Справа № 445/2338/19
провадження № 2/445/34/21
19 квітня 2021 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Сивака В. М.
секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 про повернення безпідставно набутого майна,-
МТСБ України звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна. В обгрунтування позову вказує, що 18.04.2017 року на автодорозі Луцьк-Львів відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю ТЗ "КрАЗ" під керуванням ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_3 . На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не була застрахована. Вказує, що на підставі п.41.1 ст. 41 Закону №1961 -IV, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п.1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому ТЗ. 26.07.2017 року відповідач звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. Разом з тим у заяві зазначено, що взаєморозрахунки не проводилися та в будь-який інший спосіб відшкодування шкоди не отримано. Загальний розмір витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає 6581,13 грн. У відповідь на вимогу позивача Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що солдат ОСОБА_2 відшкодував шкоду по даній ДТП потерпілому, що підтверджується відповідною розпискою та квитанціями про сплату відшкодування на рахунок потерпілого. Відтак, позивач вважає, що відповідач отримав подвійну страхову виплату по одному і тому ж страховому випадку, яка перевищує розмір реальних збитків. У зв'язку з цим просить стягнути з відповідача 6581,13 грн., як безпідставно набуте майно.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що 21.07.2017 року він, в інтересах ОСОБА_3 , повідомив МТСБУ про ДТП, що трапилася 18.04.2017 року і подав заяву про виплату страхового відшкодування. Вказує, що відшкодуванню підлягає шкода спричинена здоров'ю ОСОБА_3 в розмірі 8428,10 грн., яка є документально підтверджена. Позивачем на його рахунок, як представника потерпілого ОСОБА_3 , було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 6581,13 грн. Заперечуючи факт отримання ОСОБА_3 відшкодування витрат на лікування від ОСОБА_2 , вказує, що від останнього кошти отримав ОСОБА_4 як відшкодування витрат на лікування ОСОБА_3 , які він поніс, а МТСБУ відшкодувало витрати, які поніс ОСОБА_3 . Оспорювана сума, що була отримана ним, як представником потерпілого, саме в якості відшкодування, документально підтверджених витрат, на лікування, поверненню не підлягає, виходячи із змісту ст. 1215 ЦК України, оскільки така проведена позивачем добровільно, за відсутності рахункової помилки з боку позивача, та недобросовісності набувача. Вказує, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність рахункової помилки з його боку та недобросовісність набувача коштів. МТСБУ, як вказує відповідач, приймає рішення про виплату страхового відшкодування, на підставі всебічного розслідування справи, незалежно від того, як потерпілий оцінює належні йому кошти отримані від тої чи іншої особи. Так, на момент здійснення виплати страхового відшкодування, у позивача до потерпілого не було жодних претензій, тому отримана ним сума, в інтересах потерпілого ОСОБА_3 , не є безпідставно набутим майном. У зв'язку із наведеним, відповідач просив відмовити в задоволенні позову.
У відповіді на відзив, представник позивача вказує, що потерпіла особа, в інтересах якої звертався відповідач до МТСБУ про виплату страхового відшкодування, отримала подвійне відшкодування по одному і тому ж страховому випадку, яка перевищує розмір реальних збитків, що суперечить чинному законодавству, оскільки кошти на лікування ОСОБА_3 , отримані останнім від ОСОБА_2 , в сумі 6581,13 грн, які документально підтверджені. Недобросовісність відповідача, який діяв в інтересах потерпілої особи, полягає в тому, що він, звертаючись із заявою, не зазначив, що відшкодування шкоди вже відбулося за рахунок винної особи, внаслідок чого позбавив МТСБУ виплатити страхове відшкодування з урахуванням вже виплачених коштів. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просив в позові відмовити за його безпідставністю.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, причин неявки не повідомили, пояснення щодо позову не подали.
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними звукозаписувальними засобами не ипроводилося.
Всебічно, повно та об'єктивно дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника ТЗ КРАЗ250, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент настання ДТП 18.04.2017 року, не була застрахована.
Відповідно до пп.4 п. 41.1. ст. 41 ЗУ "«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно заяви представника ОСОБА_3 - адвоката Мелеха Д.О. від 21.07.2017 року, останній звернувся до МТСБУ з даною заявою, в якій просив здійснити відшкодування шкоди заподіяної в результаті ДТП, що сталася 18.04.2017 року на автодорозі Львів-Луцьк" у с. Бабичі Радехівського району Львівської області, за участю водія автомобіля КРАЗ 250, д.н.з. НОМЕР_2 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований в медичний заклад. Сума страхового відшкодування витрат на лікування становить - 8428,10 грн. При цьому, в заяві ОСОБА_1 зазначив належний йому розрахунковий рахунок, на який слід було провести вказану суму. Окрім того, в даній заяві представником потерпілого ОСОБА_3 - адвокатом Мелехом Д.О. вказано, що " інформація щодо взаєморозрахунків не проводилася та в будь-який інший спосіб відшкодування шкоди не отримано і можливості отримати немає". До заяви долучено документи, які підтверджують понесені ОСОБА_3 витрати на лікування.
Згідно довіреності, посвідченої 22.06.2017 року секретарем Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 представляти його інтереси виключно по дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце18.04.2017 року за участі автомобіля КРАЗ -250, д.н.з. НОМЕР_2 та пішохода гр. ОСОБА_3 , внаслідок якої останній отримав тілесні ушкодження та госпіталізований в лікувальний заклад, в тому числі, у страхових компаніях та Моторному (транспортному) страховому бюро України (з правом отримання страхових відшкодувань та регламентних виплат.
Згідно довідки №1 від 19.12.2017 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих позивачем, по факту настання ДТП 18.04.2017 року, винуватцем якої є ОСОБА_2 , який керував ТЗ КРАЗ2020Е7, що не був на момент настання даної ДТП застрахований, здійснено нарахування страхового відшкодування в розмірі 6581,13 грн., яка згідно платіжного доручення №1262953 від 21.12.2017 року, перерахована на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 .
Згідно інформаційного листа командира В/Ч НОМЕР_1 від 31.01.2018 року №350/495/32/41 ОСОБА_5 , адресованого МТСБУ, останньому повідомлено, що ОСОБА_2 по факту ДТП, дн потерпілим являється ОСОБА_3 , виплатив кошти на його лікування в розмірі 8500,00 грн., про що свідчить розписка брата потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , а також квитанції про перерахування коштів на картку АТ КБ "ПриватБанк" в сумі 1500,00 грн., від 27.04.2017 року та на суму 1500,00 грн. від 12.05.2017 року.
Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи відповідно копією розписки, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_4 отримав від водія ОСОБА_2 кошти на лікування брата в розмірі 5000,00 грн., а також копіями відповідних квитанцій.
За приписами ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Виплачена позивачем сума страхового відшкодування відповідачу не може вважатися безпідставно набутим майном в розумінні ст.1212 ЦК України, адже таке страхове відшкодування здійснено на підставі пп.4 п. 41.1. ст. 41 ЗУ "«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а відповідач у даних правовідносинах виступав як представник потерпілого на підставі довіреності.
Так, згідно з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №367/6344/16-ц, зобов'язання щодо безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених у ст.11 ЦК).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення та його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Системний аналіз положень ч.1, п.1 ч.2 ст.11, ч.1 ст.177, ч.1 ст.202, ч.1, 2 ст.205, ч.1 ст.207, ч.1 ст.1212 ЦК дає можливість дійти висновку про те, що передбачена законом підстава, зокрема пп.4 п. 41.1. ст. 41 ЗУ "«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є достатньою та належною правовою підставою для набуття майна (отримання грошей).
Окрім того, доказів того, що відповідач зберіг у себе, отриману ним суму коштів страхового відшкодування, суду не надано.
Також, слід зазначити, що відповідно до ст.1215 ЦК України, не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Будь-яких доказів наявності рахункової помилки в діях позивача, при виплаті страхового відшкодування чи недобросовісності з боку відповідача суду не надано.
Окрім того, суд наголошує, що у правовідносинах між позивачем МТСБУ та потерпілим ОСОБА_3 щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП, які виникли на підставі ЗУ "«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач діяв як представник на підставі довіреності, та в межах наданих йому повноважень.
За змістом ст.239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Оскільки зі змісту довіреностей вбачається, що ОСОБА_3 уповноважив відповідача представляти його інтереси по дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 18.04.2017 за участі автомобіля КРАЗ250, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок якої ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований в медичний заклад, суд вважає, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 239, 1212, 1215 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 141, 265, 273, 274, 280, 282-284, 289 ЦПК України, суд,-
в задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 про повернення безпідставно набутого майна - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через Золочівський районний суд Львівської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 19.04.2021
Суддя В. М. Сивак