Справа № 646/3698/20
Провадження № 2/621/352/21
Іменем України
18 травня 2021 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Вельможної І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Акулової А.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи в залі суду справу за позовною заявою Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій,
23.06.2020 КП «Жилкомсервіс» звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7184 грн 92 к., а також судові витрати.
Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.08.2020 вказана справа була передана до Зміївського районного суду Харківської області за підсудністю та надійшла до канцелярії суду 21.12.2020.
На обґрунтування позовної заяви зазначено, що між КП «Жилкомсервіс» як управителем житлових будинків комунальної власності територіальної громади міста Харкова та відповідачем як власником та споживачем послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території був укладений публічний договір про надання житлово-комунальних послуг шляхом його опублікування в офіційному виданні Харківської міської ради - спецвипуску газети «Слобода» від 28 листопада 2006 року №95/1 зі змінами, внесеними в 2007 та 2009 роках. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 .
Позивач забезпечує надання відповідачу послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за переліком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 893 від 20.12.2011 з наступними змінами «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова», рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 11.05.2018 № 328 «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова».
Позивач належним чином виконує свої зобов'язання щодо надання послуг з утримання багатоквартирних будинків і споруд та прибудинкових територій. В свою чергу відповідач за спожиті житлово-комунальні послуги належним чином не сплачує, внасідок чого за адресою АДРЕСА_2 утворилася заборгованість за період з 01.06.2007 по 01.04.2020 у сумі 7 184 грн 92 к.
Враховуючи наведене КП «Жилкомсервіс» звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 16.01.2021 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 08.02.2021.
08.02.2021 до канцелярії суду надійшов відзив (заперечення на позовну заяву) ОСОБА_1 на позовну заяву КП «Жилкомсервіс» в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві на позов відповідач зазначає, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, який як рахує відповідач, починається з моменту отримання ним позовної заяви з 04.02.2021, а від так стягнення заборгованості за оплату послуг можливе лише з 01.01.2018. Крім того відповідач зазначає, за його розрахунками сума заборгованості яка підлягає стягненню з нього в межах строку позовної давності складає 806 грн 42 к., а саме: зобов'язання по сплаті за послуги за 2018 рік складає - 1851,60 грн, фактична сплата - 1322 грн, не сплачено - 529 грн 60 к.; зобов'язання по сплаті за послуги за 2019 рік складає - 1997,40 грн, фактична сплата - 174 3грн 98 к., не сплачено - 253 грн 42 к.; зобов'язання по сплаті за послуги за 2020 рік складає - 1997 грн 40 к., фактична сплата - 1974 грн., не сплачено - 23 грн 40 к.
Крім того, відповідач вказує на те, що на час подання відзиву ним сплачено заборгованість в повному обсязі (а.с. 47-60).
08.02.2021 судове засідання відкладено у зв'язку з неявкою учасників.
25.02.2021 судове засідання відкладено за клопотанням відповідача.
18.03.2021 судове засідання відкладено у зв'язку з неявкою учасників.
06.04.2021 судове засідання відкладено у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
Представник позивача скористався свої процесуальним правом та 13.04.2021 надав до канцелярії суду відповідь на відзив, у якому зазначила, що в межах строків позовної давності, заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території складає 1284 гри 95 к. за період з 01.06.2017. по 01.04.2020. Зазначена заборгованість утворилась внаслідок того, що відповідач не в повному обсязі вносив плату за послуги протягом зазначеного періоду часу.
Щодо того, що відповідачем зазначено нібито ним була погашена заборгованість в межах строків позовної давності в повному обсязі. На підтвердження сплати відповідач додає квитанцію про сплату від 08.02.2021 в розмірі 807,00 грн. Відповідачем при оплаті було зазначено, що зазначена оплата була проведена за квартплату станом на 02.2021 року (будь-яких інших строків відповідачем не зазначено), відповідно до строку позовної давності вона немає жодного відношення.
20.04.2021 судове засідання відкладено за клопотанням відповідача.
18.05.2021 належним чином повідомлені учасники в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача ОСОБА_2 надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала в повному обсязі, на задоволенні позовних вимог наполягала.
Відповідач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи за його відсутності просив застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі(а.с. 93, 94-95) .
Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши доводи позовної заяви, відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Під час судового розгляду встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 205311643 від 25.03.2020, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а. с. 11).
Відповідно до частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №1186 від 20 грудня 2006 року «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова», КП «Жилкомсервіс» визначено виконавцем послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (а.с 19).
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 188 від 22 лютого 2007 року «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 грудня 2006 року № 1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді м. Харкова», житловий фонд м. Харкова передано від житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади м. Харкова до КП «Жилкомсервіс». Таким чином, територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради створила КП «Жилкомсервіс», визначила виконавцем послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків та зобов'язала підприємство задовольняти потреби власників, співвласників будинків, споруд та іншого майна шляхом управління цим майном та забезпечення належного рівня житлового-комунального обслуговування населення м. Харкова за певну плату.
Згідно статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
Рішенням виконавчого комітету ХМР №1186 від 20 грудня 2006 року КП «Жилкомсервіс» визначено виконавцем послуг з управління будинком, спорудою, групою будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
22 лютого 2007 року рішенням виконавчого комітету ХМР № 188 від 22 лютого 2007 року господарське відання КП «Жилкомсервіс» передано житловий фонд комунальної власності територіальної громади м. Харкова, тобто фактично КП «Жилкомсервіс» набуло статусу не тільки управителя, а й балансоутримувача житлового фонду.
За правилами статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.
Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.
Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
Надання послуг здійснюється КП «Жилкомсервіс» згідно з переліком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №893 від 20 грудня 2011 року , з наступними змінами 27 січня 2012 року №39 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 грудня 2011 року №893 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова», рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10 травня 2017 року № 283 та від 11 травня 2018 року № 318 «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова».
21 листопада 2006 року у спецвипуску газети «Слобода» було опубліковано публічний типовий договір про надання житлово-комунальних послуг, яким передбачено предмет договору, права та обов'язки сторін, строк дії договору, оплата спожитих послуг. Відповідачі протягом місяця з дня опублікування договору не звертались до КП «Жилкомсервіс» з відмовою укласти вказаний договір та фактично користувались наданими позивачем послугами.
Пунктом 1 договору визначено, що предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг з у тримання будинків і споруд та прибудинкових територій в будинку, який знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова.
Невід'ємною частиною даного договору є рішення виконавчого комітету Харківської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова».
Статтею 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною та вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця діє є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини з приводу надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, та оплати таких послуг, їх надання здійснюється на підставі Типового договору про надання житлово-комунальних послуг, положення якого мають юридично обов'язковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні.
Згідно статті 68 Житлового кодексу Української РСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Приписами пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім, випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572» власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 162 Житлового кодексу Української РСР плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, у строки, визначені угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
З правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, вбачається, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеної у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 7128916/17-ц, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року). Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , який є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , належним чином свої зобов'язання щодо оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території не виконує, плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносить, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з 01 червня 2007 року до 01 квітня 2020 року у розмірі 7184 грн 92 к.,
Обґрунтування зазначеної заборгованості міститься у розрахунку (додається), де зазначено інформацію щодо об'єму поставлених відповідачу послуг, їх вартість, згідно встановлених тарифів, а також відображено всі здійснені відповідачем оплати.
Згідно статті 67 Житлового кодексу Української РСР плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 є обґрунтованими.
Разом з тим, суд не може погодитись з їх розміром, оскільки вимоги про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг, що знаходяться поза межами позовної давності, не можуть бути задоволені в зв'язку з відповідною заявою відповідача та відсутністю підстав для застосування положень статті 264 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина 1 статті 257 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною другою статті 264 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання і тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» звернулося до суду 26 червня 2020 року з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01 червня 2007 року по 01 квітня 2020 року у сумі 7184 грн 92 к. Тобто частина позовних вимог стосується стягнення заборгованості за період, щодо якого сплив строк позовної давності, а саме з червня 2007 року по червень 2017 року.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
Згідно розрахунку, заборгованість відповідача ОСОБА_1 , станом на 01 червень 2017 року складає 6142 грн. 71 к. (а.с.79)
У відповіді на відзив представником позивача надано розрахунок заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території за період з 01.06.2017 по 01.04.2020, яка складає 1284 грн. 95 к. (а.с.77-82).
Тобто, сума заборгованості ОСОБА_1 , в межах позовної давності, тобто з 01 червня 2017 року по 01 квітня 2020 року становить 1284 грн. 95 к.
Відповідачем надано квитанції про сплату заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території від 30.01.2018, 11.12.2018, 31.10.2018, 13.09.2018, 22.08.2018, 09.07.2018, лютого 2018 року, березня 2018 року, 02.05.2018, 02.06.2018, 28.02.2019, 25.042019, 01.07.2019, 08.06.2019, 11.12.2019, 25.09.2019, 31.10.2019, 21.12.2019, 24.01.2020, 29.04.2020, 06.05.2020 на загальну суму 3 558 грн. 53 к.
З наданих квитанцій вбачається, що сума сплачених відповідачем коштів в рахунок погашення заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території перевищує суму заборгованості пред'явлену позивачем до стягнення.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що відповідачем надано докази на підтвердження сплати ним наявної перед КП «Жилкомсервіс» за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, суд приходить до висновку що дані вимоги не підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтею 67, 68 Житлового кодексу Української РСР, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 14, 256, 261, 264, 267, 509, 525, 526, 625, 626, 629, 633, 638, 639, 642 Цивільного кодексу України, статтями 13, 141, 206, 247, 263, 265, 272, 280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Повний текст рішення виготовлено 21.05.2021.
Позивач - Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», код ЄРПОУ 34467793, адреса місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Конторська, буд. № 35.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Головуючий: