Справа № 265/6102/20
Провадження № 2/265/212/21
(заочне)
18 травня 2021 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі
головуючого судді Адамової Т.С.,
за участю секретаря судового засідання Онищука О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Маріуполя Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
за участю:
позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Оснач Л.А.,
18 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 200000 гривень. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те, що 13 лютого 2020 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики грошей у розмірі 22000 гривень строком до 13 лютого 2021 року. Згідно умов договору позики ставка відсотків з 8% змінилася на 30%, так як відповідачем не був сплачений наступний платіж 13 березня 2020 року у розмірі 1760 гривень. Так, розмір відсотків 30% на місяць становить 6600 гривень, а заборгованість по відсоткам за 7 місяців з 13.03.2020 року по 18.09.2020 року складає 6600 х 30% х 7 місяців = 46200 гривень. Пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за вказані періоди складає 1221000 гривень. Вважає за доцільним стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 200000 гривень.
03 лютого 2021 року позивачем надана заява про уточнення позовних вимог, в якій зазначено, що оскільки на сьогодні прострочення становить 10 місяців (з 18 березня 2020 року по 18 січня 2021 року), сума прострочених відсотків становить 6600 гривень х 10 місяців = 66000 гривень, які він просить стягнути з відповідачки. Щодо пені, то її розмір він зменшує та просить стягнути 112000 гривень. Таким чином, просив суд стягнути з відповідачки тіло кредиту у розмірі 22000 гривень, відсотки за користування чужими грошима з 18.03.2020 року по 18.01.2021 року у розмірі 66000 гривень та пеню у розмірі 112000 гривень, а разом 200000 гривень.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 06 жовтня 2020 року відкрите спрощене провадження у справі та призначене судове засідання.
Ухвалою суду від 23 березня 2021 року визнано явку позивача ОСОБА_1 у судове засідання обов'язковою.
Позивач у судовому засіданні пояснив, що 13 лютого 2020 року між ним та відповідачкою було укладено договір позики грошей та з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачкою в цей же день було оформлено договір купівлі-продажу кімнати у гуртожитку, яка належала відповідачці на праві власності. Між ними була домовленість та це передбачено договором, що у разі, якщо відповідачка виконає зобов'язання за договором позики, договір купівлі-продажу буде розірвано. При цьому зазначив, що іпотеку вони оформити не могли, тому як у відповідачці ще були якісь кредитні зобов'язання перед банком, і на цю квартиру міг бути накладено арешт. І тому саме в такий спосіб (шляхом оформлення договору купівлі-продажу) був забезпечений договір позики. Оскільки відповідачка до теперішнього часу жодного платежу за договором позики не здійснила, квартира знаходиться в його власності. Просив позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача адвокат Оснач Л.О., діюча на підставі ордеру та договору про надання правової допомоги, підтримала позовні вимоги та надала пояснення, аналогічні викладеним у позові та наданим позивачем. Просила позовні вимоги задовольнити.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, неодноразово повідомлялася за місцем її реєстрації, про причини неявки суд не повідомила, відзиву від неї не надходило.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, відповідно до ст. 280 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 13 лютого 2020 року було укладено договір позики грошей. З умов вказаного договору вбачається, що ОСОБА_2 взяла у борг у ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 22000 гривень строком 13 лютого 2021 року, із сплатою 8% щомісячно за користування грошима. Повернення грошей зазначено за графіком: одинадцять місяців не пізніше тринадцятого числа кожного місяця - 1760 гривень, а останній дванадцятий місяць, а саме не пізніше тринадцятого лютого 2021 року - 23760 гривень. Розмір основного зобов'язання визначений в 43120 гривень з урахуванням відсотків. Відповідно до п. 3 вказаного договору, у разі затримки повернення боргу більш ніж на п'ять діб відсотки за ставкою у розмірі 8% збільшуються до 30% від залишку непогашеної заборгованості. (а.с. 10).
Відповідно до п. 15 вказаного договору сторони домовилися, що позичальник передає у власність (шляхом оформлення договору купівлі-продажу) квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в якості забезпечення договору позики, який буде розірвано у разі своєчасного виконання умов договору позики.
13 лютого 2020 року, тобто в день укладання договору позики, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіною О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 190 (а.с. 34).
Як пояснив позивач у судовому засіданні, квартиру АДРЕСА_2 він отримав в якості забезпечення договору позики, безоплатно, гроші за неї відповідачці не віддавав.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник, відповідно до ст. 1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Як пояснив позивач у судовому засіданні, на виконання договору позики ОСОБА_2 не здійснено жодного платежу. В якості забезпечення виконання зобов'язань відповідачкою він отримав квартиру АДРЕСА_2 . Не з'явившись у судове засідання відповідачка не спростувала зазначених обставин. Інших доказів матеріали справи не містять.
Судом встановлено, що на теперішній час вищевказаний договір купівлі-продажу ніким не оспорювався, квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_1 , про що свідчить відповідний Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (а.с. 40-41). Незалежна експерта оцінка квартири АДРЕСА_2 становить 54400 гривень, про що зазначено у договорі купівлі-продажу. Таким чином, оскільки сума боргу, передана позивачем відповідачці у борг за договором позики, становить 22000 гривень, в той час як вартість квартири, отриманої позивачем в якості забезпечення договору позики в день передачі коштів, становить 54400 гривень, що майже в два з половиною рази перевищує суму боргу, суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості за договором позики від 13 лютого 2020 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
На підставі викладеного, суд приходе до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем рішення суду може бути оскаржене до Донецького Апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 21 травня 2021 року.
Суддя Адамова Т.С.