві позивачем обставин, стороною відповідача суду не представлено та клопотань про витребування таких не заявлено, а тому суд вважає пояснення позивача правдивими та такими, що не суперечать матеріалам справи. Скерувавши на адресу суду відзив на позов із зазначенням заперечень щодо заявлених позовних вимог та вказуючи на правомірність винесення оскаржуваної постанови, стороною відповідача формально здійснено покликання на положення чинного законодавства та норми Правил дорожнього руху без зазначення та долучення доказів, які обґрунтовують мотивованість зазначених заперечень, а відтак свідчать про факт вчинення позивачем інкримінованого йому у вину адміністративного правопорушення.
Крім того, оскаржувана постанова винесена за відсутності свідків.
Зважаючи на вищенаведене, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена без дотримання вимог чинного законодавства та за відсутності доказів вини позивача, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення згідно ч.3 ст.286 КАС України - закриттю.
Керуючись ст. ст. 6,9,72-77,295,297 КАС України, ст. ст. 9, 33, 122, 251, 254, 258, 268, КУпАП, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до УПП у Львівській області ДПП (місцезнаходження: м. Львів, вул. Перфецького, 19) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3513247 від 03.12.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Текс рішення складено та підписано 21.04.2021.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку в порядок та строки, передбачені ст.ст.295,297 КАС України, п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Мармаш В.Я.